Петров Віктор Платонович
| Петров Віктор Платонович | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Роботи у Вікіджерелах
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Віктор Платонович Петров (*10 жовтня 1894, Катеринослав — † 8 червня 1969, Київ) — український письменник, літературний критик, археолог та етнограф.
Цитати[ред.]
- Історичний процес не становить собою безперервного потоку бування. Цей потік розчленовується на певні часові відтінки історії, на ґрадації часу, на ступеневі послідовності, що кожна з них — у своїй відокремленості від інших, як від тих, що її попереджають, так і від тих, що її заступають, — тяжить до себе. Є самодостатня у собі. (С. 177)
- Зрештою, кожна людина, пишучи про інших, пише тільки про себе. (з роману «Аліна і Костомаров»)
Про Віктора Петрова[ред.]
Домонтович-Бер чимало роздумує над проблемою культурно-історичних епох. Ці ідеї нуртували ще в колі неокласиків. Йому йдеться про Середньовіччя, Новий час і «наш час», який він розглядає як добу кризи. У МУРі багато говорять про плідність кризи, що криза це не безвихідь, а можливість виходу на новий рівень. Вони осмислюють «наш час» як кінець великої майже 500-літньої гуманістичної епохи[1]. |
|||||
| — Віра Агеєва |
Автор статті «Християнство і сучасність», Віктор Петров роздумує над тим, що людина доби гуманізму після Середньовіччя поступово втрачає зв’язок із Богом. У нього є такий образ: на початках ренесансної доби ображені ангели, затуляючи білими крилами лиця, відлетіли, а на їхнє місце прийшли метушливі банкіри і техніки. Тут Петров суголосний з Томасом Стернзом Еліотом, європейським інтелектуалом, який після тривалих пошуків раптом знову повертається до пошуків християнства[1]. |
|||||
| — Віра Агеєва |
Примітки[ред.]
Джерела[ред.]
