Віктор Франкл
Віктор Франкл — австрійський психіатр, психотерапевт і філософ єврейського походження, його екстремальний досвід виживання в концентраційному таборі став філософсько-емпіричною основою для створення нового методу екзистенційної психотерапії — логотерапії, де рушійною силою людської поведінки є прагнення знайти та реалізувати у зовнішньому світі сенс життя.
Цитати
[ред.]Життя – це відповідальність за знайдення правильних вирішень виниклих проблем і виконання завдань, які воно повсякчас ставить перед людиною. [1] — «Людина у пошуках справжнього сенсу», 1946 р. |
Спосіб, у який людина приймає свою долю та всі страждання, які вона тягне за собою, спосіб, у який вона бере свій хрест, дає їй широкі можливості — навіть за найважчих обставин — додати глибшого сенсу своєму життю. Вона може залишатися сміливою, гідною і безкорисливою. Або в запеклій боротьбі за самозбереження вона може забути про свою людську гідність і стати не більш ніж твариною. Тут криється шанс для людини або використати, або відмовитися від можливостей досягнення моральних цінностей, які може надати їй важка ситуація. І це вирішує, гідна вона своїх страждань чи ні.[2] |
|||||
The way in which a man accepts his fate and all the suffering it entails, the way in which he takes up his cross, gives him ample opportunity — even under the most difficult circumstances — to add a deeper meaning to his life. It may remain brave, dignified and unselfish. Or in the bitter fight for self-preservation he may forget his human dignity and become no more than an animal. Here lies the chance for a man either to make use of or to forgo the opportunities of attaining the moral values that a difficult situation may afford him. And this decides whether he is worthy of his sufferings or not. |
Примітки
[ред.]
