Гаряче молоко (фільм)

«Гаряче молоко» — драматичний фільм 2025 року, за сценарієм та режисурою Ребекки Ленкевич. Стрічка основана на однойменному романі Дебори Леві, що вийшов 2016 року.

Цитати про фільм

З інтерв'ю Фіони Шоу, виконавиці ролі Роуз

А ще це нові правила покоління зумерів. І причина, чому Інгрід дуже вільна, полягає в тому, що вона все ще тікає від своєї історії, а це не найкращий спосіб. Я не стверджую, що вона повинна бути моногамною, але вона і не робить цього заради справжньої свободи. Це щось на кшталт безтурботності — коли цілує того хлопця і ту дівчину, а всередині відчуває біль. А Софія у цей час стає ревнивою, і це жахливо. — Про любовну лінію у стрічці «Гаряче молоко»

На Шрі-Ланці я дізналася про чудову річ у релігії її мешканців: якщо ти злий на когось, то можеш взяти кокос, обійти з ним храм, а потім розбити його. Так вивільняєш злобу на людину. Нам не дозволяють цього робити в християнстві. Ви скажете: «О, я так не думаю». Але насправді ви просто пригнічуєте почуття злоби. Ваша мати — це єдина людина, яку ви часто хочете вбити. Зокрема, я часто хотіла вбити свою матір — якби був закон проти думок, мене б давно заарештували. Їй зараз 99 років, і я вже не маю такого відчуття. Моя мати говорила мені жахливі речі, і я, напевно, говорила жахливі речі їй, тому добре, що у фільмі є ця лінія з боку доньки. — Про фінальну лінію у стрічці «Гаряче молоко»

Ребекка побачила багато моїх робіт у театрі, тож дуже приємно, коли хтось росте поруч з тобою і кличе, коли виходить на новий рівень. Але для мене ця роль прийшла в дуже вдалий час. Мені дуже подобається кіно, тому що я вільна. Я нарешті вільна від театру. Я багато чого навчилася саме в театрі. І є одна хороша річ у старості — ти вільний від своєї молодості. — Про співпрацю з режисеркою Ребеккою Ленкевич

Так цікаво, що Роуз була сильною персонажкою. Ребекка тримала її, вона казала: «Ні, згладь це». Коли я питала причину, вона відповіла, що життя Роуз маленьке, а я не можу розширити його. Ребекка завжди мала рацію. Іноді я питала, чи можу спробувати зробити ще дубль по-іншому, а вона казала: «Ні, ні, у мене є те, що я хочу». Я думаю, що це було майстерно, бо багато режисерів кажуть: «Добре, ти не хочеш спробувати щось інше, тому що це було добре, але на випадок, якщо у нас буде вибір?». Вона б сказала, що не треба. Тому я б попрацювала з нею знову. Вона також була дуже щедрою до всіх і доброю щодня. Вона всім дякувала. Тож це було дуже по-сімейному. — Про співпрацю з режисеркою Ребеккою Ленкевич

Фізично мені доводилося багато чого робити. Я ходила до хореографа та дізналася багато речей про людей з інвалідністю від тих, хто її мав. І я зрозуміла, скільки болю це приносить. А з болем важко грати: він впливає на м`язи, тому щоразу, коли я пила зі склянки чи робила щось подібне, то мала памʼятати про проблеми з триманням речей. — Про підготовку до ролі жінки на кріслі колісному

Я думаю, що це екстремальна версія. Мати в пастці — це не те саме, що мати, яка може піти. Звичайно, дочка вже мала б піти, але вона не може так зробити. А ще мати сама її виховала, тож донька багато чим їй зобов`язана. Але Роуз навіть не має амбіцій щодо доньки, тому що біль, я думаю, робить тебе дуже егоїстичним. — Про материнство у стрічці «Гаряче молоко»

Я знаю Дебору Леві досить добре, вона живе поруч зі мною. Я також читала книгу — вона дуже цікава тим, що незручна. Проте моя персонажка переписана для фільму, їй трохи додали історичного тла — наприклад, що вона ірландка, а не просто з Лондона.

Я також впровадила постійне смикання. Це було досить важко — ти не можеш його зіграти, бо це матиме штучний вигляд. Тож я працювала над тим, щоб це стало частиною мене. Під час знімань ми залишалися в маленькому містечку — коли я не працювала, то зупинялася в готелі й займалася у своєму кріслі колісному. Я багато пересувався в ньому сама. Така самотність біля моря була для мене корисною. — Про підготовку до ролі жінки на кріслі колісному

Щодо персонажки — Роуз перебуває у спектрі «симпатичний-несимпатичний». Вона дуже егоїстична. Але егоїстична людина не знає, що вона є такою. Велике задоволення — грати таку героїню. Це не про те, що ти поводишся жахливо — швидше про те, що в тобі є щось погане. — Про персонажку, яку зіграла у стрічці «Гаряче молоко»

Я б не сказала, що моя героїня — з тих, хто дивиться телевізор. Думаю, вона просто читає книги. У ній також є щось на кшталт гламуру. Нам було дуже весело підбирати костюми. Я думаю, вона пішла в місцевий магазинчик і купила кілька дуже гарних суконь. — Про персонажку, яку зіграла у стрічці «Гаряче молоко»

Я думаю, що Роуз, як і Інгрід, теж хоче втекти від своєї історії з сім`єю. Але вона це зробила по-іншому — вийшла заміж, народила дитину. І захворіти психосоматично могла б кожна з них. Але Інгрід не хворіє, бо долає проблеми, просто маючи багато любові, любові, любові. А Софія на тій точці, де вона повинна вибрати шлях втечі. Ви говорили про екстремальну ситуацію в Україні, але насправді це стосується кожного з нас. Так, у набагато м`якшому масштабі — зокрема, як ми тікаємо від батьків, не приймаючи проблем, які у нас є, якими б вони не були. Насправді дуже важко бути вільним. Моїй матері 99. Я не вільна. — Про любовну лінію у стрічці «Гаряче молоко»

Я думаю, що саме тут ми можемо бути корисними, якщо зробимо це чесно. Це невесело — бути на кріслі колісному. Це нелегко — коли твоя донька мусить постійно возити тебе до туалету. На знімальному майданчику Емма возила мене на кріслі колісному — це було важко, спекотно, але вона це робила. Якось вона відвозила мене на обід навіть не під час знімань. Мені дуже шкода цих людей, але, можливо, у фільмі вони побачать щось про себе і про те, як їхній стан впливає на родину. Бо життя змінюється у всіх. І, можливо, в цьому випадку хтось зрозуміє, що він би дозволив своїй дочці втекти й бути собою, якщо ви дуже залежні один від одного. Бо цей фільм і про співзалежність, чи не так? Звичайно, в Україні проблема більше глобальна, мені дуже шкода. Насправді поранені мають жахливе прокляття — триматися все своє життя, попри будь-що.

Якби я сказала, що хочу імпровізувати, то могла б. Я додала трохи ірландського у фільм. І намагалась додати більше жартів. — Про співпрацю з режисеркою Ребеккою Ленкевич

Я не знаю, чи буде вона коли-небудь з іншою жінкою. Просто того літа вона зустріла саме її. І я думаю, що обидві героїні дуже добре говорять про це. Страх робить помилку. Софія біжить від матері, бо вона зводить її з розуму. Дівчина зустрічає іншу людину, яка насправді досить небезпечна і також має таємницю. І надія лише на те, що Софія колись зустріне не травмованого чоловіка чи жінку. Бо саме така не пошкоджена травмою людина — це важлива зустріч для молодої персони, яка не може знайти себе. — Про любовну лінію у стрічці «Гаряче молоко»

З інтерв'ю Емми Маккі, виконавиці ролі Софії

Є певні сцени, коли цей сюрреалізм дійсно відчувається. Що більше опіків медузи отримує Софія, то ніби далі вона відривається від реальності. Багато чого ми змінювали у сценарії за почуттями. Бо мали йти саме за ними. Тому про складнощі гри — я мала бути гнучкою до змін.

Книжка дала мені змогу познайомитися з героїнею, з Софією. Я зрозуміла, наскільки щільним і нюансованим буде процес гри цього персонажа. І насправді досить ризикованим. Бо завжди є ризик перенести на екран не персонажа зі сценарію, а персонажа з книжки. Я маю на увазі, що це виклик — грати роль людини, яка є такою спостережливою та настільки аналітичною щодо інших людей і такою заплутаною з усіх боків. І незграбною в дуже багатьох речах.

Мені дуже подобається гра Фіони [Шоу]. Я думаю, що вона така, тому що реальність повсякденного життя в такій ситуації сувора. Глядач не встигає познайомитися з персонажами. Немає ніяких передмов про їхнє попереднє життя разом. Немає особливої ​​м’якості, ми вже перебуваємо в точці неповернення. І це дуже екстремальна ситуація останнього шансу. Ми бачимо, що і Софія доволі токсична, бо вона знає, що доволі апатична до своєї матері.

Мені здається, що це охоплює всю ідею фільму про емансипацію себе від батьків і когось, хто є твоєю плоттю та кров’ю. Бо фільм ставить питання, як звільнитися або думати, що ти звільняєшся, якщо насправді ти ніколи не матимеш змоги звільнитися. Бо ти ніколи не можеш відірвати себе від людини, яка привела тебе в цей світ. Мені подобається така теорія, але я не думаю, що вона є алгоритмом розуміння фільму. Але завдяки аналізу власних стосунків можна знайти багато відповідей.

Ребекка була дуже підготовлена, вона витратила стільки часу на те, щоб усе описати, змайструвати та вибрати правильних людей. Навіть коли вона лише пропонувала мені роль, то була така тепла, і сказала, що хоче, щоб я була її Софією. Це рідкість, коли режисер так дивиться на актора. Тож я відразу відчула: гаразд, я маю там бути. Я маю дати цьому фільму все. Тому що вона вірила мені, а це великий подарунок, коли люди тобі довіряють, і ти відчуваєш віддачу. Я хотіла якомога більше віддати через таке ставлення.

Спочатку я прочитала сценарій. Я чула про книжку, але не читала її, коли вона вийшла. Але вже зі сценарієм, звісно, я прочитала і книжку. Ребекка казала з самого початку, що її сценарій — інший, і це не пряма екранізація, що важливо було мати на увазі. Очевидно, що завжди добре черпати натхнення з книжки, тому що це твій дороговказ. Ти маєш стежити за тим, як б’ється твоє серце від прочитаного та про що ти думаєш опісля.

Цей фільм схожий на п’єсу, і зсередини це насправді так. Бо поза кадром ти перебуваєш в одному місці з усіма тими людьми та знімальною командою протягом 25 днів, ви маєте бути в контакті, маєте адаптуватися одне до одного. Ребекка завжди казала, що ми гонимося за світлом. А воно рухалося так швидко, що ми працювали на нього.