Георгі Пеєв

Георгі Пеєв

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Георгі Іванов Пеєв (болг. Георги Иванов Пеев, * 11 березня 1979, Софія, Болгарія) — болгарський футболіст, півзахисник. Відомий виступами за київське «Динамо», російський «Амкар» з Пермі та збірну Болгарії.

Цитати

«Здогадуюсь. Перед останнім поєдинком нашої збірної на чемпіонаті Європи я сказав Пламену Маркову, який очолював тоді команду, що не діятиму на позиції захисника, оскільки вже грав в обороні, і досвід виявився невдалим. Загалом зізнався, що не зможу допомогти команді в цьому амплуа». — про те, чому тренер збірної Болгарії Христо Стоїчков не викликав до лав збірної в інтерв'ю газеті "Команда" Георгій Пеєв: “Здогадуюсь, чому Стоїчков не дзвонить” (9 вересня 2004 року)

«Я не назвав би це конфліктом. У нас відбулася нормальна розмова. А вже після цього болгарська преса роздмухала скандал. До речі, при тій розмові був присутній і Стоїчков. Нехай викликає когось вважає за потрібне. Стоїчков головний у команді, тому рішення залишається за ним. Моя справа – тримати себе в тонусі та бути готовим у будь-який момент допомогти національній збірній». — про конфлікт із керівництвом збірної Болгарії в інтерв'ю газеті "Команда" Георгій Пеєв: “Здогадуюсь, чому Стоїчков не дзвонить” (9 вересня 2004 року)

«Чудові. У мене з усіма партнерами по команді чудові стосунки. А з Олегом ми часто на тренуваннях працюємо в парі і по ногах не б'ємо один одного». — про стосунки з головним конкурентом за місце в основному складі "Динамо" – Олегом Гусєвим в інтерв'ю газеті "Команда" Георгій Пеєв: “Здогадуюсь, чому Стоїчков не дзвонить” (9 вересня 2004 року)

«Не хотілося б поширюватися на цю тему, оскільки останні чотири місяці були найважчими у моїй футбольній кар'єрі. Так, настрій у мене гарний, бачу, що я потрібний команді. Кожен футболіст горить бажанням бути серед перших одинадцяти. У кожній грі та на тренуванні я намагаюся довести своє право на місце в "основі"». — про те, чому тільки з приходом Йожефа Сабо став частіше потрапляти до основного складу "Динамо" в інтерв'ю газеті "Команда" Георгій Пеєв: “Здогадуюсь, чому Стоїчков не дзвонить” (9 вересня 2004 року)

«Мені дуже подобається у Києві, і якби не ті проблеми, які мені довелося випробувати, у мене й на думці не було б йти в інший клуб! Розумію, коли не зіграв одну-дві гри, але коли чотири місяці практично не виходиш на поле... Скажіть, хто б на моєму місці не захотів змінити команду? Я просто хотів грати у футбол. Отримувати хорошу зарплату, але при цьому гріти лаву – це не для мене». — про те, чому хотів залишити "Динамо" в інтерв'ю газеті "Команда" Георгій Пеєв: “Здогадуюсь, чому Стоїчков не дзвонить” (9 вересня 2004 року)

«А як ви думаєте? У «Динамо» пройшли найкращі роки моєї кар'єри. Сумую за Києвом. Намагаюся стежити за матчами киян у газетах чи Інтернетом. То були щасливі часи!» — про те, що п'ять із лишком років прожив у столиці України в інтерв'ю газеті "Команда" Пеев: «Пострадал из-за Клебера» (30 липня 2008 року)

«З побоюванням вирушав до Пермі. Втім, особливих варіантів я не мав. Амкар же готовий був викупити мій трансфер, а не брати мене знову в оренду. Я зідзвонювався зі своїми співвітчизниками Кушевим та Сіраковим. Вони мені розповіли, в який футбол грає «Амкар», які керівники очолюють клуб, що, нарешті, є Пермом». — про те, як взагалі опинилися в «Амкарі» в інтерв'ю газеті "Команда" Пеев: «Пострадал из-за Клебера» (30 липня 2008 року)

«Живемо ми у центрі Пермі у трикімнатній квартирі. Коли ж випадають вихідні, намагаємось вибратися за місто. Є в Пермі зона відпочинку на березі річки Ками. З Києвом, звісно, ​​не порівняти. Можливостей для дозвілля тут набагато менше». — про те, чим орім футболу, у Пермі є чим зайнятися та провести дозвілля в інтерв'ю газеті "Команда" Пеев: «Пострадал из-за Клебера» (30 липня 2008 року)

«Допомагає мені добре грати за свій клуб... Вона дбає про мене і нашу маленьку доньку. Боряни у Пермі досить комфортно». — про те, чим займалася дружина Боряна у столиці Прикам'я в інтерв'ю газеті "Команда" Пеев: «Пострадал из-за Клебера» (30 липня 2008 року)

«Справжня любов до авто у Каладзе та Гусіна. Я спокійно ставлюся до машин. У Пермі ми купили позашляховик Chevrolet Trail Blazer. Купували у салоні, домовилися, що можна згодом продати назад. Минулого року дороги в Пермі були просто жахливими, зараз стали трохи кращими. До речі, Перм мені чимось нагадує Дніпропетровськ». — про те, що в Києві була відома любов до автомобілів у інтерв'ю газеті "Команда" Пеев: «Пострадал из-за Клебера» (30 липня 2008 року)

«Команда набирала ходу. У нас підібрався добрий склад. Якби Валерій Лобановський не пішов із життя, думаю, все було б інакше у Лізі чемпіонів. Після смерті Валерія Васильовича пішла плинність кадрів, і ставало гірше і гірше...» — про те, що поряд із Боднаром, Гавранчичем, Чернатом у київському «Динамо» став першопрохідником серед легіонерів у інтерв'ю газеті "Команда" Пеев: «Пострадал из-за Клебера» (30 липня 2008 року)

«Саме Лобановський наполіг на моєму трансфері до «Динамо». З перших матчів я став гравцем основного складу, за що завжди вдячний Валерію Васильовичу. Про нього вже стільки сказано, навряд чи можу щось додати. Лобановський був блискучим психологом, його поважали гравці та керівництво, з ним у «Динамо» не сталося жодного скандалу». — про перше знайомство із Валерієм Лобановським та пам'ять про великого тренера в інтерв'ю газеті "Команда" Пеев: «Пострадал из-за Клебера» (30 липня 2008 року)

«Ласло все розумів, але ніяк не хотів говорити. У зв'язку з цим я згадую іншу кумедну історію. Легіонерів зібрали до навчального класу. Ідахор, Омоко, Чернат, Гіоан, Боднар, Гавранчич і я сиділи за партами, займалися з викладачем. Ми з Гораном вже добре говорили, а тому «травили» інших. Пам'ятаю, Черната одного разу назвали «першокласником», жартома, звичайно, але Флорін образився і навіть втік із класу». — про історію, яка сталася з Ласло Боднаром, якого Йожеф Сабо ніяк не міг змусити вивчати мову в інтерв'ю газеті "Команда" Пеев: «Пострадал из-за Клебера» (30 липня 2008 року)

«На мою думку, позитивний ефект був лише від роботи Олексія Михайличенка...» — про те, що всі наступні тренери після Валерія Лобановського намагалися сліпо копіювати метра в інтерв'ю газеті "Команда" Пеев: «Пострадал из-за Клебера» (30 липня 2008 року)

«Це неправильна інтерпретація подій. Ще за Михайличенка ми пробували схему, коли я грав по всій брівці. Проте спрацьовувала вона у чемпіонаті України, у Лізі чемпіонів справді доводилося грати правого захисника, в чому я не надто сильний. Потім прийшов Сабо. На одному з тренувань я побився з Клебером – його протеже. Йожеф Йожефович відразу ж відправив мене в дубль. По суті тоді на мені й поставили хрест». — про те, що проблеми почалися з того моменту, як тренери вирішили переробити на крайнього захисника в інтерв'ю газеті "Команда" Пеев: «Пострадал из-за Клебера» (30 липня 2008 року)

«Вдячний Ігорю Суркісу, що він віддав мене в оренду. У дублі прогресувати дуже складно... У «Дніпрі» ж я повернувся у великий футбол. Олег Протасов - тренер нової формації, і в тренувальному процесі, і у спілкуванні з людьми. Знаєте, зловив себе на думці, що Протасов і Рахімов дуже схожі». — про те, що річна оренда у «Дніпрі» принесла задоволення в інтерв'ю газеті "Команда" Пеев: «Пострадал из-за Клебера» (30 липня 2008 року)

«Навесні Сьомін практично ліквідував сім очок відставання від «Шахтаря». Цей факт багато про що говорить. Я дивлюся, що російський тренер надає шанс молодим. З багатьма хлопцями я грав у дублі – їм не довіряли. Алієву, наприклад». — про те, що Юрію Сьоміну вдалося привнести в «Динамо» позитив у інтерв'ю газеті "Команда" Пеев: «Пострадал из-за Клебера» (30 липня 2008 року)

«Із Марковим ми разом пробивалися на Євро-2004. Потім стався конфлікт, мене звинуватили у невдачах збірної. Подивимося... Я завжди готовий грати за рідну країну, якщо Болгарія потребуватиме моїх послуг. Якщо ні – зосереджу сили на виступі у чемпіонаті Росії, який, як на мене, вже входить до п'ятірки найсильніших у Європі». — про відносини зі збірною Болгарії та знайомство з тренером Пламеном Марковим у інтерв'ю газеті "Команда" Пеев: «Пострадал из-за Клебера» (30 липня 2008 року)

«Я про це не думав, але я був третім або четвертим іноземцем в історії «Динамо». І мій трансфер став другим за сумою в історії клубу на той момент. Найбільше я пишаюся тим, що саме Лобановський наполіг на моєму переході. Насправді, я не був упевнений, у якому клубі я опинюся, і був момент, коли я навіть не хотів переходити в «Динамо», тому що мені розповідали про інтерес від клубів Німеччини та Англії. Як будь-який молодий футболіст, я віддавав перевагу Західній Європі. Але багато чого всередині мене змінилося, коли я приїхав на базу «Динамо», коли я вперше побував на матчі команди, коли побачив, скільки вболівальників прийшло на стадіон і скільки з них прийшли, зокрема, заради автографів. Я вже тоді відчути себе великою зіркою. А незадовго до цього «Динамо» обіграло «Барселону» в Лігу чемпіонів із загальним рахунком 7:0 у двох матчах, що було чимось неймовірним. І зробило це і з тими ж гравцями, які були в команді, коли я прийшов, за винятком лише двох. Пізніше я зрозумів, наскільки велика команда «Динамо»». — про перехід до київського «Динамо» в інтерв'ю болгарському проєктові на YouTube «Моя історія» Георгій Пеєв: «Найбільше я пишаюся тим, що саме Лобановський наполіг на моєму переході в «Динамо» (15 жовтня 2025 року)

«Перш за все, Лобановський — чудовий психолог. Так, ми рідко бачили його усміхненим, але він завжди спокійно розмовляв із гравцями, викликаючи їх на окремі розмови. Він так майстерно підтримував тиск, що жодна із зірок, які обігравали «Барселону» та інші великі команди, не наважувалася сказати хоч слово за його спиною, щоб не погодитися з тим, що він нам говорив. Він також вселяв у кожного гравця величезну впевненість у тому, що ми кращі за суперника». — про постать Валерія Лобановського в інтерв'ю болгарському проєктові на YouTube «Моя історія» Георгій Пеєв: «Найбільше я пишаюся тим, що саме Лобановський наполіг на моєму переході в «Динамо» (15 жовтня 2025 року)

«Мені він сподобався через дату мого народження [11 березня 1979 року]. А ще в Україні провели паралель між мною та Олегом Блохіним — і за моєю грою, і за схожістю в зовнішності. Це було для мене великим компліментом. Коли я дивився його фотографії та порівнював їх із моїми, то доходив висновку, що ми справді дуже схожі. А ще в «Динамо» під 11-м номером грав Сергій Ребров. Ми навіть жили з ним в одній кімнаті на базі. Дуже хороша людина. Попри досягнуті ним успіхи та легендарний статус в Україні, він неймовірно проста людина». — про те, чому в «Динамо» обрав 11-й номер в інтерв'ю болгарському проєктові на YouTube «Моя історія» Георгій Пеєв: «Найбільше я пишаюся тим, що саме Лобановський наполіг на моєму переході в «Динамо» (15 жовтня 2025 року)

«Після виступу у складі збірної Болгарії на Євро-2004 на мене вийшов директор лондонського «Арсеналу» і зробив конкретну пропозицію від клубу. І він навіть сказав, що Арсен Венгер особисто в мені зацікавлений. Тоді «Динамо» запитувало за мій трансфер 10 млн доларів, а «Арсенал» був готовий заплатити 7 млн доларів. Тому я тоді сказав представнику «Арсеналу», що готовий на перехід у такий великий клуб, але не моя справа втручатися у справи керівництва «Динамо». У підсумку, нічого не сталося. Але я вже не хотів продовжувати контракт із «Динамо», тому що знав, що до мене є інтерес у Європі. Тому що я зіграв дуже сильні матчі. «Динамо» запропонувало мені підписати новий контракт, але я відмовився. Ну а мій кінець у «Динамо» почався після бійки на тренуванні. Зчепилися хорват Леко і бразильський легіонер. Я просто пішов їх розбороняти. Схопив бразильця і відтягнув його вбік. А він у відповідь теж почав мене штовхати, ну і я відповів. Потім усе продовжилося вже на землі. Тож так, це була саме бійка. Тодішній головний тренер «Динамо» Йожеф Сабо вийшов із себе і вигнав мене з тренування. А потім мене навіть оштрафували. Хоча всі гравці стали на мій бік. Наступного дня бразилець чекав мене у своїй машині й напав на мене. Я йшов, почув кроки ззаду, обертаюся, а він летить мені назустріч, намагаючись вдарити ногою. Друга бійка. Президент клубу просив мене не реагувати, не мстити йому, але потім Сабо нас із бразильцем викликав до себе. Насамперед тренер мене вилаяв, захищаючи бразильця, і я йому сказав, що він ідіот і що я не прийму те, як він чинить щодо мене. Після цього я пішов, грюкнувши дверима. І на цьому все закінчилося. Бразильця вивели зі складу, я грав, але як раніше вже не було. Мене то виводили зі складу, то повертали. А потім віддали в оренду «Дніпру», під керівництво чудового футболіста, тренера і людини Олега Протасова. Я відіграв там усі матчі до кінця сезону. А потім... Варіантів уже не було — англійські команди, Греція, Данія, але знову ж таки в оренду. А я більше нікуди не хотів їхати в оренду. Єдиним клубом, який погодився заплатити за мій трансфер, був «Амкар»». — про те, як і коли з’явився варіант із переходом до лондонського «Арсеналу», а опинився в "Динамо", а потім у "Амкарі" в інтерв'ю болгарському проєктові на YouTube «Моя історія» Георгій Пеєв: «Найбільше я пишаюся тим, що саме Лобановський наполіг на моєму переході в «Динамо» (15 жовтня 2025 року)