Гаррієт Мартіно
| Гаррієт Мартіно | |
Гаррієт Мартіно (англ. Harriet Martineau; 1802—1876) — англійська письменниця, економістка і соціолог; популяризаторка економічної науки за допомогою оповідань, що мали свого часу значний успіх. Опублікувала скорочений виклад позитивної філософії француза Оґюста Конта.
Цитати
[ред.]Есеї про мистецтво мислення
[ред.]Мимовільна помилка - це катастрофа. Недбалість до істини - це гірше. Це злочин. Всяка поблажливість і необачність у думці злочинна, коли знаємо, що вони обмежують нашу здібність сприймати божественну істину й руйнують найблагородніший дар ві Бога людині.[2] |
Коли ми уникаємо аргументу, з яким боїмося зіткнутися, коли побіжно звертаємося до теми, яку нам лінь дослідити, коли відганяємо рефлексії, які зобов'язані розглянути, ми вдаємося до чогось гіршого, ніж пересічне уникнення нашого нинішнього обов'язку, — ми стаємо неспроможними дотримуватися майбутніх зобов'язань.[2] |
Найкраща підготовка до майбутнього - розвивати й удосконалювати здібності в теперішньому.[3] |
Якщо мета варта, щоб її прагнути, то треба прагнути якнайкраще.[4] — «Привчити ум дотримуватися індуктивного методу в усіх дослідженнях — це перше загальне правило, з якого завжди слід виходити поціновувачам істини.» (там само) |
З того, що іноді один ключ відмикає більш ніж одні двері, не випливає, що він підходить кожному замку. Мудріше терпляче шукати правильний інструмент, ніж силоміць долати труднощі.[5] |

Від способу класифікації суттєво залежить ясність і сила інтелекту. Добре натренований інтелект легко утримуватиме цінні враження й відкидатиме неважливі, тоді як молодий або слабкий ум утримуватиме обидва без розбору, а викривлений пропустить усі варті враження та вхопить лише незначні й непотрібні.[6] |
Найслабші уми впорядковують усі свої враження хронологічно, а найбільш філософські — за принципом причин і наслідків.[7] |
Упорядкований ум - це храм, у якому живе й шанується істина.[8] |
У наукових пошуках найбільше джерело помилок — схильність плутати тимчасовий і випадковий зв'язок з постійним.[10] |
Примітки
[ред.]- ↑ Філософині, 2024
- ↑ а б Філософині, 2024, с. 96
- ↑ Філософині, 2024, с. 100
- ↑ Філософині, 2024, с. 103
- ↑ Філософині, 2024, с. 104
- ↑ Філософині, 2024, с. 105
- ↑ Філософині, 2024, с. 106
- ↑ Філософині, 2024, с. 107
- ↑ Філософині, 2024, с. 109
- ↑ Філософині, 2024, с. 110
- ↑ Філософині, 2024, с. 117
Див. також
[ред.]Джерела
[ред.]- Філософині / М. Бакаєв, В. Пугач. — Київ: Видавництво Печери Платона, 2024. — 231 с. — ISBN 978-617-95312-1-7
