Винайдення влади

«Винайдення влади» — науково-популярна книжка професора політології Брюса Буено де Мескіти, що поєднує теорію ігор, аналіз політичних домовленостей і середньовічну історію. Автор розвінчує поширені міфи про виняткову свободу та багатство західних цивілізацій, досліджуючи вплив угод між церквою та світською владою на європейський розвиток. Книжка пропонує революційне бачення історії, пояснюючи, як релігія, культура та політичні інститути сприяли економічному зростанню та формуванню сучасної Європи.

Цитати

Чому Європа почала вирізнятися після 1000 року, а не раніше? Це можна пояснити однією дивовижно простою причиною: в Європі релігійними і державними очільниками були різні люди, які тривалий час на рівних протистояли одне одному в давній, затяжній і напруженій боротьбі за політичний контроль.

Католицька церква відіграла вирішальну роль у появі винятковості Заходу, але це не заслуга релігійних вірувань церкви. Монархії Європи також відігравали важливу роль, але винятковість не залежала від їхнього стилю управління або поваги (чи радше зневаги) до свободи. Заслуга належала конкуренції між королями і папами, монархіями і церквою, монархами та їхніми підданими, а не комусь із них окремо. Тож історія винятковості Європи — це історія стратегічних пускових механізмів і конкурентної логіки. На мою думку, це пояснює, чому Західна Європа, попри погані показники упродовж 1000 років після народження Христа, стала значно багатшою і вільнішою за більшу частину решти світу.

Сьогодні особистісна влада в руках зведених у культ диктаторів чи монархів майже ніколи не породжує успішні суспільства, в яких людям хочеться жити чи до яких хочеться переїжджати. Ті уряди, які переймають економічні уроки конкордатів — регульованого, конкурентного капіталізму й політично вагомої громадськості, досягають і досягатимуть найкращих результатів. У середні віки, як і сьогодні, нікому насправді не хотілося йти на політичні домовленості. Ми радше зацікавлені в тому, щоб робити те, що для нас найкраще. Але конкордати змусили йти на домовленості, і це було способом дати собі раду з жорсткою конкуренцією, в умовах якої Європа жила до угод ХІІ століття. Навіть сьогодні державна політика може сприяти підтримці такої ж здорової, регульованої конкуренції, не виділяючи жодну партію поміж інших та не визначаючи наперед переможців і переможених. Так само й конкордати були призначені для створення балансу, а не підтримки інтересів королів або пап. Опертя на велику владну коаліцію — це і є шлях до правління яке виконує роль фактору для стійкої та здорової конкуренції.

Економіка Європи злетіла не лише завдяки фізичному освоєнню нових земель, які були в руках світських правителів, а й завдяки розквіту світських інституцій, як-от тих, що виникли в Англії та Франції, інституцій, призначених сприяти розвитку.

Демократія — велика переможна коаліція в поєднанні з регульованою, обмеженою економічною конкуренцією, інституціолізованими відмінностями між світською та духовною сферами, кожна з яких є впливовою у своїй галузі й кожна з яких відкрита для конкуренції з іншою, сприяють толерантним, інноваційним, заможним, здоровим і вільним суспільствам. Ось що дали конкордати, ось що зробило Захід винятковим, і ось що може бути відтворене, і, на мою думку, мусить бути відтворене всюди. Це і є спосіб збільшити шанси будь-якої людини на чудове життя. Це великий, непорушний урок і внесок у винятковість сучасного Заходу, яка стала можливою завдяки Лондонському, Паризькому та Вормському конкордатам.