У Вікіцитатах є статті про інших людей з прізвищем Мюллер.
Ґерд Мю́ллер (нім. Gerd Müller, нар. 1945) — німецький футболіст. Колишній нападник «Баварії» (Мюнхен) і збірної Німеччини. Найрезультативніший бомбардир в історії бундесліги, «Баварії» та збірної Німеччини. Чемпіон Європи 1972, чемпіон світу 1974.
Якщо ти подумаєш, то вже запізно. — про швидкість прийняття рішень на полі
Wenn´s denkst, ist eh' zu spät.
Я зараз забивав би набагато більше. Проти захисників, вихованих на зональному захисті, грати набагато легше, ніж раніше. Швидкості зросли? То це для тих, хто бігає від штрафного до штрафного майданчика. А всередині штрафного майданчика швидкість бігу не головне. Тут мить вирішує все. А ця мить завжди була моєю…[1]
Бігати він і не збирався — ходив, робив ривки максимум на кілька метрів, стояв. Він перетворювався, коли до нього потрапляв м'яч… Крізь нього немов пропускали електричний струм, до нього неможливо було доторкнутися, захисник отримував заряд і відлітав.[4]
Він усе робив швидше від захисника. Усі невдовзі зрозуміли, що єдина протиотрута проти Мюллера — це не дати йому прийняти м'яча, інакше удар по воротах неминучий. Зосталась дрібниця — визначити момент, коли потрібно завадити. Ось тут і ловили облизня будь-які зубри, не тільки наші. Він випереджав їх на мить і бив по м'ячу з будь-якої ситуації — стоячи, сидячи на землі, у стрибку головою і в стрибку ногами, та він копав м'яч кожною частиною тіла.[5]
— захисник «Баварії» Ґеорґ Шварценберґ
Пеле, Кройф і інші зірки викликали бажання наслідувати їх, і це йшло на користь футболу… Але Мюллер… Він — сам по собі, грав по-своєму, у свій власний, унікально результативний футбол, був винятком і ні для кого не міг бути прикладом. Скажімо, якби я, повернувшись із чемпіонату світу, у друці заявив, що «треба виховувати мюллерів» — це було б нездійсненною нісенітницею.
Пеле, Круифф и другие звёзды вызывали желание подражать, и это шло футболу на пользу… Но Мюллер… Он — сам по себе, играл по-своему, в свой собственный, уникально результативный футбол, был исключением и ни для кого не мог служить примером. Скажем, если бы я, вернувшись с чемпионата мира, печатно заявил, «нужно воспитывать мюллеров» — это было бы несбыточной нелепицей.[6]
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі