Перейти до вмісту

Гамлет Зиньковський

Матеріал з Вікіцитат
Гамлет Зиньковський
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Гамлет Олександрович Зіньківський — український художник, відомий своїми стріт-арт роботами та ілюстраціями.

Цитати

[ред.]
  •  

«У мене був маленький малюночок, який я зробив фломіком – кумедна, дуже дитяча мордашка. Я намалював на паркані цей портрет Гагаріна і дуже боявся. Був впевнений, що коли я зроблю цю роботу, якщо мене знайдуть, зішлють до Сибіру чи щось таке». — про те, що свій перший стріт-арт створив у 2001 році в своєму рідному Харкові в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року)

  •  

«Мені не подобається ця характеристика, але людям так зрозуміліше. Їм легше так пояснювати. Коли вони хочуть розповісти про Харків і кажуть: "У нас є такий художник. Із чим би його порівняти?.. Він – як Бенксі", – окей. Хоча, якщо дивитися, про що я кажу і про що каже Бенксі, ми тотально різні. І техніки різні, і все інше різне. Але це деталі». — про ставлення до прізвиськ "маляр свого міста" або "харківський Бенксі" в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року)

  •  

«Я би взагалі не малював. Мені страшенно подобається брати якусь брудну поверхню і робити її білою чи чорною. Просто фарбувати. Частково я чищу своє місто, котре я страшенно люблю». — про причини свого малярства в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року)

  •  

«99 відсотків зі 100-та – це позитив. Типу, "Гамлете, дякую за те, що ви робите", "А можна селфі?". Це саме в момент, коли я працюю. А поки я просто йду в робі з драбиною, я – звичайний маляр. Якийсь маляр. Найкрутіша і найцінніша реакція для мене була в 2022-му, коли військові зупинялися на своїх пікапах і виходили, щоб мені подякувати. А я ж розумію, звідки вони приїхали… І ось саме їхня реакція переконувала мене, що треба в порожньому місті продовжувати малювати». — про те, як реагують люди, коли бачать на вулиці з малярськими інструментами і фарбою, в момент створення нової роботи в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року)

  •  

«Давайте так: якби я просто здох, то це було б питанням дослідників: що краще – залишати чи виправляти ці написи. Поки я живий і поки це моя творчість, я просто не хочу бачити на своїх роботах російську мову. На картинах я не можу це виправити, тому їх я залишаю російською. Це – частина мене. А от стріт-арт я можу виправити, принаймні там, де це можливо. Бо інколи буває така гра слів, що переклад не вдається. Якби я створював свої роботи українською в Харкові в 2014-му, 2015-му, 2016-му, то їх би просто знищили, тому що відсоток сепарів був просто жахливий. Вони б сказали: "А, то ти – бандера!? Треба все це знищити!"» — про те, що раніше був російськомовним, і роботи теж "говорили" російською в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року)

  •  

«Стратегія харківських митців була така: спершу ти переїжджаєш у Київ, будуєш там собі якусь кар'єру, а потім штурмуєш Москву і, якщо там тебе визнають, то все круто. Я Київ перестрибнув і одразу потрапив у Москву. Я приїжджаю, ми домовляємося про мою персональну виставку в найкрутішій та найтоповішій московській галереї, і мені кажуть: "Ти залишаєшся жити в Москві. Ми даємо тобі машину, квартиру, майстерню. Удень ти працюєш, а ввечері тусиш із "сєлєбами". Ми тебе зі всіма познайомимо, підготуємо московський ринок "к новому художнику".

Я кажу: "Це все супер, клас, але я Харків люблю і буду працювати там. Сьогодні беру квиток на потяг, там створю проєкт, а через два місяці привезу". Мені кажуть: "Так не робиться!" Потім було ще кілька комунікацій, і ми розісралися в пух і прах. Так у 2012 році я просто поховав для себе цей ринок. Взагалі мені нецікаво було будувати собі кар'єру виключно в якихось київських галерейках. Що, в принципі, було би класно: заробляєш собі бабло і все супер, клас. Нецікаво. Я хотів вийти зі своєю творчістю на вулиці, і я це зміг зробити». — про те, чи не було бажання працювати в Москві або Санкт-Петербурзі в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року)

  •  

«Та я не встиг його приховати. Та й у стратегії "Ніхто не має знати, як виглядає справжній стріт-артист чи графітчик" багато фейку. Єдиний, хто не фейк – Бенксі. Це реальна людина. Не уявляю, скільки він витрачає грошей, щоб залишатися ноунеймом, щоб ніхто не впізнав його. В принципі мені нецікаво приховувати своє обличчя. До мене можна спокійно підійти на вулиці: побажати добра та натхнення або ж сказати, що я – мразота, яка щось псує». — про те, що багато стріт-артистів приховують своє обличчя в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року)

  •  

«Коли людина просто стоїть і дивиться – на здоров'я, я це обожнюю. Особлива радість, коли повз ідуть мами з дітьми, і діти зупиняються та дивляться, як ти водиш пензликом чи валиком. Це неймовірне, дуже класне і дуже світле відчуття. А коли людина починає вставляти свої п'ять копійок, то я цього не розумію. Якщо ти краще знаєш, що мені робити, то в принципі тут ще багато вільних стін – зроби своє. І взагалі я подумав, перш ніж малювати: зробив чіткий ескіз, попрацював над текстом, щоб він був ідеальним». — про реакцію на людей, які, поки малює, починають радити, як це "правильно робити" в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року)

  •  

«Є одна реакція, яка мене сильно вразила. У мене є малюнок, на якому зображено дирижабль і написано: ""Всьому свій час", – казав капітан дирижабля". І якось до мене на виставці підійшла дівчина, каже: "Добрий день, я дуже люблю ваші роботи. Одна з них, із дирижаблем, змінила моє життя. Після того, як я вперше її побачила, ще кілька разів до неї приходила. Потім я впала в депресію, звільнилася з роботи, а тепер вже два роки пишу вірші, і в мене вийшла перша збірка". Я не згадаю зараз ані ім'я, ані прізвище цієї дівчини, я не бачив її збірку, але на людину настільки це вплинуло. І слава Богу! І я за те, щоб людина подивилася на мої роботи, як на дзеркало, покопалася в собі і зрозуміла, чого їй бракує і чого хотілося б насправді, щоб знайшла в собі і сили, і сміливість взяти і змінити те, що не влаштовує». — про найбільш неочікуваний відгук на свою роботу в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року)

  •  

«Я пам'ятаю розмову в Тернополі ще в 2017-му чи 2018-му роках. Закінчую роботу, а до мене підходить літній чоловік і запитує: "Що це таке?". Кажу: "Це – стріт-арт". Він каже: "А чому не патріотично?". Я запитую: "В тому сенсі, що тут немає лелек, козаків, вишиванок, тризуба і прапора?". Він каже: "Ну так". Я кажу: "Те, що я з Харкова припхався аж сюди і роблю свою роботу, це і є патріотизм, тільки на кілька сходинок вище". Він такий: "Я вас не розумію". Я йому: "На жаль, і навряд чи зрозумієте".

Водночас я дуже вдячний Тернополю: там багато чого нового знищується, але мої старі роботи залишаються. Я не знаю, про що я думав у 2017 році, але одна з робіт, яку я там зробив – з сумками, наплічниками та валізами, – має напис: "Щоб повернутися, треба на початку поїхати". І уявіть собі людей, які з Харкова евакуювалися тепер у Тернопіль і знайшли цю роботу… Чи готові люди до стріт-арту? Я не знаю». — про те, чи розуміють українці стріт-арт як явище в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року)

  •  

«Логічно було б приймати запрошення від європейців і їздити по європейських містах, щоб малювати там. Оце було б логічно. Було б логічно щось робити у Львові про "Харків – залізобетон". Але я – не дуже логічний і не дуже послідовний. Тому я поїхав, наприклад, у Куп'янськ зробити напис на підірваному мості. Цей напис "Живі, контужені, щасливі" – величезний; гадаю, його можна побачити просто з супутника. Цей напис точно бачить довбана русня зі своїх розвідувальних дронів. Усі українські військові, які приїжджали повз, гальмували, дивились, фотографувалися. Вони живі, контужені. А хтось – щасливий. Звичайно, не всі, бо більше суму, більше відчаю. Але вони тримаються». — про те, що частину своїх робіт створив у деокупованих містах в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року)

  •  

«У якомусь інтерв'ю я розповів, що не знаю, яка доля моїх робіт у Бердянську. І десь через тиждень після цього люди, котрі запрошували мене колись у Бердянськ малювати ці роботи, набрали мене і кажуть: "Слухай, ті, хто в окупації зараз, почули твоє питання і скинули нам кілька фотографій твоїх робіт". Мене це настільки вразило!

Ти розумієш, що треба продовжувати боротися за ці території, тому що там залишаються люди, котрим важливо, котрі чекають на повернення України, котрі не встигли, не змогли... Але це точно не "ждуни" і не сєпари. Це точно. За них болить. За сєпарів – ні. У Маріуполі я працював у 2015-му і, здається, в 2016 році. І коли приїжджав туди у 2018-му, то мої роботи вже тоді були в поганому стані. А взагалі, перейматися за свої роботи в Маріуполі, коли міста немає, це недоречно. Ну, які роботи? Місто було б… Якщо місто є і воно не окуповане, то можна приїхати туди і щось зробити. А от коли міста немає, ось це по-справжньому сумно». — про те чи збереглися роботи у містах, які зараз під російською окупацією та чи вдалося їм вціліти в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року)

  •  

«Буває, є якась особисто важлива втрата у мене, яка болить, кровоточить, а я просто проходжу свою роботу в центрі, де написано: "Міцнішаємо з кожною втратою", – читаю власний текст і кажу собі: "Зберись, ти сам написав це у 2022 році, усвідомлюючи, підозрюючи, скільки буде персональних втрат". І мені моя власна робота дворічної давнини дає сили рухатися далі, а не замикатися в депресії». — про те, яка з робіт, зроблена після 24 лютого, є найважливішою в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року)

  •  

«Якби вони були кольорові, то подобались би, мабуть, значно більшій частині населення, але це відволікало б від того змісту, який я вкладаю у них. Для мене сенс роботи – текст, малюнок, композиція – значно важливіший, аніж гарна кольористика. Це – той мінімалізм, до якого я певну кількість років ішов. Можливо, з часом вигадаю щось більш просте». — про доволі характерний стиль робіт у чорно-білих кольорах в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року)

  •  

«Це некоректно. Але мені вже давно байдуже, як називають мої роботи. Мене он називають "графітчиком", і я з цього просто угораю, бо я навіть не вважаю себе стріт-артистом, якщо чесно. Мурали – це якби мені міська влада замовляла якісь фасади. Пропозиції такі були, але я відмовлявся. Мені нецікаво працювати з міською владою взагалі. Мені не цікаві їхні дозволи, їхня підтримка. Грошей нап*здять вони і без мене». — про те, що часто роботи люди називають муралами в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року)

  •  

«Поліція іноді зупиняється сфоткатися зі мною. Таке буває. Одного разу влітку на вулиці, де нікого не було, я малював чергову роботу і з арки винирнула поліцейська машина. Вони увімкнули проблискові маячки і кажуть у гучномовець: "Пане митцю, бажаємо вам гарної роботи!". Це так приємно було, прямо кайфово!

А з місцевою владою у нас ідеальні стосунки: вони роблять вигляд, що мене не існує, а я роблю вигляд, що не існує їх. Ми не перетинаємося. Мені нецікаво, що вони думають про мене і мої роботи, але я точно знаю, що якщо вони почнуть зафарбовувати їх, то просто не вигребуть хейту. Хейт буде масовий». — про реакцію влади і поліції на створені роботи без відповідних дозволів у інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року)

  •  

«Знайти місце для роботи мені дуже легко: достатньо просто прогулятися по моєму маршруту і доповнити цей лабіринт. Чотирьох – п'яти робіт вистачить, щоб трішки розширити цей маршрут». — про те що складніше: обрати місце і вже потім придумати для нього малюнок чи уявити малюнок і вже під нього шукати місце в інтерв'ю «Українській правді» Для когось я – символ Харкова, для когось – мразота, що псує стіни – стріт-артист Гамлет Зіньківський (24 листопада 2024 року)

Примітки

[ред.]