Вікі Кріпс

Вікі Кріпс

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Вікі Кріпс (англ. Vicky Krieps; нар. 4 жовтня 1983) — люксембурзька акторка та режисерка. Знімалася у фільмах американських, люксембурзьких, французьких і німецьких компаній. Кріпс зіграла головну роль у фільмі «Примарна нитка», який отримав премію «Оскар». Отримала премію Німецького телебачення за серіал «Човен» (нім. Das Boot).

Цитати

Про знімання у стрічці «Корсет»

Готуючись до ролі, я провела певні дослідження і знайшла кілька книг і журналів тієї епохи. Вони містили поради, як жінкам треба поводитись і як вони мають одягатись і розмовляти. Шлюбні правила, зокрема, чинили величезний тиск на жінок. Якби чоловік одружився з жінкою не свого класу – наприклад, якби дворянин одружився з простою селянкою, що було б досить незвично – то нареченій відразу дали б дворянський титул. Прямо протилежне застосовувалось для жінок. Якби дворянка вийшла заміж за простолюдина, вона зрештою мала би знайти ще більше грошей, щоб уникнути сповзання вниз по соціальних сходах. Так само, як і сьогодні, від жінки очікували бути найкрасивішою, найрозумнішою, найкращою з усіх. І, звісно, жінки програвали у цьому безглуздому змаганні. Перш за все, вплив жінок неухильно слабшав у міру дорослішання. Власне, вони ставали «невидимими», щойно їм виповнювалося сорок. Змусити себе зникнути, безперечно, було відчайдушним ударом по самоствердженню Єлизавети.

Думаю, Єлизавета впродовж усього життя страждала від якоїсь меланхолії, як це зазвичай було в ту епоху. Депресивні тенденції також було помічено в її родині. Єлизавета захоплювалась поезією, зокрема, віршами Генріха Гейне. Більше того, наркотики тоді вважалися медичним лікуванням. Кокаїн і героїн, звісно ж, проникають глибоко в мозок і змінюють людський стан. Ми завжди повинні враховувати подібний вплив, думаючи про Єлизавету. А потім, не забувайте про тугий корсет і те, що він робив із жінками – відчуття, наче постійно задихаєшся. Крім того, вона завжди піддавала себе своєрідним повільним тортурам через дієти і заняття спортом. Авжеж, вона це робила для того, щоби не втратити зв’язок із собою. Все це означало, що єдина можлива стежка, якою вона могла йти, ставала дедалі вужчою, тобто знайти вихід з цієї пастки ставав все більш малоймовірним. Оскільки я зрозуміла, що граю роль і, звісно, поступово дійсно співпереживала обмеженням, з якими стикався мій персонаж, я часто намагалася дати Єлизаветі трохи більше свободи своєю грою.

Знімаючись, я часто думала: «Я даю їй змогу робити все те, чого вона тоді була позбавлена». Тож я курила, показувала середній палець, вкорочувала волосся. Будучи актрисою, я прихильниця протиріч і сюрпризів. Ось чому я часто блазнювала у перервах між зйомками. Я таким чином експериментувала і шукала відповідь на доволі важливе питання: «Що станеться, коли ми всі перестанемо вдавати з себе когось?».

Не думаю, що мені коли-небудь доводилося так наполегливо працювати над роллю. І мені пощастило – я вже доволі вправно їздила верхи, а це означало, що мені не потрібно було починати з нуля, хоча я мала навчитися їздити в дамському сідлі. Гадаю, що інакше б я не впоралась усього за два місяці. Я загартовувалась, плаваючи у крижаній воді в Дунаї при мінусових температурах, що досить складно. [...] Окрім того, мені довелося опанувати фехтування й угорську мову. Це був величезний виклик, оскільки в угорській неможливо скористатися фонетикою жодної іншої мови, щоби правильно все говорити. Марі точно не хотіла, щоби я схудла для ролі, але я, звісно, втратила кілька кілограмів через постійні тренування. Озираючись назад, зізнаюся, що схуднення насправді допомогло під час носіння корсету.

У будь-якому разі, це був дійсно незабутній досвід. Ішлося не лише про те, щоби обмежуватись рідинами на кшталт супів чи смузі, коли вдягаєш корсет. Його щільна перетяжка також сильно вплинула на мої емоції. Коли я надягала його і зашнуровувалась, мені відразу ставало сумно. Коли я знімала його, то почувалася щасливою і знову могла усміхатись. Можливо, це ще й тому, що людська діафрагма як раз там, де корсет найщільніше тисне. Я десь прочитала, що діафрагма – точка всіх наших емоцій. Усвідомлення того, який вплив носіння корсетів мало на тодішніх жінок, дійсно стало для мене вельми захопливим досвідом.

Я бачила Ромі Шнайдер у фільмах «Сіссі» в домі сусіда, коли мені було 15 років, і майже водночас читала біографію імператриці Єлизавети. У підлітковому віці в мене виникали всілякі питання, коли я закінчувала вищезгадану книгу. Чому для імператриці Єлизавети було створено спортивні тренажери? Чому вона відмовилася щоб малювали її портрети, щойно їй виповнилося 40 років? Я все це розповіла Марі, і спочатку вона не сказала ні слова. Але потім сталося диво, яке відображає те, що, на мою думку, є однією з великих жіночих переваг – втілення ідей у життя, а не просто розмова за розмовою. Якось за рік після того, як ми про це поспілкувалися, я відкрила свою поштову скриньку, а там лежала бандероль із готовим сценарієм. Марі також додала записку, в якій говорилося щось на кшталт: «Я переглянула архіви. Ти була права». Я була в захваті!

Я знаю Марі Крейцер, тому що зіграла головну роль у її фільмі «Колись ми були крутими». Моя героїня – молода матір, що намагається впоратись із проблемами батьківства. Після завершення зйомок ми обидві були абсолютно впевнені, що неодмінно зробимо разом іще один проєкт. Незабаром після цього я запитала Марі, що вона думає про «Сіссі».