Перейти до вмісту

Всі ми лиходії

Матеріал з Вікіцитат

«Всі ми лиходії» (англ. All of Us Villains) — фентезійний роман Аманди Фуді та Чарлі Лінн Герман. Це перша частина похмурої дилогії про амбіції, владу, зраду і сміливість переписати власну долю, яку продовжує роман «Всі ми приречені».

Цитати

[ред.]
  •  

— Чуєш? — старший з них, Гендрі Лоу, підвівся, обтрусився, очищаючи сіру футболку від бруду та листя, і хруснув кожним пальцем по черзі. — Це тріщать по швах усі правила[1].

  •  

Минуле цікавить не лише Ґрівів. Найкращий спосіб розробити хорошу стратегію — це дізнатися, що робили раніше.
— Або стати настільки сильною, що ніхто проти тебе не вистоїть[1].

  •  

Він мав затямити: монстри не завдадуть йому шкоди, якщо він стане одним із них[1].

  •  

Червінь розливалася вгорі, як фарба по полотну. Розплескалася над деревами, поглинувши помаранчеві й фіолетові тони на обрії, проковтнувши всі зірки, так що вони засяяли багрянцем, наче опинилися в пастці по той бік вітража. Невдовзі почервоніло все небо, від пруга до пруга.
Так пала Кривава завіса, ознаменувавши початок турніру. Відтепер в Ільвернаті все матиме криваве забарвлення удень і вночі, аж доки не загинуть усі учасники, крім одного[1].

  •  

— Ти сказав, що чекав на мене, — пригадав Ґевін. — Уже комусь пропонував стати вмістищем?
— Це буде моя перша спроба, — з моторошною посмішкою почвари відповів Рід. — Я чекав на ідеального добровольця.
— І що робить мене ідеальним?
— Відчай, — чаротворець поклав шприц на тацю біля розкладачки й взяв машинку для татуювання з чарокаменем у руків’ї[1].

Примітки

[ред.]