Гернот Ерлер (нім.Gernot Erler, 3 травня 1944, Мейсен) — німецький політик, член Соціал-демократичної партії Німеччини з 1970 року, був депутатом Бундестагу з 1987 по 2017 рік.
«На жаль, мушу визнати, що негативний досвід таки переважає. Уже більше, ніж два роки – із 12 лютого 2015-го – ми маємо Мінські угоди, підписані Україною, Росією, Німеччиною та Францією. Але за два роки ми на сто відсотків не виконали жодного з пунктів цих угод.
Навіть більше, наприкінці січня – на початку лютого ми спостерігали ескалацію воєнних дій. Ми і далі маємо справу із затяжною небезпечною ситуацією, в якій ще й досі не досягли позитивного прориву. Добре те, що постійний дипломатичний процес все ж таки триває, що усі його сторони не допускають можливості вирішення цього конфлікту військовим шляхом. Також немає масштабного розширення зони конфлікту, однак є багато запитань про типи озброєнь, які використовують на лінії розмежування. Якщо зважити ці факти, то підстав для занепокоєння все ж більше, ніж для спокою». — про найбільші успіхи та поразки у питаннях конфлікту на сході України і відносин з Росією в інтерв'ю «Європейській правді» Спецпредставник Німеччини: Об’єднувати теми Криму і Донбасу - дуже нерозумно (11 квітня 2017 року)
«Спостерігачі СММ ОБСЄ стверджують, що спочатку був рух з боку українських військових у напрямку так званої "сірої зони", і лише згодом спостерігачі зафіксували посилення військової діяльності з боку сепаратистів. Отже, обидві сторони були причетними до цієї ескалації, яка відбулася з масовим переміщенням важкого озброєння до лінії розмежування.
Говорячи про мотиви цієї ескалації, дуже легко піти спекулятивним шляхом, адже у нас немає жодних прямих доказів. Однак, можливо, українська сторона, враховуючи політику США, тенденцію президента Трампа все-таки піти назустріч Путіну та ймовірно навіть поставити санкції щодо Росії під питання, могла використати загострення в Авдіївці, аби показати, наскільки небезпечною залишається ситуація в регіоні. Таким чином Україна могла б наочно продемонструвати, що санкції залишаються необхідним інструментом для вирішення конфлікту на Донбасі. Такий варіант є цілком імовірним, але все ж залишається у спекулятивній площині». — про те, що події в Авдіївці наприкінці січня – на початку лютого 2015 року, як спроба Путіна перевіряти реакцію новообраного президента Трампа на ескалацію конфлікту в Україні в інтерв'ю «Європейській правді» Спецпредставник Німеччини: Об’єднувати теми Криму і Донбасу - дуже нерозумно (11 квітня 2017 року)
«Сумно, що справа дійшла до таких публічних дебатів, у центрі яких опинився німецький посол у Києві. Це правда, що у Мінських угодах не йдеться про те, що виведення усіх збройних сил має відбутися саме до проведення місцевих виборів. Такого формулювання там немає. Але з одного боку, важливо, що написано у Мінських домовленостях, а з іншого, якою є поточна політична ситуація. Саме тому зараз ми говоримо про "дорожню карту" щодо розділення великої проблеми на частини, вирішення яких може варіюватися незалежно від того, що написано у Мінських домовленостях.
Цю "дорожню карту" постійно обговорюють міністри закордонних справ. Фактично уже виникла відкрита дискусія, якими мають бути умови для проведення місцевих виборів на Донбасі. Я дуже задоволений, що ми маємо нагоду ще раз переглянути пункти Мінських угод і по-новому сформулювати "дорожню карту".Тож ніхто жодним чином не хотів у цій дискусії проявляти агресію до іншої сторони». — про думку посла Німеччини в Україні Ернста Райхеля про можливість проведення виборів на окупованих територіях Донбасу в інтерв'ю «Європейській правді» Спецпредставник Німеччини: Об’єднувати теми Криму і Донбасу - дуже нерозумно (11 квітня 2017 року)
«Насправді я бачу ситуацію інакше. Йдеться швидше про змагання між Заходом та Росією. Росії подобається знову й знову підкреслювати, що вона – не сторона конфлікту, а модератор внутрішньоукраїнського протистояння, подобається говорити: "Це громадянська війна, ми не маємо до неї жодного стосунку". Однак Захід сприймає все по-іншому.
Це можна бачити у Мінську на зустрічах тристоронньої контактної групи, де Росія представлена саме як сторона конфлікту. Отже, РФ фактично погодилася, що вона є учасником конфлікту. І в цілому це можна назвати успіхом західної дипломатії». — про те, що Німеччина довго зволікала назвати Росію частиною конфлікту на Сході України, визнати Кремль агресором і відкрито заявити про це на дипломатичному рівні в інтерв'ю «Європейській правді» Спецпредставник Німеччини: Об’єднувати теми Криму і Донбасу - дуже нерозумно (11 квітня 2017 року)
«Ці три конфлікти мають ідентичну історію виникнення: після розпаду Союзу у цих регіонах з’явилися сепаратистські тенденції, які до 1994 року призвели до кровопролитних воєн. А з воєн розвинулися заморожені конфлікти. Те, що ці конфлікти досі актуальні, не є недбальством Заходу. Причина в тому, що для російської сторони, очевидно, дуже зручно зберігати свій вплив на сусідні держави.
Це видно ще й по тому, що Кремль завжди підтримує саме сепаратистські рухи у локальних конфліктах. Абхазія, Південна Осетія, Придністров’я – скрізь відбувалося одне й те саме. Російська політика прагне мати свій важіль впливу на внутрішню політику сусідніх країн. Західні держави багато років намагаються маленькими кроками розрядити ситуацію на місцях. Або, якщо справа фактично доходить до загострення (як у квітні минулого року в Нагірному Карабаху), допомогти у встановленні режиму припинення вогню і повернутися за стіл переговорів. Тому західну політику не варто в чомусь звинувачувати.
Щодо України я не виключаю, що Росія за подібним зразком прагне досягти своїх цілей у Східній Україні. Адже заморожений конфлікт на Донбасі дав би Росії важіль впливу на український політичний процес. Цього було б достатньо, аби запобігти членству України в НАТО чи ЄС. Однак, звісно, це не є офіційно проголошеною політикою РФ. Ми можемо тільки спекулювати про такі її наміри, судячи з попередніх конфліктів. Адже у Росії існували й інші ідеї, наприклад про "Новоросію", а зараз про неї не йдеться взагалі. Офіційно ж Росія виступає за суверенітет та цілісність України і говорить про суто внутрішній конфлікт. Однак це, у свою чергу, не заперечує того, що ціллю Росії є саме важіль впливу на внутрішню і зовнішню політику України». — про триваючі конфлікти, які ведуться або розпочалися за подібними до українського сценаріями у Молдові, Грузії, Нагірному Карабаху не без участі Російської Федерації в інтерв'ю «Європейській правді» Спецпредставник Німеччини: Об’єднувати теми Криму і Донбасу - дуже нерозумно (11 квітня 2017 року)
«Перший висновок полягає в тому, щоб визнати конфлікт як такий, але не визнавати російських методів. Захід саме так і робить. Це означає, що немає жодної розмови з Росією, в якій би ми не наголошували: ми не визнаємо анексії Криму. Санкції щодо Росії, які були накладені на неї за захоплення Криму, були продовжені, ми не визнаємо обраних на півострові "депутатів" Держдуми. Також ми очікуємо, що колись ця ситуація буде вирішена політичним шляхом.
Ми недалеко просунулися у питанні Криму, через події на сході України. Тут щотижня є нові жертви, що робить найвищим пріоритетом завершення бойових дій на Донбасі. Об’єднувати теми Криму і Донбасу було б дуже нерозумно, це неймовірно ускладнило б справу. Однак це не означає, що настало мовчазне визнання проблеми анексованого півострова». — про засвоєні уроки з анексії Криму в інтерв'ю «Європейській правді» Спецпредставник Німеччини: Об’єднувати теми Криму і Донбасу - дуже нерозумно (11 квітня 2017 року)
«Я незадоволений критичними заявами з України про ОБСЄ, бо ми маємо абсолютно інакші звіти від спостерігачів місії. Вони відзначають, що обидві сторони часто перешкоджають їхній роботі. Що стосується доступу до місць перебування важких озброєнь, то до цього часу ми бачили чіткий дисбаланс: здебільшого саме сепаратисти ускладнювали доступ до територій для спостерігачів ОБСЄ. Однак українська сторона також це робила. Останнім часом така тенденція навіть розвинулася у зворотній бік.
Ви маєте рацію, що вони не можуть сказати про кожен окремий постріл, ким він був зроблений. Однак точно показують, з якого напрямку і куди стріляють, навіть якщо місія не отримала доступу до певної території або робота спостерігачів була ускладнена. Проблема в тому, що альтернативи СММ ОБСЄ не існує. Якби їх не було, ми практично нічого б не знали, що відбувалося в Авдіївці, хто порушує правила, хто рухається вперед, а хто назад. Без місії ми були б практично незрячими, політично незрячими щодо конфлікту на сході України». — про те, що в Україні спостерігачів ОБСЄ часто критикують за те, що вони "не помічають" очевидних порушень Мінських домовленостей сепаратистами або не можуть сказати, яка зі сторін першою відкрила вогонь в інтерв'ю «Європейській правді» Спецпредставник Німеччини: Об’єднувати теми Криму і Донбасу - дуже нерозумно (11 квітня 2017 року)
«В окремих випадках ви маєте рацію щодо російської політики. Наприклад, щодо Сирії, де військове втручання Росії врятувало диктатора Башара Асада. Тепер вирішення конфлікту в Сирії без Росії неможливе. Це саме той випадок, коли я мушу ствердно відповісти на ваше запитання.
Однак я вважаю, що в українському конфлікті варто пам’ятати: Кремль теж бере участь у політичному процесі. Тільки минулого року відбулися три зустрічі на найвищому рівні і чотирнадцять зустрічей міністрів закордонних справ (у Нормандському форматі) за участі Росії. Питання лише в тому, навіщо нам політичні обіцянки, якщо їх все одно не виконують. Навіть перший пункт Мінських угод не імплементований: не досягнуто хоча б режиму припинення вогню.
Тож немає сенсу ставити запитання про якесь особливе становище Росії, а навпаки, варто наголошувати: Росія – частина цього дипломатичного процесу. Без Росії український конфлікт не може бути політично вирішений. Це просто неможливо. Ми сподіваємося на готовність Російської Федерації до співпраці та переговорів.
Німеччина і Франція у рамках Нормандського формату, а також наші американські партнери сподіваються на таку готовність РФ до діалогу, ми будемо й надалі триматися цієї лінії». — про путінський режим в інтерв'ю «Європейській правді» Спецпредставник Німеччини: Об’єднувати теми Криму і Донбасу - дуже нерозумно (11 квітня 2017 року)
«На мою думку, це тривалий процес. Існує суспільна дискусія щодо майбутнього Росії, вона представлена декількома школами. Євразисти переконані, що майбутнє Російської Федерації лежить в Азії, а основним зовнішнім партнером має стати Китай. Але є впливова група російських політиків, які наголошують: без співпраці із західним світом не може існувати сучасна конкурентноспроможна Росія з потужною економікою.
Питання залишається відкритим. Зрештою, російське суспільство саме має вирішити, в якому напрямку рухатися: за повністю авторитарним сценарієм, більше орієнтованим на модель азійського простору, або йти у напрямку Заходу, що у свою чергу передбачає прийняття вже сформованої системи цінностей. Від перебігу і результату цього процесу залежатиме, яку Росію ми побачимо через десять чи двадцять років». — про те чи Росія колись стане демократичною державою в інтерв'ю «Європейській правді» Спецпредставник Німеччини: Об’єднувати теми Криму і Донбасу - дуже нерозумно (11 квітня 2017 року)
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
