Гамлет Зиньковський
Гамлет Зиньковський | |
![]() | |
![]() | |
![]() |
Гамлет Олександрович Зіньківський — український художник, відомий своїми стріт-арт роботами та ілюстраціями.
Цитати
[ред.]«У мене був маленький малюночок, який я зробив фломіком – кумедна, дуже дитяча мордашка. Я намалював на паркані цей портрет Гагаріна і дуже боявся. Був впевнений, що коли я зроблю цю роботу, якщо мене знайдуть, зішлють до Сибіру чи щось таке». — про те, що свій перший стріт-арт створив у 2001 році в своєму рідному Харкові в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року) |
«Мені не подобається ця характеристика, але людям так зрозуміліше. Їм легше так пояснювати. Коли вони хочуть розповісти про Харків і кажуть: "У нас є такий художник. Із чим би його порівняти?.. Він – як Бенксі", – окей. Хоча, якщо дивитися, про що я кажу і про що каже Бенксі, ми тотально різні. І техніки різні, і все інше різне. Але це деталі». — про ставлення до прізвиськ "маляр свого міста" або "харківський Бенксі" в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року) |
«Я би взагалі не малював. Мені страшенно подобається брати якусь брудну поверхню і робити її білою чи чорною. Просто фарбувати. Частково я чищу своє місто, котре я страшенно люблю». — про причини свого малярства в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року) |
«99 відсотків зі 100-та – це позитив. Типу, "Гамлете, дякую за те, що ви робите", "А можна селфі?". Це саме в момент, коли я працюю. А поки я просто йду в робі з драбиною, я – звичайний маляр. Якийсь маляр. Найкрутіша і найцінніша реакція для мене була в 2022-му, коли військові зупинялися на своїх пікапах і виходили, щоб мені подякувати. А я ж розумію, звідки вони приїхали… І ось саме їхня реакція переконувала мене, що треба в порожньому місті продовжувати малювати». — про те, як реагують люди, коли бачать на вулиці з малярськими інструментами і фарбою, в момент створення нової роботи в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року) |
«Давайте так: якби я просто здох, то це було б питанням дослідників: що краще – залишати чи виправляти ці написи. Поки я живий і поки це моя творчість, я просто не хочу бачити на своїх роботах російську мову. На картинах я не можу це виправити, тому їх я залишаю російською. Це – частина мене. А от стріт-арт я можу виправити, принаймні там, де це можливо. Бо інколи буває така гра слів, що переклад не вдається. Якби я створював свої роботи українською в Харкові в 2014-му, 2015-му, 2016-му, то їх би просто знищили, тому що відсоток сепарів був просто жахливий. Вони б сказали: "А, то ти – бандера!? Треба все це знищити!"» — про те, що раніше був російськомовним, і роботи теж "говорили" російською в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року) |
«Стратегія харківських митців була така: спершу ти переїжджаєш у Київ, будуєш там собі якусь кар'єру, а потім штурмуєш Москву і, якщо там тебе визнають, то все круто. Я Київ перестрибнув і одразу потрапив у Москву. Я приїжджаю, ми домовляємося про мою персональну виставку в найкрутішій та найтоповішій московській галереї, і мені кажуть: "Ти залишаєшся жити в Москві. Ми даємо тобі машину, квартиру, майстерню. Удень ти працюєш, а ввечері тусиш із "сєлєбами". Ми тебе зі всіма познайомимо, підготуємо московський ринок "к новому художнику". |
«Та я не встиг його приховати. Та й у стратегії "Ніхто не має знати, як виглядає справжній стріт-артист чи графітчик" багато фейку. Єдиний, хто не фейк – Бенксі. Це реальна людина. Не уявляю, скільки він витрачає грошей, щоб залишатися ноунеймом, щоб ніхто не впізнав його. В принципі мені нецікаво приховувати своє обличчя. До мене можна спокійно підійти на вулиці: побажати добра та натхнення або ж сказати, що я – мразота, яка щось псує». — про те, що багато стріт-артистів приховують своє обличчя в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року) |
«Коли людина просто стоїть і дивиться – на здоров'я, я це обожнюю. Особлива радість, коли повз ідуть мами з дітьми, і діти зупиняються та дивляться, як ти водиш пензликом чи валиком. Це неймовірне, дуже класне і дуже світле відчуття. А коли людина починає вставляти свої п'ять копійок, то я цього не розумію. Якщо ти краще знаєш, що мені робити, то в принципі тут ще багато вільних стін – зроби своє. І взагалі я подумав, перш ніж малювати: зробив чіткий ескіз, попрацював над текстом, щоб він був ідеальним». — про реакцію на людей, які, поки малює, починають радити, як це "правильно робити" в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року) |
«Є одна реакція, яка мене сильно вразила. У мене є малюнок, на якому зображено дирижабль і написано: ""Всьому свій час", – казав капітан дирижабля". І якось до мене на виставці підійшла дівчина, каже: "Добрий день, я дуже люблю ваші роботи. Одна з них, із дирижаблем, змінила моє життя. Після того, як я вперше її побачила, ще кілька разів до неї приходила. Потім я впала в депресію, звільнилася з роботи, а тепер вже два роки пишу вірші, і в мене вийшла перша збірка". Я не згадаю зараз ані ім'я, ані прізвище цієї дівчини, я не бачив її збірку, але на людину настільки це вплинуло. І слава Богу! І я за те, щоб людина подивилася на мої роботи, як на дзеркало, покопалася в собі і зрозуміла, чого їй бракує і чого хотілося б насправді, щоб знайшла в собі і сили, і сміливість взяти і змінити те, що не влаштовує». — про найбільш неочікуваний відгук на свою роботу в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року) |
«Я пам'ятаю розмову в Тернополі ще в 2017-му чи 2018-му роках. Закінчую роботу, а до мене підходить літній чоловік і запитує: "Що це таке?". Кажу: "Це – стріт-арт". Він каже: "А чому не патріотично?". Я запитую: "В тому сенсі, що тут немає лелек, козаків, вишиванок, тризуба і прапора?". Він каже: "Ну так". Я кажу: "Те, що я з Харкова припхався аж сюди і роблю свою роботу, це і є патріотизм, тільки на кілька сходинок вище". Він такий: "Я вас не розумію". Я йому: "На жаль, і навряд чи зрозумієте". |
«Логічно було б приймати запрошення від європейців і їздити по європейських містах, щоб малювати там. Оце було б логічно. Було б логічно щось робити у Львові про "Харків – залізобетон". Але я – не дуже логічний і не дуже послідовний. Тому я поїхав, наприклад, у Куп'янськ зробити напис на підірваному мості. Цей напис "Живі, контужені, щасливі" – величезний; гадаю, його можна побачити просто з супутника. Цей напис точно бачить довбана русня зі своїх розвідувальних дронів. Усі українські військові, які приїжджали повз, гальмували, дивились, фотографувалися. Вони живі, контужені. А хтось – щасливий. Звичайно, не всі, бо більше суму, більше відчаю. Але вони тримаються». — про те, що частину своїх робіт створив у деокупованих містах в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року) |
«У якомусь інтерв'ю я розповів, що не знаю, яка доля моїх робіт у Бердянську. І десь через тиждень після цього люди, котрі запрошували мене колись у Бердянськ малювати ці роботи, набрали мене і кажуть: "Слухай, ті, хто в окупації зараз, почули твоє питання і скинули нам кілька фотографій твоїх робіт". Мене це настільки вразило! |
«Буває, є якась особисто важлива втрата у мене, яка болить, кровоточить, а я просто проходжу свою роботу в центрі, де написано: "Міцнішаємо з кожною втратою", – читаю власний текст і кажу собі: "Зберись, ти сам написав це у 2022 році, усвідомлюючи, підозрюючи, скільки буде персональних втрат". І мені моя власна робота дворічної давнини дає сили рухатися далі, а не замикатися в депресії». — про те, яка з робіт, зроблена після 24 лютого, є найважливішою в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року) |
«Якби вони були кольорові, то подобались би, мабуть, значно більшій частині населення, але це відволікало б від того змісту, який я вкладаю у них. Для мене сенс роботи – текст, малюнок, композиція – значно важливіший, аніж гарна кольористика. Це – той мінімалізм, до якого я певну кількість років ішов. Можливо, з часом вигадаю щось більш просте». — про доволі характерний стиль робіт у чорно-білих кольорах в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року) |
«Це некоректно. Але мені вже давно байдуже, як називають мої роботи. Мене он називають "графітчиком", і я з цього просто угораю, бо я навіть не вважаю себе стріт-артистом, якщо чесно. Мурали – це якби мені міська влада замовляла якісь фасади. Пропозиції такі були, але я відмовлявся. Мені нецікаво працювати з міською владою взагалі. Мені не цікаві їхні дозволи, їхня підтримка. Грошей нап*здять вони і без мене». — про те, що часто роботи люди називають муралами в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року) |
«Поліція іноді зупиняється сфоткатися зі мною. Таке буває. Одного разу влітку на вулиці, де нікого не було, я малював чергову роботу і з арки винирнула поліцейська машина. Вони увімкнули проблискові маячки і кажуть у гучномовець: "Пане митцю, бажаємо вам гарної роботи!". Це так приємно було, прямо кайфово! |
«Знайти місце для роботи мені дуже легко: достатньо просто прогулятися по моєму маршруту і доповнити цей лабіринт. Чотирьох – п'яти робіт вистачить, щоб трішки розширити цей маршрут». — про те що складніше: обрати місце і вже потім придумати для нього малюнок чи уявити малюнок і вже під нього шукати місце в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року) |
Примітки
[ред.]