Гнатишин Михайло Миколайович

Гнатишин Михайло Миколайович

Стаття у Вікіпедії

Михайло Миколайович Гнатишин ({9 листопада 1947 — 2 вересня 2022) — радянський футболіст, що грав на позиції півзахисника та нападника. Відомий за виступами у складі «Спартак» з Івано-Франківська у класі «Б», другій та першій лізі СРСР. Чемпіон УРСР 1969 і 1972 років. Після завершення кар'єри футболіста — український футбольний тренер.

Цитати

«У мене була мрія потрапити в калуський "Хімік". Вона стала реальністю, коли я, дев'ятикласник, у складі команди рідного села зіткнувся з калушанами у матчі кубкового розіграшу. Грав, напевно, добре, бо мене відразу запросили до "Хіміка". Розпочинав у його юнацькому складі, а через кілька місяців потрапив до основного. Тоді "Хімік" у чемпіонаті області постійно був або чемпіоном, або призером. Крім того, виступав ще і в чемпіонаті України серед колективів фізкультури. У 1968-му Мирослав Думанський запропонував мені перейти до івано-франківського "Спартака". Я відмовився: чи то побоявся, чи вважав "Хімік" за свою спортивну вершину. Наступного року ситуація повторилася. На цей раз прямо в село автобусом приїхав новий старший тренер "Спартака" Вадим Кириченко і сказав, що забирає мене до івано-Франківська. Не знаю чому, але я погодився. "Спартак" у 1969-му став чемпіоном України і виборов путівку до другої групи класу "А". Сподіваюся, що я допоміг команді й в 1972-му, коли іванофранківці вдруге стали чемпіонами України і здобули вже перепустку в першу союзну групу "А"». — про те, як грав у футбол у дитинстві в інтерв'ю агенції новин firtka Михайло Гнатишин: На виїздах нас називали "бандерами" (13 листопада 2017 року)

«Мирослав Думанський і Вадим Кириченко запрошували до "Спартака" футболістів з команд області. Скажімо, в його складі з'явилися Степан Чопей, Богдан Копитчак, Степан Рибак, Петро Хащевський та інші. Справу Думанського і Кириченка продовжив Віктор Лукашенко. і такий підбір кадрів тривав років десять. Це згуртовувало людей, прищеплювало дух колективізму, самовіддачі. Власне, матеріальні стимули у нас не відігравали основної ролі. Та й вони, порівняно з нинішніми, мали набагато меншу вартість: зарплата – 140-160 крб., преміальні в другій лізі – 40, а в першій – 80 карбованців. Ніхто не чув про якісь "підйомні". Для приїжджих "підйомні" – це компенсація за квитки за дорогу і харчування. А щоб позачергово отримати квартиру чи купити авто, треба було довго і дуже добре грати. Раз на місяць отоварювалися в організованих промислових лавках». — про те, як грав івано-франківський "Спартак" в інтерв'ю агенції новин firtka Михайло Гнатишин: На виїздах нас називали "бандерами" (13 листопада 2017 року)

«Нормальними людьми. інколи могли заховатися і покурити, трохи випити, тобто порушити спортивний режим. У стосунках велику роль відігравали тренери. Візьму, наприклад, Вадима Кириченка. Для того, щоб згуртувати людей, він на другий день після матчу, коли випадав вихідний, організовував автобус на природу. Причому неодружений футболіст міг взяти з собою дівчину, а сімейний – дружину. За шашликами велася цікава розмова, котра зближувала людей. Врешті-решт, Кириченко не ділив команду на молодих і "стариків". Якщо ти в основі – значить, рівний з усіма. Запам'ятався один випадок. Прийшовши в команду, я навчався в Калуському хіміко-технологічному технікумі, і якось наклалися сесія і десятиденні березневі тренувальні збори. Я до Кириченка – мовляв, не можу поїхати на збори на Закарпаття. Він, подумавши, дав дозвіл залишитися в Калуші, але наказав тренуватися самостійно і бігати крос, щоб не відставав від решти футболістів. Збори закінчилися. Перша гра сезону на кубок з Кадіївкою, яку чомусь організували в Калуші. Напередодні Кириченко мені сказав бути готовим до матчу. Ці слова я серйозно не сприйняв, адже хто ризикуватиме, якщо ти з командою до сезону не готувався. і яким було моє здивування, коли при зачитуванні стартового складу команди почув: Михайло Гнатишин. Така довіра мене просто "завела" – і я відкрив рахунок. У підсумку – 2:1 на нашу користь. Словом, Кириченко міг футболіста і по голові погладити, і насварити за ту чи іншу провину». — про те, якими були тодішні футболісти поза футбольним полем в інтерв'ю агенції новин firtka Михайло Гнатишин: На виїздах нас називали "бандерами" (13 листопада 2017 року)

«Хіба що курйозний у Гродно у матчі з "Німаном" 1970-го в другій групі класу "А" (крім цієї команди, в групі виступали ще білоруські – "Динамо" з Бреста і "Гомсільмаш" з Гомеля). Нас просили тільки не програти, бо "Німан" виглядав непогано, а імена колишніх гравців мінського "Динамо" – захисника Савостікова і воротаря Глухотка були добре відомі в уболівальницьких колах Союзу. Господарі поля на нас тиснули з усіх сил. Захисники відбивалися, як могли, а чудеса на воротах творив мій друг і кум Іван Краснецький, якого місцеві уболівальники прозвали "тигром". І ось за 10 хвилин до кінця поєдинку Віктор Козін на правому фланзі обігрує свого опікуна, прострілює в район штрафного майданчика і я, не маючи часу для роздумів, з набігу (якраз підкочувався до м'яча Савостіков) із 15 метрів шпіцом б'ю по воротах. Глухотко цього не сподівався і пропустив м'яч між ногами. "Спартак" переміг гродненців з рахунком – 0:1. Ось вам давно забутий сільський удар шпіцом». — про те який із голів запам'ятався найбільше в інтерв'ю агенції новин firtka Михайло Гнатишин: На виїздах нас називали "бандерами" (13 листопада 2017 року)

«Між собою місцеві розмовляли українською, я навіть з тренерами спілкувався рідною мовою. За це на виїздах в інші міста нас називали "бандерами". Пригадую, в Сумах зайшли снідати в один з ресторанів. Богдан Копитчак попросив в офіціантки кави, а у відповідь почув: "У нас кави нєт, єсть кофє". А він далі за своє: "Я хочу кави!". Богдан – хлопець львівський і його через коліно важко було перегнути. Після виїзних матчів, зокрема перемог, Богдан Копитчак, Богдан Горичок і я до певної міри, їдучі додому, співали в автобусі українські народні пісні». — про те, якою мовою футболісти розмовляли на полі – українською чи російською в інтерв'ю агенції новин firtka Михайло Гнатишин: На виїздах нас називали "бандерами" (13 листопада 2017 року)

«Через те, що віддавали перевагу українському перед російським – ні. А ось за поразки, невиконання завдань нам усе ж таки діставалося. Відразу – збори, залякування вигнати з команди з обов'язковою заувагою, де, мовляв, тепер знайдете роботу. Принаймні щодо цього тоді було легше, аніж нині, бо відсутність контрактної системи давала можливість у випадку наїздів перейти в іншу команду. Хоча компартійні органи могли відплатити тобі та зашкодити і там». — про те, як на "розбірки" в обком компартії викликали в інтерв'ю агенції новин firtka Михайло Гнатишин: На виїздах нас називали "бандерами" (13 листопада 2017 року)