Герег Іван Дмитрович
| Герег Іван Дмитрович | |
Іван Дмитрович Герег (24 травня 1944, Ошандорфалва, Закарпаття, Угорське королівство — 5 грудня 2018, с. Конопниця, Львівський район, Україна[1]) — радянський футболіст. Захисник, відомий виступами за «Карпати» (Львів). Також грав за команди «Верховина» (Ужгород), «Динамо» (Хмельницький). Майстер спорту СРСР. Володар Кубка СРСР 1969 року.
Цитати
[ред.]«Коли я робив перші футбольні кроки у Хусті, то зі мною тренувався воротар Йосип Ланцфер — батько Ярослава. Ланцфери — це футбольна родина. У рідному місті нині я не часто буваю. Час від часу приїжджаю до родичів. Зараз можу запевнити — позитивних зрушень у Хусті в футбольному плані немає». — про рідне Закарпаття, яке подарувало українському футболу багатьох талановитих виконавців у ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Іван ГЕРЕГ: «Склад «Карпат» на фінал Кубка СРСР визначали самі футболісти» Один із кращих правих захисників у історії «Карпат» в ексклюзивному інтерв’ю «УФ» розповів про своє захоплююче минуле (16 серпня 2016 року) |
«Я виховувався в інтернаті закритого типу. Щось на кшталт Суворовського училища. Для того, щоб вийти в місто, потрібно було отримати дозвіл у директора школи. Навіть вихователь чи класний керівник не могли видати такого документа. Я мав право виходити на тренування у ДЮСШ, де займався футболом. Я був самоучкою — у школі мав спеціальне місце, де ховав свій чорний м’яч з пухирцями. Поруч зі школою був стадіон від клубу юних піонерів, і там я зранку до ночі тренувався. |
«Мав залишитися в Києві і спробувати свої сили у команді Віктора Маслова. Я був молодим, на Закарпатті у мене була дівчина… Не було впевненості, що у столиці все складеться так, як мені цього хотілося. 1964-го я вдруге міг опинитися в «Динамо». На матчі хустського «Авангарду» і мукачівського «Приладу» був присутній мій земляк Михайло Коман. Після гри Коман забрав мене до Києва. У столиці я проходив тестування впродовж двох тижнів. Мій рівень підготовки був заслабкий. Потрібен був час. Його дав мені Євген Лемешко. |
«Так, з 1964-го по 1967-й я грав у Хмельницькому. На поєдинок «Волинь» — «Динамо» зі Львова приїхав тренер «Карпат» Василь Васильєв і адміністратор клубу, які запросили мене в свою команду. На той час Євген Лемешко вже очолював «Карпати». Він мав певний список людей, яких хотів бачити у новосформованій команді: Сиров, Лихачов, Лупол, я. З Хмельницького вже до Львова приїхали Булгаков і Турпак. |
«Однозначно — Юрій Басалик. Кращого футболіста в команді за всі часи ніколи не було і не буде. Людина прокидала м’яч повз суперника і оббігала його по бігових доріжках. Лише Басалик міг стегном вибивати м’яч сотню разів. Швидкість шалена… Крім того, Юрій мав багато інших чеснот. Він був беззаперечним авторитетом в колективі. Якщо у партійного керівництва потрібно було вибити гроші для команди, то справлявся з цим завданням відмінно саме Басалик. Юрій мав шалений вплив на директора заводу «Електрон» Степана Остаповича Петровського, що опікувався командою. Я ж вирішував питання завдяки знайомствам із секретарем обкому, головою облпрофради...» — про те, хто був лідером роздягальні «Карпат» 1968 року в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Іван ГЕРЕГ: «Склад «Карпат» на фінал Кубка СРСР визначали самі футболісти» Один із кращих правих захисників у історії «Карпат» в ексклюзивному інтерв’ю «УФ» розповів про своє захоплююче минуле (16 серпня 2016 року) |
«...Хоча я товаришував із усіма. Однак найбільшою бідою в нашій команді була заздрість. Успіхи на полі, наявність квартири, меблів у помешканні — все це боляче чіпляло заздрісників. Завжди є люди, які стараються знайти негатив і зробити шкоду. |
«Пік настав на початку 1970-х, коли ми вийшли у вищу лігу. Ми чудово один одного розуміли, незважаючи на угруповання. У грі ніхто ніколи не міг на партнера нагримати без причини. Були, звичайно, авторитети. Наприклад, Петро Данильчук — фантастичний футболіст. Мав непростий характер, але був справедливим. Я добре знав його дружину, яка походила з легендарного роду Думанських». — про те, що із кожним роком «Карпати» ставали сильнішими: 1968-го львівська команда здобула приз журналу «Старт» за кращу різницю м’ячів (+46), наступного року виграла Кубок СРСР, 1971-го в ранзі новачка «вишки» здолала київське «Динамо», а 1976-го двічі фінішувала четвертою в Союзі в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Іван ГЕРЕГ: «Склад «Карпат» на фінал Кубка СРСР визначали самі футболісти» Один із кращих правих захисників у історії «Карпат» в ексклюзивному інтерв’ю «УФ» розповів про своє захоплююче минуле (16 серпня 2016 року) |
«Лазуркевич був майстром своєї справи. Робив із пресованої шкіри ромбоподібні шипи для бутсів. До взуття він прибивав їх спеціальними цвяхами, які потім обрізалися. От на такому ми і гасали. На рік нам видавали одну пару бутсів. |
«Ні, майже не спав… Дві-три години, напевно. Кожен з нас розумів — до фіналу можемо більше ніколи не дійти. Маємо вмерти, але перемогти. |
«Випили ми з Кубка шампанського й кожен пішов до свого номера. О четвертій ранку ми зібралися, сіли на таксі й поїхали в аеропорт Внуково. Зустрічаємо там трійцю суддів: Карло Круашвілі, Тофік Бахрамов і Еуген Хярмс. Подякували їм, поспілкувалися й полетіли додому. Уяви собі, які то були відносини. Арбітри не ховалися ні від кого! Це було по-людськи». — про те, що після фіналу була безсонна ніч в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Іван ГЕРЕГ: «Склад «Карпат» на фінал Кубка СРСР визначали самі футболісти» Один із кращих правих захисників у історії «Карпат» в ексклюзивному інтерв’ю «УФ» розповів про своє захоплююче минуле (16 серпня 2016 року) |
«Ще б пак! Це шалене натхнення для всіх нас. Уяви собі, цілий сектор зі Львова на «Лужниках»! Не знаю, як ті люди туди добиралися. Як можна було їх підвести? Коли ми прилетіли до Львова, я бачив, як старенькі жінки на балконах плакали. Дорогою з аеропорту всі вулиці були заповнені людьми, для них це була небувала радість і гордість. Ми їхали в автобусі, до нас підсіли кілька журналістів і родичів. Попереду дуже повільно рухалася вантажівка, заповнена квітами, на які встановили трофей. |
«Окрім медалі і Кубка, завод «Електрон» обдарував нас матеріальними благами вартістю 350 рублів. Давали, наприклад, спортивний одяг. Обласна рада профспілок видала премію. Загалом заплатили по 500–600 рублів. Решту повинні були отримати в турне — «Карпати» мали їздити з показовими матчами Україною». — про нагороди за виграний Кубок СРСР в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Іван ГЕРЕГ: «Склад «Карпат» на фінал Кубка СРСР визначали самі футболісти» Один із кращих правих захисників у історії «Карпат» в ексклюзивному інтерв’ю «УФ» розповів про своє захоплююче минуле (16 серпня 2016 року) |
«Алмати, Фрунзе, Хабаровськ, Казань… То були настільки виснажливі поїздки… Врахуй, що аеропорти тоді не були належним чином облаштовані. Нерідко доводилося спати в Москві в аеропорту прямо на підлозі. Наприклад, адміністратор готелю не замовив, летимо зі Львова через Москву. Маємо ще зайвих 6–7 годин перед вильотом у Хабаровськ. Нічого не залишається, як спати в ящиках. Зате з виїзду привозимо нічию, а нас в аеропорту вдома з керівництва клубу ніхто не зустрічає. |
«Я казав тренерам: «Віддаю свою зарплату, тільки б не летіти на Кубу». Уяви собі — 14 годин в польоті. І вирушали лише з Шереметьєво. Проблеми в дорозі можна було компенсувати. Для нас та поїздка була хорошою нагодою «побізнесувати» — хтось цигарки продавав, хтось ще якісь блага. Відпочили на Кубі гарно — фантастичні готелі й загалом класні умови нам створили на Карибському морі. Кубинці отримали хороший спадок від американців. Із недоліків — перебір морепродуктів. Пригадую, якоїсь миті не могли вже дивитися на місцеві страви — нам хотілося м’яса». — про те, що на початку 1970-х років «Карпати» двічі вирушали на Кубу в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Іван ГЕРЕГ: «Склад «Карпат» на фінал Кубка СРСР визначали самі футболісти» Один із кращих правих захисників у історії «Карпат» в ексклюзивному інтерв’ю «УФ» розповів про своє захоплююче минуле (16 серпня 2016 року) |
«Ми змушені були туди їхати, оскільки поїздка відбувалася по лінії ЦК ВЛКСМ. Її запланували наперед. Наше керівництво просило, щоб нас відправляли не лише в Польщу чи Угорщину. От нас і відправили. Були в посольстві на прийомі, зіграли кілька матчів у тяжких умовах. Коли починалася злива, то м’яч не котився, а плавав. При тому, що людей на стадіоні збиралося по 70 тисяч. Усі з парасольками і слухняно чекають на початок матчу ще за годину до гри. |
«Легендарного стадіону «Раздан» ще не було, тож ми провели свою дебютну гру на іншому єреванському стадіоні, що називався «Спартак». Ця арена не мала високих трибун, а складалася з невеликих перегородок. «Арарат» ще не був таким популярним, людей на стадіоні було не так багато. Але й тієї кількості вболівальників, а їх було майже тисяч 25, виявилося достатньо. Скандал спровокували два пенальті, які призначив московський арбітр у ворота наших суперників. |
«Москвичі також валилися, тому ми їх обіграли без великих проблем. Хоча у «Спартаку» завжди був порядок. Чи Бєсков тренував, чи Симонян… При команді завжди брати Старостіни були. «Спартак» мені асоціювався з їхнім нападником Валерієм Рейнгольдом. Не футболіст, а ракета! До Львова в ті часи приїжджали дуже сильні команди. Кожен матч викликав шалений інтерес, тому стадіон завжди був заповнений. Придбати квиток — велика проблема. Чого лише вартувало тбіліське «Динамо»». — про те, що 1972-го «Карпати» добряче «сипалися», другий сезон у «вишці» не вдавався, але вдалося обіграти московський «Спартак» на виїзді з рахунком 3:1 в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Іван ГЕРЕГ: «Склад «Карпат» на фінал Кубка СРСР визначали самі футболісти» Один із кращих правих захисників у історії «Карпат» в ексклюзивному інтерв’ю «УФ» розповів про своє захоплююче минуле (16 серпня 2016 року) |
«Якоїсь миті починаєш відчувати, що час настав. Одного разу сидимо на стадіоні перед початком сезону 1977-го року. Поруч Думанський, Баль, Саулевич — одна молодь… Глянув на них і вирішив, що досить із мене. На той момент я почав працювати в іншому напрямі — бачив себе на посаді функціонера. У 32 закінчив, а наступного року став директором школи ФК «Карпати», де пропрацював 11 років. |
«Коли я прийшов, то у школі було чотири штатні одиниці. Коли залишав посаду, їх було 18. Ми мали своє окреме приміщення. У мене було налагоджено достатньо зв’язків. Потрібна комусь із талановитих хлопців золота медаль, — я приходив в управління освіти й все організовував. 1987-го я залишив футбол і перейшов у бізнесові справи. Починав їх із нуля — в нас не було навіть кабінету, лише прокурений балкон. Із часом удалося започаткувати багато підприємств і запустити власну справу. |
Примітки
[ред.]- ↑ Пішов з життя легендарний захисник "Карпат" Іван Герег (uk). Процитовано 2025-09-16.
