Вістен Г'ю Оден

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
Вістен Г'ю Оден
AudenVanVechten1939.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Галерея зображень у Вікісховищі

Вістен Г'ю Оден (англ. Wystan Hugh Auden, * 21 лютого 1907, Йорк — †29 вересня 1973, Відень) — англо-американський поет, лауреат Пулітцерівської премії з поезії (1948).

В музеї образотворчого мистецтва (1938)[ред.]

Musée des Beaux Arts (у перекладі Максима Стріхи)[1]
  •  

На стражданнях людських зналися добре вони,
Старі ті майстри.

 

 

About suffering they were never wrong,
The old Masters.

  •  

Наприклад, в «Ікарі» Брейгеля — як всі відводять очі
Далі від лиха. Ратай за плугом не хоче
Крику про поміч почути,
його не стривожив сплеск
І, очевидно, нітрохи не схвилювало,
Що білі ноги чиїсь ідуть під зелену воду;
А вишуканий корабель, з якого всю ту пригоду
Видно чудово — хлопчик же впав з небес! —
Мав, певно, власну мету — ну й плив до неї помалу.

 

 

In Breughel's Icarus, for instance: how everything turns away
Quite leisurely from the disaster; the ploughman may
Have heard the splash, the forsaken cry,
But for him it was not an important failure; the sun shone
As it had to on the white legs disappearing into the green
Water, and the expensive delicate ship that must have seen
Something amazing, a boy falling out of the sky,
Had somewhere to get to and sailed calmly on.


В пам'ять про Вільяма Батлера Єйтса (1939)[ред.]

In Memory of W.B. Yeats (у перекладі Максима Стріхи)[2]
  •  

Від нас, немудрих, ти не був мудріший,
Та пережив твій дар тебе самого
І розпад плоті; вірші запалила
В тобі твоя Ірландія шалена.
Шаленство і підсоння в ній все ті ж —
Поезія не змінює нічого.
В долині слів ховається вона,
З осель відлюдних плин її сягає
Тих міст, де віримо і де вмираєм;
Вуста і суть, розгадка й таїна.

 

 

You were silly like us; your gift survived it all:
The parish of rich women, physical decay,
Yourself. Mad Ireland hurt you into poetry.
Now Ireland has her madness and her weather still,
For poetry makes nothing happen: it survives
In the valley of its making where executives
Would never want to tamper, flows on south
From ranches of isolation and the busy griefs,
Raw towns that we believe and die in; it survives,
A way of happening, a mouth.

Плідний та пожираючий (1939)[ред.]

The prolific and the devourer [алюзія на «Шлюб Раю і Пекла» англійського поета XVIII ст. Вільяма Блейка] [3]
  •  

У нашій політичній діяльності елемент соціального кар'єризму старого ґатунку значить значно більше, аніж ми насмілюємося це визнати. Отримати соціальне одобрення, почути, як хвалять твою працю, навіть не за те, за що треба, завжди приємно, але не це стає визначальним в успіху митця або політика.

 

 

In our political activities there is a larger element of old-fashioned social climbing than we care to admit. To receive social approval, to have one’s work praised, even for the wrong reasons, is always gratifying, but it does not make for either artistic or political success.


  •  

Існує багато людей, і серед них художників, які сьогодні шукають у політиці порятунку від невдач у своєму приватному житті, так колись люди шукали притулку у монастирях. Керуючись заздрістю та ненавистю вони поширюють відчуття дискомфорту, куди б вони не відправилися, та руйнують все, до чого торкаються. Розумна політична партія не буде мати з ними нічого спільного.

 

 

There are many people, and they number some artists among them, who today seek in politics an escape from the unhappiness of their private lives, as once people sought refuge in the monastery and convent. Driven by envy and hatred they spread discomfort wherever they go and ruin everything they touch. A wise political party will have nothing to do with them.


  •  

Митці та політики краще знаходять мову один з одним у скрутні часи, як це відбувається зараз, якщо б останні тільки усвідомили те, що політична історія світу була б точно такою ж, якби не був написаний жоден вірш, якби не була намальована жодна картина та не створена жодна музична нота.

 

 

Artists and politicians would get along better in a time of crisis like the present, if the latter would only realize that the political history of the world would have been the same if not a poem had been written, not a picture painted or a bar of music composed.


  •  

Якби критерієм мистецтва була б його сила ініціювати дію, Ґеббельс був би одним з найвизначніших митців усіх часів.

 

 

If the criterion of art were its power to incite to action, Goebbels would be one of the greatest artists of all time.

Люблячий більше (1957)[ред.]

The More Loving One (у перекладі Валерія Кикотя) [4]
  •  

Образи не маю, бо знаю одне:
Хай більше любитиму я, ніж мене.

 

 

If equal affection cannot be,
Let the more loving one be me.

Автобіографічні цитати[ред.]

  •  

Мене настільки бентежать справжні слова, що, приміром, мене більше сексуально збуджує порнографічна історія, аніж жива людина. Окрім слів [у ті часи] я цікавився виключно шахтами та їхньою машинерією. Інтерес до людей почав виникати лише у підлітковому віці.[5]

 

 

oday words so affect me that a pornographic story, for example, excites me sexually more than a living person can do. Besides words, I was interested almost exclusively in mines and their machinery. An interest in people did not begin till adolescence.

Посилання[ред.]

  1. В. Х. Оден. «В музеї образотворчого мистецтва» у перекладі Максима Стріхи // Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ — ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко. — К.: «Навчальна книга», 2002.
  2. Оден В. Г'ю. Поезії / Вістен Г'ю Оден; Передм. М. Стріхи; Пер. з англ. М.Стріха, М.Скуратовський // Всесвіт. — 2001. — № 11/12. — С. 120—124.
  3. Auden, W. H. The prolific and the devourer / W.H. Auden. — Hopewell, NJ : Ecco Press, 1994. — x, 101 p. — ISBN 0880013451.(англ.)
  4. У. Х. Оден. «Люблячий більше» у перекладі Валерія Кикотя.
  5. Auden, W. H. The prolific and the devourer / W.H. Auden. — Hopewell, NJ : Ecco Press, 1994. — x, 101 p. — P. 10. — ISBN 0880013451.