Перейти до вмісту

Влодзімеж Цімошевич

Матеріал з Вікіцитат
Влодзімеж Цімошевич
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Влодзімеж Цімошевич (пол. Włodzimierz Cimoszewicz, народився 13 вересня 1950 року, Варшава, ПНР) — польський державний і політичний діяч, юрист, дипломат. Керівник департаменту боротьби із корупцією в Агентстві модернізації України.

Цитати про взаємини України та Польщі

[ред.]
  •  

Хочу сказати про взаємини народів Польщі та України. Дуже важливо, щоб обидва народи були мужніми, великодушними в ставленні до минулого. Ані поляки, ані українці не є без вини в нашій спільній непростій історії. Я розумію біль українців та їхні очікування на жести з боку Польщі стосовно подій, пов'язаних з акцією "Вісла", в результаті якої було виселено українців. Але я також розумію поляків, які чекають від українців оцінки подій щодо поляків на Волині. Ми повинні одне одному простити те, що нам болить. Я особисто знаю, що це нелегко. Моя мама родом з України, з Волині. І багато членів моєї родини загинуло на Волині в 40-х роках. Проте водночас я знаю: тяжка спадщина минулого не повинна переходити на наших дітей та онуків.[1]

  •  

Щодо питань сучасності. Це, насамперед, співпраця в галузі освіти, культури, поваги прав національних і релігійних. Особисто я велике значення надаю близьким контактам молоді. Я запропонував вашому прем'єрові Павлові Лазаренку під час його візиту до Варшави спільні починання в цьому напрямку. Для зближення польської та української молоді ми готові передати один з курортних будинків неподалік кордону. Хай це буде їхній спільний дім. Ми готові також полегшити перетинання кордону для молоді обох держав.[1]

  •  

Дуже важливим є те, що ми розв'язали питання щодо прикордонної співпраці. Однак і тут є проблеми - пов'язані зі свідомістю. Ще минулої осені під час мого візиту в Україну ми з вашим прем'єром вирішили на одному з пунктів перетину кордону встановити спільний контроль. Протягом кількох місяців наші чиновники працювали над підготовкою цього завдання - у них це зайняло стільки часу, ніби вони хотіли заснувати ООН. А коли врешті-решт запровадили спільний контроль, то виявилося, що поляки й українці стоять на відстані 3-х метрів один від одного й ведуть перевірку кожен окремо. Дуже важко переконати прикордонників і митників, що краще контролювати людей один раз, адже з обох боків буде потрібно вдвічі менше службовців. Отож, виявляється, що кращою є та система, коли люди по 30 годин стоять на кордоні...[1]

Цитати про путіна

[ред.]
  •  

Останнім часом Путін надзвичайно загордився. Ріка грошей, яка потекла від нафти та газу дала йому відчуття сили. Багато політиків Заходу справляли враження легковажних клоунів. З його приходом повернулося параноїдальне ставлення до США та НАТО. ЄС, на його думку, був передбачуваним і некомпетентним збіговиськом посередностей.[2]

  •  

Путін все викручує, як йому вигідно. Тут не йдеться про логіку чи цілісність, а про повторення своєї версії: прихильникам, які дещо сумніваються, а також для того, аби трохи виправдатися перед діячами в Лондоні та в деяких інших країнах, щоб вони нічого не робили.[2]

Цитати про Україну

[ред.]
  •  

...визнавши, що Крим вже втрачено», це найкращий шлях до того, щоб його втратити. Ніколи, особливо в Європі, не можна визнавати права агресора на привласнення чужої території. Кривава історія нашого континенту в XX столітті, кілька десятків мільйонів жертв, зобов’язує нас не накладати в штани, а встати і захищати закон.[2]

  •  

Прозахідний вибір Києва мусить мати однозначне підтвердження фактами. Як член ЄС Польща діятиме задля якнайшвидшого надання Україні чіткої європейської перспективи – включно з повноправним членством у структурах Європейського Союзу.[3]

Цитати про росію

[ред.]
  •  

Якщо світ «віддасть» Росії не свій Крим, то заохотить Путіна до наступних завоювань. Не Німеччини, а Кавказу чи Середньої Азії. Вихід НАТО з Афганістану об’єктивно погіршить безпеку для Росії. Якщо фундаментальні ісламісти почнуть проникати в колишні азійські республіки СРСР, Путін знайде наступну причину для «забезпечення прав місцевих росіян», а відтак привід для інтервенції. Це буде означати, що Росія частіше використовуватиме силу у зовнішній політиці.[2]

  •  

Росія – це країна алкоголізму і СНІДу. Корупція поїдає застарілу і неконкурентну економіку. Виробництво у галузі машинобудування складає 6 %, а в нас – 40. ВВП Росії більш, ніж в чотири рази менше, ніж в Китаї, в сім разів менше, ніж у США і більш, ніж у вісім разів менше, ніж в ЄС. Розвиваються лише два міста – Москва і Санкт Петербург. У провінції нічого не відбувається. Сибір втрачає населення. Гроші ідуть на армію, а не на інфраструктуру. В нинішній Росії політичних свобод є набагато менше, ніж 20 років тому. А тому, Путін даремно витрачає час Росії.[2]

Джерела

[ред.]

Примітки

[ред.]