Волкова Анастасія Віталіївна

Волкова Анастасія Віталіївна

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Анастасія Віталіївна Волкова (22 березня 1993, Щастя, Новоайдарський район, Луганська область, Українська РСР, СРСР — 30 травня 2024, Слов'янськ, Краматорський район, Донецька область, Україна) — українська журналістка, що працювала в найгарячіших точках України. Кавалерка ордена «За заслуги» III ступеня (2022). Мріяла стати першою українською журналісткою, яка зробить репортаж зі звільненого Луганська.

Цитати

«Люди почали повертатися до Слов'янська. Багато хто хоче пережити зиму вдома. Адже винаймати житло дуже дорого — ми з чоловіком відчуваємо це на собі, винаймаючи квартиру в Дніпрі. Тож у багатьох просто немає вибору». — про те, що люди попри обстріли повертаються додому в ексклюзивному інтерв'ю «ФАКТАМ» «Я щовечора засинаю під звуки вибухів снарядів»: військкор Анастасія Волкова про життя в прифронтовому Слов’янську (2 вересня 2023 року)

«Це річ рандомна. Ніколи не вгадаєш, куди що прилетить. Часто обстріл відбувається після наших успіхів на фронті. Росіяни тоді просто розпочинають артилерійські обстріли міста, руйнуючи будинки мирних жителів. Але, як це не страшно звучить, тут вже всі звикли до обстрілів. Ми знаходимося у прифронтовій зоні — до лінії фронту менш ніж тридцять кілометрів. Якщо до повномасштабного вторгнення у Слов'янську було понад 100 тисяч мешканців, то тепер — 50 тисяч. І люди постійно повертаються, сподіваючись, що з ними нічого страшного не станеться». — про те, як відбуваються обстріли в ексклюзивному інтерв'ю «ФАКТАМ» «Я щовечора засинаю під звуки вибухів снарядів»: військкор Анастасія Волкова про життя в прифронтовому Слов’янську (2 вересня 2023 року)

«Так, коли ввечері лягаєш спати, відкриваєш вікно, то чути бойові дії у напрямку окупованого Соледара. Звідти долітають тяжкі вибухи. По суті, я щовечора засинаю під звуки розриву снарядів. Нещодавно вночі прокинулася від того, що летіли «Шахеди»». — про умови життя у прифронтовій зоні в ексклюзивному інтерв'ю «ФАКТАМ» «Я щовечора засинаю під звуки вибухів снарядів»: військкор Анастасія Волкова про життя в прифронтовому Слов’янську (2 вересня 2023 року)

«Зізнатися, за півтора року великої війни я жодного разу не ходила до укриття. У нашому будинку немає підвалу, й для мене найбезпечніше місце — ніша у коридорі. Там завжди стоїть сумка з документами та речами першої потреби. Хоча я не можу з точністю сказати, де безпечніше. У Слов'янську є вулиці, на яких не лишилося жодного цілого будинку». — про те, що не ходиоа в укриття в ексклюзивному інтерв'ю «ФАКТАМ» «Я щовечора засинаю під звуки вибухів снарядів»: військкор Анастасія Волкова про життя в прифронтовому Слов’янську (2 вересня 2023 року)

«Ми спеціально поїхали туди на День незалежності. Хотіли показати, як живе місто, яке було звільнено від окупації майже рік тому. За три з половиною місяці, коли там були російські війська, Святогірськ був практично на 80 відсотків розбитий. Відомо, що снаряди влучили у Святогірську лавру. Дерев'яний скит повністю згорів. А ось саму лавру «підлатали». Відомо, що вона досі належить московському патріархату. Коли ми хотіли взяти інтерв'ю у священнослужителів, нам сказали, що треба звертатись через пресслужбу. А це означає — до москви. Думаю, наскільки довго там буде РПЦ, — це питання часу». — про те, як робила великий репортаж про те, як живе деокупований Святогірськ в ексклюзивному інтерв'ю «ФАКТАМ» «Я щовечора засинаю під звуки вибухів снарядів»: військкор Анастасія Волкова про життя в прифронтовому Слов’янську (2 вересня 2023 року)

«Біля лаври ми зустріли чоловіка, який після окупації у 2014 році виїхав з Донецька. Говорить, що пережив дві окупації і тепер щасливий, що «дихає свіжим повітрям». Згадував, як за окупації Святогірська на вулиці практично не було людей. Усі сиділи по підвалах, бо російські військові могли розстріляти будь-кого, хто виходив надвір». — про настрої у місцевого населення в Святогірську в ексклюзивному інтерв'ю «ФАКТАМ» «Я щовечора засинаю під звуки вибухів снарядів»: військкор Анастасія Волкова про життя в прифронтовому Слов’янську (2 вересня 2023 року)

«Нас вразила турбота місцевої влади про людей, які продовжують жити у Святогірську, попри величезні руйнування. Ми не бачили жодної вцілілої багатоповерхівки. У місті досі немає можливості відновити водопостачання — багато закритих квартир, до яких немає доступу. Місцева влада за підтримки міжнародних організацій встановила соціальні пральні та душові. Щодня городяни можуть отримати безкоштовний обід. Регулярно привозять хліб, приїжджають лікарі, які проводять безкоштовні прийоми. На зиму буде створено спеціальні пункти обігріву. Багатьом уже роздали калорифери. Люди повертаються та відновлюють свої будинки. Нині у місті налічується 950 мешканців. Є один будівельний магазин, продуктові, і нещодавно відкрився магазин одягу. Навіть запрацювала заправка — до цього найближча була за тридцять кілометрів. Знаєте, я назвала Святогірськ «містом незламності»». — про те, як у Святогірську жили до 1 тис. жителів у ексклюзивному інтерв'ю «ФАКТАМ» «Я щовечора засинаю під звуки вибухів снарядів»: військкор Анастасія Волкова про життя в прифронтовому Слов’янську (2 вересня 2023 року)

«Історії порятунку людей. Ми спілкувалися з сім'єю, яка їхала зі Старобільська, — жінка з двома дітьми двох та трьох років. Вона розповідала, що у Старобільську багато військової техніки та зараз влада росії проводить насильницьку паспортизацію. Вона ж не хотіла отримувати російський паспорт та чекала до останнього. Дістатись пропускного пункту було непросто. Щоб підвезли до кордону, їй довелося за кожного заплатити по 11 тисяч рублів (трохи більше як 100 доларів). Але підвозять не до самого пункту, до кордону треба йти близько трьох кілометрів. Жінка була зовсім без сил — малюка їй довелося весь час нести на руках. Але вона була щаслива, потрапивши в Україну, і сказала, що у Старобільську чекають на наших військових! Потім, як і всі, хто попадає на Батьківщину, пішла до музею». — про те, як знімали репортаж у єдиному пункті пропуску на кордоні з росією — на Сумщині в ексклюзивному інтерв'ю «ФАКТАМ» «Я щовечора засинаю під звуки вибухів снарядів»: військкор Анастасія Волкова про життя в прифронтовому Слов’янську (2 вересня 2023 року)

«Так, у пункті пропуску на першому поверсі є «Музей ненависті», де люди, які перейшли на територію України, розривають свої російські гроші. Розуміють, що вони їм більше не потрібні, і роблять це з особливим задоволенням. За місяць зібрано вже понад 70 тисяч карбованців! За час роботи пункту до України повернулося понад 18 тисяч людей. І кожен, з ким ми говорили, визнавав, що на окупованих територіях дуже чекають на повернення української влади». — про «Музей ненависті» у пункті пропуску в ексклюзивному інтерв'ю «ФАКТАМ» «Я щовечора засинаю під звуки вибухів снарядів»: військкор Анастасія Волкова про життя в прифронтовому Слов’янську (2 вересня 2023 року)

«Є розуміння того, що треба готуватися до тривалого «забігу». Вони розуміють, що треба берегти сили, щоб не видихнутися зараз і воювати довго з меншими втратами у живій силі. Про можливість переговорів там ніхто навіть не думає. Наші воїни вмотивовані. Кажуть, що повернуться додому лише тоді, коли повернуть Україну до кордонів 1991 року». — про думки військовослужбовців на передовій в ексклюзивному інтерв'ю «ФАКТАМ» «Я щовечора засинаю під звуки вибухів снарядів»: військкор Анастасія Волкова про життя в прифронтовому Слов’янську (2 вересня 2023 року)

«Я народилася та виросла в Луганську і втратила рідний дім. Тож професійна діяльність для мене – все. Наразі це – сенс мого життя. І коли по роботі я можу заїхати на рідну землю, моє серце наповнюється відчуттям болю та жаги робити більше для висвітлення лиха, яке Росія принесла в Україну, для висвітлення злочинів російських військ. Я дуже хочу побачити свій рідний дім, який не бачила з 2014 року, але також я хочу, щоб всі розуміли, яку ціну українці сплачують кожного дня цієї визвольної боротьби». — про свою роботу та мрію бути першою українською журналісткою, яка зніме репортаж зі звільненого Луганська в інтерв'ю У Слов’янську трагічно загинула військова кореспондентка Анастасія Волкова (31 травня 2024 року)

	«...Анастасія перебувала на пішохідному переході в центрі міста. У цей момент на проїжджій частині сталося зіткнення двох машин — синього мікроавтобуса Volkswagen Transporter та зеленого ВАЗ-2106. Удар був такої сили, що автомобіль ВАЗ відкинуло на Анастасію. Водій ВАЗу загинув на місці...» — про в ексклюзивному інтерв'ю «ФАКТАМ» Пішла з життя кореспондентка «Новин Донбасу» Анастасія Волкова (30 травня 2024 року)
	— інформація правоохоронних органів та очевидців