Гайдаржи Леонід Васильович

Гайдаржи Леонід Васильович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Леоні́д Васи́льович Гайдаржи́ (20 травня 1959, Дмитрівка, Татарбунарський район, Одеська область, Українська РСР, СРСР) — український та радянський футболіст, захисник, тренер болгарського походження.

Цитати

«Я виступав тоді в Кристалі (Херсон) під керівництвом тренера Анатолія Байдачного. Зі мною разом, до речі, грали майбутній нивівець Віталій Тарасенко і нинішній головний тренер Ниви (Вінниця) Юрій Ярошенко. Коли Віталій Тарасенко пішов із команди, я на той момент виконував обов'язки граючого головного тренера. Потім у команду Кристал у незрозумілій якості запросили Віктора Маслова. Він повів себе дуже нахабно. Я відпустив хлопців у відпустку, а Маслов на два тижні раніше запланованого завершення відпустки обдзвонив усіх хлопців за моєю спиною і почав їх тренувати. Напевно, це було вольове рішення керівництва клубу. Коли я дізнався про це, написав заяву про звільнення і пішов з команди. Повернувся додому, в Одесу. І в цей момент зателефонував мені Віталік Тарасенко. Він сказав, що зі мною зв’яжеться керівництво вінницької Ниви. І дійсно, мене набрав Ігор Гатауллін, який на той момент був начальником команди, і запросив до Вінниці». — про в інтерв’ю виданню "Український футбол" Леонід Гайдаржи: «Вболівальник Ниви витер сорочкою моє авто. Сказав, що вона буде завжди висіти на видному місці» (10 січня 2025 року)

«Сьон ми не могли пройти через дві причини. По-перше, Нива була недостатньо укомплектована за складом. Після фінального матчу Кубку України замість того, щоб запросити нових гравців, у нас почалися серйозні кадрові втрати. Пішов Костя Сосенко (ключовий гравець в обороні), Толік Балацький та багато інших хлопців, які були на своїх позиціях лідерами. Замість них не те що прийшли слабші — ніхто не прийшов! Це можна перевірити, проаналізувавши Ниви заявку на Єврокубки. Грати зі швейцарським Сьоном, у складі якого було два збірника Угорщини, чотири гравці збірної Швейцарії і два бразильці, вихованцями футболу вінницької Ниви, Жмеринки і Одеської області?! З таким набором футболістів про якісь вагомі результати думати було безглуздо. Слава Богу, що ми пройшли Садам (Таллінн) і досить успішно зіграли на виїзді зі швейцарцями. На матч-відповідь зібралися всі лідери цієї команди. На старті ми вже програвали 0:3, коли ще трибуни не були заповнені. Вболівальники були шоковані цим. Ми нічого не могли протиставити команді Сьон за всіма критеріями – у організації, селекції, підготовці, побутових умовах, рівні розвитку клубу і футболу зокрема. Було дуже багато причин, через які ми не мали жодних шансів. Пізніше я казав керівництву Ниви: «Поки ви не побудуєте футбольну базу і не почнете з «фундаменту», ніколи серйозного футболу у Вінниці не буде!» І ось тільки нещодавно у місті над Бугом з'явилася клубна база, НТБ Нива. Дай Бог, щоб команда Вінниці через років п'ять-шість почала за рахунок власних вихованців почала грати на більш високому рівні!» — про єврокубкові матчі в складі Ниви в інтерв’ю виданню "Український футбол" Леонід Гайдаржи: «Вболівальник Ниви витер сорочкою моє авто. Сказав, що вона буде завжди висіти на видному місці» (10 січня 2025 року)

«Про це можна розповідати довго і цікаво. Ось кілька прикладів, які я не забуду ніколи. Коли закінчився півфінал Кубку України проти Шахтаря, весь стадіон вийшов на поле і носив нас по на руках. Це було незабутньо і вражаюче. Пам’ятним є епізод із відданим уболівальником Ниви. Перед центральним входом на вінницький стадіон «Локомотив» є автостоянка. Я там паркував свою машину. Після гри підійшов до автомобіля, хотів поїхати, коли вже вболівальники розійшлися. І зненацька з’явився невідомий мені вболівальник. Він зняв із себе білосніжну сорочку і нею витер усю мою машину! Одяг перетворився буквально на сіру ганчірку. І тут фан футболу мені пояснив: «Я зараз приїду додому і цю сорочку начеплю на вішак. Ніколи її прати не буду. Нехай це сорочка весь час буде нагадувати, як ми вийшли до фіналу України, бо нею я протер машину капітана команди!» Другий епізод не менш цікавий. Після зустрічі із цим вболівальником я був настільки вражений, що не хотів брати машину, а вирішив йти пішки додому. Дістався зупинки, сів на тролейбус. І Раптом чую оголошення водія: «Прохання усім пасажирам залишити салон із технічних причин. Тролейбус зламався». Усі виходять, і я також. І тут водій мені каже, щоб я залишився. Він закриває всі двері і каже: «Такий футболіст, як ти, після сьогоднішнього матчу повинен їхати додому один в тролейбусі!». І він мене повіз. Довіз до району ДПЗ, де зараз база Ниви, розгорнувся і поїхав назад. Зупинився навпроти мого будинку, що біля другої міської лікарні. Такі моменти свідчать про ставлення вболівальників до мене та футболу, який ми на той момент демонстрували». — про те, як ставилися вболівальники Ниви після звитяги над Шахтарем, виходу в Єврокубки в інтерв’ю виданню "Український футбол" Леонід Гайдаржи: «Вболівальник Ниви витер сорочкою моє авто. Сказав, що вона буде завжди висіти на видному місці» (10 січня 2025 року)

«У той період із Нивою був дуже близький мер Вінниці Дмитро Дворкіс. Він був присутній на тренуваннях і на всіх домашніх матчах. Міська влада активно допомагала нашому клубу. Водночас, коли почали активно реконструювати старий стадіон «Локомотив» (знімати застаріле нічне освітлення, старі лавки) я подумав, що, нарешті, завдяки виходу в Єврокубки він набуде сучасного вигляду. Прихильники Ниви це заслужили. Адже стільки вболівальників, скільки ходили тоді на матчі у Вінниці, не було в жодному іншому місті України. Навіть коли ми грали не дуже добре. На жаль, на «Локо» все залишилося, як було тоді. Вежі і лавки, які колись зняли, досі не замінили із 1996 року. Пройшло вже 28 років. Пригадується, як ми колись у Вінниці тренувалися готувалися до Єврокубків в жахливих умовах. На стадіоні училища, поблизу в'язниці і фабрики Roshen. Із вінницького цегельного заводу нам привезли дві вантажні машини тирси, якою ми засипали поле. Скажіть, будь ласка, це підготовка до єврокубків?! Ми, футболісти, брали лопати і віники. І замість розминки розкидали тирсу на стадіоні. Засипали ями у штрафному майданчику, щоб нормально можна було готуватися під час дощу. Адже більше Ниву нікуди не пускали. Мовляв, зіпсуємо поле. А восени у Вінниці, як правило, саме дощить. На Центральному стадіоні міста забороняли тренуватися під час негоди (лише можна було за хорошої погоди), а на стадіоні у Центральному парку вже тоді займалися хокеїсти на траві». — про цікаві історії із «золотого» сезону пригадуються в інтерв’ю виданню "Український футбол" Леонід Гайдаржи: «Вболівальник Ниви витер сорочкою моє авто. Сказав, що вона буде завжди висіти на видному місці» (10 січня 2025 року)

«Я би не сказав, що Нива тоді демонструвала видатні результати Адже у чемпіонаті України ми боролися із Шепетівкою за те, щоб не вилетіти із Вищої ліги. Натомість в Кубку виступали дуже вдало, демонстрували гарну гру. Могли навіть без тренерського складу налаштуватися, організуватися та досить впевнено зіграти в окремо взятому кубковому матчі. Плюс всі знали, що перемога на кожному етапі Кубку України наближає нас до фіналу. А вже заздалегідь було відомо, що київське Динамо може стати чемпіоном України. Навіть у разі програшу динамівцям в фіналі Нива виходила в єврокубки. Це було основним стимулом. Тим більше, таке могло статися вперше було в історії нашого клубу. І вперше для всіх, хто грав в тому складі». — про те, за рахунок чого Ниві тоді вдалося показувати такий рівень гри в інтерв’ю виданню "Український футбол" Леонід Гайдаржи: «Вболівальник Ниви витер сорочкою моє авто. Сказав, що вона буде завжди висіти на видному місці» (10 січня 2025 року)

«Тренувальний процес, по суті, особисто не відрізнявся від звичайного. Йшла планомірна підготовка. Через ігри чемпіонату України ми готувалися до Єврокубків і матчів Кубку. Різниці ніякої не було, за виключенням того, що матчі почастішали. До того у нас були якісь мікроцикли. Коли ж ми виступали в Кубку України, то вже на третій день проходили поєдинки. Особливої зміни тактики не було. Просто у гравців спостерігалися особливе ставлення і самовіддача на тренуваннях. Бо всі прагнули пробитися в фінал і далі показати себе на європейському рівні». — про те в чому була родзинка тренувального процесу в інтерв’ю виданню "Український футбол" Леонід Гайдаржи: «Вболівальник Ниви витер сорочкою моє авто. Сказав, що вона буде завжди висіти на видному місці» (10 січня 2025 року)

«Якщо я не помиляюсь, лише по 50 доларів. У Ниві тоді було дуже багато боргів (по зарплатні і преміальних). Їх нам не погасили й до сьогоднішнього дня». — про те, які преміальні нивівці отримали за вихід у Єврокубки в інтерв’ю виданню "Український футбол" Леонід Гайдаржи: «Вболівальник Ниви витер сорочкою моє авто. Сказав, що вона буде завжди висіти на видному місці» (10 січня 2025 року)

«У головного тренера Ниви Павла Касанова було своє бачення щодо набору футболістів, тактики та стратегії гри тощо. Ми із Циткіним стали неугодними новому тренерському штабу. Якщо я ще міг десь промовчати, то Володя що думав, то й міг і сказати. Говорив в очі правду і дуже різко. Напевно, це і не подобалося наставникам. Тому Павло Касанов просто вирішив від нас відмовитися. Жодних об'єктивних причин нам оголошено не було. Ми опинилися в клубах Вищої ліги — Циткін у Прикарпатті (Івано-Франківськ), яке боролося за високі місця в чемпіонаті і Кубку України. Я перейшов до Металургу (Запоріжжя). Ця команда йшла на четвертому місці у вишці, а Нива - на передостанньому. Із металургами дійшов до півфіналу Кубку, де грали із Дніпром». — про те, що в 1996 році разом із основним голкіпером Володимиром Циткіним звільнили із команди в інтерв’ю виданню "Український футбол" Леонід Гайдаржи: «Вболівальник Ниви витер сорочкою моє авто. Сказав, що вона буде завжди висіти на видному місці» (10 січня 2025 року)