Сайгьо

Сайгьо Хосі (*西行法師, 1118 — 23 березня 1190) — японський поет жанру танка кінця періоду Хейан й початку періоду Камакура.

Цитати

Як сумно,
Що доводиться прощатись
З вишневим білоцвітом!
Я вже звик
Щодня красою квітів милуватись^[1].

Якщо вмирати —
Я померти хочу
Під вишнями квітучими
В саду
Весняної і місячної ночі^[2]!

Лише ім'я нетлінне після себе
Залишив ти на цій землі
Та ще —
Це сухотрав'я
Під байдужим небом^[3].

Не стану я їй душу відкривати,
Щоб потім не страждати,
І себе
За щирість та відвертість
Не картати^[4].

Життя сумне,
Та вмерти теж негоже,
Адже лише допоки я живу,
Ти про мою любов
Дізнатись можеш^[5].

Тебе я і в розлуці
Не забуду!
Твій світлий образ
Місяць в небесах
Мені щоніч нагадувати буде^[6].

Хоч ми й не домовлялись,
Я чекаю
Тебе щоднини! —
Підганяю ніч,
Поквапитися ранок закликаю^[7].

Яка холодна!
Сердиться ще й досі?
Та дорікать не стану,
Бо колись
Були ми з нею незнайомі й зовсім^[8]!

Стояла у минулому в саду
Сосна маленька…
Нині її крона —
Вже в піднебессі,
Де вітри гудуть^[8].

Лише збирався
Відректись від світу,
Як вже плітки
Повсюдно розповзлись, —
Щоб ще гидкіше стало в ньому жити^[9].

Якби не ці розлуки і не втрати,
Тих, кого любиш
І кого любив,
Чи справжню тугу
Ми могли б пізнати^[9]?

Якщо відверто,
То цей світ — лайно!
І все ж таки
Ти мусиш в ньому жити
Бо нікуди подітись все одно^[10].

Яка печаль —
Тягар життя нести
В забутому людьми
Селі гірському
Якби не це блаженство самоти^[10]!

Якщо реальність визнає́ться нами
Лиш як «уява»,
То чому ми сни
Вважаємо не дійсністю,
А «снами»^[11]?

Сайгьо. Поезії // Неприкаяні душі. Антологія поезії японських мандрівних поетів — дзен-буддистів. Пер. з японської Івана Бондаренка. — с. 54-111.. — Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2014. — 384 с. — ISBN 978-966-948-394-2