Вернидуб Віталій Юрійович

Вернидуб Віталій Юрійович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Віта́лій Ю́рійович Верниду́б (17 жовтня 1987, Житомир, Українська РСР, СРСР) — український футболіст, центральний захисник криворізького «Кривбасу». Зіграв 1 матч за збірну України.

Син радянського та українського футболіста та футбольного тренера Юрія Вернидуба.

Цитати

«Відповідаю за оборону, захисну лінію плюс початок атаки, введення від воріт, роботу в обороні на стандартах. Працюємо по групах». — про зона відповідальності у тренерському штабі криворізького «Кривбасу» в ексклюзивному інтерв'ю «Українському футболові» «За Реал мене вітали, ніби я їх обіграв»: Віталій Вернидуб розповів про тата й сина, а також куди міг перейти як гравець (13 березня 2025 року)

«Досвіду не вистачило, досвідчених футболістів. Можливо, лише Дмитро Хомченовський мав цей багаж. А на стадії кваліфікації саме такі гравці є важливими. Трохи не пощастило в іграх із чеською Вікторією (1:2, 0:1). Це сильна команда, але якби ми мали точкове посилення, змогли б поборотися». — про те чому Кривбасу в сезоні 2024/2025 років у єврокубках не вдалося потрапити до групового етапу в ексклюзивному інтерв'ю «Українському футболові» «За Реал мене вітали, ніби я їх обіграв»: Віталій Вернидуб розповів про тата й сина, а також куди міг перейти як гравець (13 березня 2025 року)

«Логістика, звичайно, впливала. Але ми не перенесли жодної гри. Усі витримали. Друга частина осінньої частини сезону пішла краще, команда вкотилася та добре пішла. Єврокубкові ігри дали свій ефект, вони завжди дають приріст, граючи із сильними ти ростеш. Гра у єврокубках – це фантастичні відчуття. Думаю, хлопці хочуть це повторити. Почали набирати очки». — про те, що ранній початок сезону завадив плавно увійти до УПЛ 2024/2025 в ексклюзивному інтерв'ю «Українському футболові» «За Реал мене вітали, ніби я їх обіграв»: Віталій Вернидуб розповів про тата й сина, а також куди міг перейти як гравець (13 березня 2025 року)

«Зовсім молода команда була. Мали проблеми щодо формування команди. Не могли стартувати. Прийшов Юрій Миколайович, громадськість мала завищені очікування. Фактично у нас спочатку і команди особливо не було. Пару прізвищ хіба – але великі проблеми зі складом. Потім стабілізувалися, зміцнили склад, молоді підтягнулися, ті ж Волошин, Микитишин. В останньому турі навіть були шанси у зоні єврокубків потрапити. При тому, що 5-6 турів спочатку не могли ні перемоги здобути, ні навіть гол забити». — про те, як ще гравець прийшов до Кривбасу влітку 2022 року, коли сезон 2022/2023 років починався для команди зовсім непросто в ексклюзивному інтерв'ю «Українському футболові» «За Реал мене вітали, ніби я їх обіграв»: Віталій Вернидуб розповів про тата й сина, а також куди міг перейти як гравець (13 березня 2025 року)

«Ракицький був найсильнішим у цьому компоненті. Та й по грі саме в обороні був одним із найкращих в історії України. Ракицький та Хачеріді взагалі одні із найсильніших захисників в Україні. Хоча й багато було сильних захисників: і Головко, і Попов». — про те, хто із українських захисників, хто найкраще починав атаки в ексклюзивному інтерв'ю «Українському футболові» «За Реал мене вітали, ніби я їх обіграв»: Віталій Вернидуб розповів про тата й сина, а також куди міг перейти як гравець (13 березня 2025 року)

«Женя дуже високого рівня футболіст. Грав на топовому рівні і на чемпіонатах Європи й у Лізі чемпіонів. Мій виклик – це був, швидше за все, аванс. Реально конкурувати було дуже тяжко. Я бачив Хачеріді і в тренувальному процесі – найвищий рівень. Без слабких сторін. Хіба що, можливо, гра на м'ячі. Але Женя компенсував це жорсткістю та чіпкістю. Конкурувати було майже неможливо». — про те, як 2014-му році викликали до збірної на товариський матч проти Литви (0:0) та конкуренцію саме із Євгеном Хачеріді в ексклюзивному інтерв'ю «Українському футболові» «За Реал мене вітали, ніби я їх обіграв»: Віталій Вернидуб розповів про тата й сина, а також куди міг перейти як гравець (13 березня 2025 року)

«Ми іноді жартуємо на цю тему. Але, гадаю, ми з різних епох футболу. Зараз багато змінилося, значимість центральних захисників, навіть їх вартість помітно зросла. Інші вимоги до початку атаки і у самій обороні. Якщо раніше до захисника були питання щодо його техніки та швидкості, він міг це компенсувати силовими навичками. Але зараз все має бути за стандартами». — про те, що із батьком, Юрієм Миколайовичем, була б гарна пара центральних захисників? Ви б знімали верх, батько б перекривав унизу в ексклюзивному інтерв'ю «Українському футболові» «За Реал мене вітали, ніби я їх обіграв»: Віталій Вернидуб розповів про тата й сина, а також куди міг перейти як гравець (13 березня 2025 року)

«Мабуть, так. Як і всі, тоді починав у дворі. Головне проведення часу було. А потім уже відвели на футбол, і мені сподобалося. ... Починав у ДЮСШ нападником, потім трохи нижче, потім ще нижче. Слава богу, що до воротаря не опустили :-)». — про те, що змалку знав, що буде футболістом в ексклюзивному інтерв'ю «Українському футболові» «За Реал мене вітали, ніби я їх обіграв»: Віталій Вернидуб розповів про тата й сина, а також куди міг перейти як гравець (13 березня 2025 року)

«У мене дідусь був дуже високий. І діти… Старшому Івану 12 років, а зростом уже як моя дружина. Тренується зараз у динамівській школі у Києві, є свої успіхи. Горить бажанням. Багато займається індивідуально, сам просить. Ми не тиснемо, як-то кажуть: «Футболістом можеш ти не стати, але людиною порядною бути зобов'язаний». Навчання має бути на першому місці. Він грає «дев'ятку» або «вісімку», більше в центрі, у відтяжці. Із глибини атакує». — про те, чому вищий за батька на 15 сантиметрів (зріст 195 см, а у Юрія Миколайовича – 180 см) в ексклюзивному інтерв'ю «Українському футболові» «За Реал мене вітали, ніби я їх обіграв»: Віталій Вернидуб розповів про тата й сина, а також куди міг перейти як гравець (13 березня 2025 року)

«Так, це тренер-коуч! Вона його мотивує і тренує. Феноменально підштовхує його до прогресу. Напевно ніхто так не хоче, щоб він став футболістом, як бабуся Лєна. У дитини розписаний графік на тиждень наперед. Де індивідуальне тренування з легкоатлетом, де з тренером з техніки. Нещодавно Ваня впав у карному майданчику, а суддя сказав, що треба картинніше падати. Я вже бабусі жартома кажу: «Може його на акторські курси відправити, щоб він там падав». Вона могла б і туди записати. Усі ігри дивиться. Нещодавно Ваня гол забив і гольову віддав, вона просто світилася від щастя. І її день було зроблено. У неї навіть тиску того дня не було, хоча часто бувало. ...І нас підтримує, але онук на першому місці». — про те, що бабуся сина Івана по лінії дружини (теща) багато уваги приділяє його кар'єрі в ексклюзивному інтерв'ю «Українському футболові» «За Реал мене вітали, ніби я їх обіграв»: Віталій Вернидуб розповів про тата й сина, а також куди міг перейти як гравець (13 березня 2025 року)

«Радість, звичайно – що твій батько обігрує таку команду. Розумієш, що людина потрапляє в історію. З командою Шериф, яка під цією вивіскою – Ліга чемпіонів, не найвідоміша, він обігрує Реал, можливо головну команду цього турніру! ...Привітав, звісно. Потім просто відчув на собі, ніби я їх обіграв :-) Тому що багато хто підходив і вітав, це було приємно». — про відчуття, коли у 2021 році тодішня команда Юрія Вернидуба – Шериф – обіграла в Мадриді Реал в ексклюзивному інтерв'ю «Українському футболові» «За Реал мене вітали, ніби я їх обіграв»: Віталій Вернидуб розповів про тата й сина, а також куди міг перейти як гравець (13 березня 2025 року)

«Так, не спав перед цією грою. Я був в оренді у Кривому Розі. Наш стадіон був переповненим. Грати проти таких майстрів, як Ребров і Ващук, було хвилююче. Жаль, не дотерпіли: кияни зрівняли на 90+6 хвилині». — про першу гра в УПЛ була за Кривбас у 2007 проти Динамо (1:1) та хвилювання в ексклюзивному інтерв'ю «Українському футболові» «За Реал мене вітали, ніби я їх обіграв»: Віталій Вернидуб розповів про тата й сина, а також куди міг перейти як гравець (13 березня 2025 року)

«Степаненко трохи старший, раніше почав. Серьога – трохи пізніше. Степаненко грав «шістку», Сидорчук – «вісімку», добре доповнювали один одного. Я теж іноді грав опорника разом зі Степаненком. Тарас був роботяга, це було видно. Було видно, що він свого не проґавить. Завдяки своїй праці досяг багато чого у футболі, і залишив після себе спадщину. На повагу заслуговує. Тарас, не маючи божевільного таланту, завдяки наполегливій роботі грав на рівні Ліги чемпіонів і зміг стати незамінним гравцем збірної. І досі на рівні. Досі спілкуємося, можемо порадитись, обговорити щось. Хороші стосунки. І із Сергієм Сидорчуком теж». — про те, що Тарас Степаненко та Сергій Сидорчук у збірній конкурували за місце опорного півзахисника, а у запорізькому Металурзі вони грали одночасно в ексклюзивному інтерв'ю «Українському футболові» «За Реал мене вітали, ніби я їх обіграв»: Віталій Вернидуб розповів про тата й сина, а також куди міг перейти як гравець (13 березня 2025 року)

«Довбик. Перетинався з ним уже наприкінці моєї кар'єри. Він і корпусом дуже добре грав, і швидкість хороша, і підібратися до нього важко. Якщо надто близько до нього граєш, міг посмикати і відірватися. І за спину попросити, і в недодачу. Артем дуже добре вкривав м'яч корпусом, і розвертався». — про те, що Артем Довбик був найскладнішим нападником в Україні в ексклюзивному інтерв'ю «Українському футболові» «За Реал мене вітали, ніби я їх обіграв»: Віталій Вернидуб розповів про тата й сина, а також куди міг перейти як гравець (13 березня 2025 року)

«У Європі, коли грав за Габалу з дортмундською Боруссією, запам'ятався Обамеянг». — про те, хто із європейських форвардів хтось більше запам'ятався в ексклюзивному інтерв'ю «Українському футболові» «За Реал мене вітали, ніби я їх обіграв»: Віталій Вернидуб розповів про тата й сина, а також куди міг перейти як гравець (13 березня 2025 року)

«У Зорі були до цього претензії. В молодості. Юрій Миколайович намагався нівелювати, щоби його сильні якості перекривали. Але все-таки змушував Руслана доопрацьовувати. Вони з Максимом Малишевим завжди боролися із зайвою вагою :-) У Юрія Миколайовича зважування раніше були щодня. Малиновський і Малишев постійно боролися за грами. Вони з Максом постійно намагалися обійти цю перешкоду на шляху до тренування :-) Це молодість, ті 500-600 г їм не особливо заважали. ...Це є і зараз. Намагаємося стежити. Зараз акцент навіть не на саму вагу, а на жировий прошарок. Вагу можна набрати, але якщо це м'язова маса. Але щоб не зростав відсоток жиру». — про боротьбу із зайвою вагою у футболістів у ексклюзивному інтерв'ю «Українському футболові» «За Реал мене вітали, ніби я їх обіграв»: Віталій Вернидуб розповів про тата й сина, а також куди міг перейти як гравець (13 березня 2025 року)

«Батько змалку закладав погляд на футбол. Роман Йосипович Григорчук дав дуже великий пласт інформації у запорізькому Металургу та в азербайджанській Габалі. Досі користуюся. Віктор Анатолійович Скрипник загалом по-іншому показав футбол. Зовсім інше бачення, побудова мікроциклу. У плані побуту – все ближче до Європи. Як проводити час до тренування та після. Як готуватися до гри». — про те, хто найбільше дав із футбольних тренерів у ексклюзивному інтерв'ю «Українському футболові» «За Реал мене вітали, ніби я їх обіграв»: Віталій Вернидуб розповів про тата й сина, а також куди міг перейти як гравець (13 березня 2025 року)

«Ні, мені особисто не говорили. Ще коли грав у Зорі, він тренував ФК Маріуполь. Мені сподобалося. І хлопці, з якими спілкувався, казали, що цікавий підхід. Іспанська модель гри. У Маріуполі в 2020-2021 роках дуже молода команда була, але виглядали гідно, грали цікаво. Гостроатакувальний, інтенсивний футбол. Усі хочуть грати у проактивний футбол, у його команди це виходило». — про порівняння із сином іншого відомого тренера Остапом Маркевичем в ексклюзивному інтерв'ю «Українському футболові» «За Реал мене вітали, ніби я їх обіграв»: Віталій Вернидуб розповів про тата й сина, а також куди міг перейти як гравець (13 березня 2025 року)

«Байєр із Леверкузена дуже подобається. Подобається підхід Роберто Де Дзербі. Жаль, що вчишся тільки, дивлячись по відео. В особистому спілкуванні, коли дізнаєшся погляди та принципи тренера, це зовсім інше. Прочитати, побачити дистанційно можна, але основну суть ніхто не покаже, це все за ширмою. Коли спілкуєшся з футболістами, які грали у таких тренерів, дізнаєшся дрібниці та нюанси, сідаєш потім і переосмислюєш». — про те, хто подобається із сучасних команд в ексклюзивному інтерв'ю «Українському футболові» «За Реал мене вітали, ніби я їх обіграв»: Віталій Вернидуб розповів про тата й сина, а також куди міг перейти як гравець (13 березня 2025 року)

«Нині на ліцензію закінчую навчання у нашому центрі ліцензування. Плюс їздив до Микити Каменюки до Байєра в Леверкузен до дитячої школи на стажування. 5-6 днів вийшло, поспілкувався із тренерами. Сподіваюся, скоро вже буде більший доступ до стажувань». — про навчання на тренера в ексклюзивному інтерв'ю «Українському футболові» «За Реал мене вітали, ніби я їх обіграв»: Віталій Вернидуб розповів про тата й сина, а також куди міг перейти як гравець (13 березня 2025 року)

«Дві-три команди там були дуже гарного рівня. Грати проти Карабаха та Сабаха було дуже важко. Плюс багато єврокубкових матчів. З Габалою під керівництвом Григорчука ми щороку проходили етапи відбору із самого низу і двічі потрапляли до групи Ліги Європи. ...Це вже історія. Керівники не скупилися, вкладали величезні гроші. Винагороди завжди були на рівні. Можливо, на інфраструктурі економили». — про те, як три роки з 2015 по 2018-й відіграв у азербайджанській Габалі в ексклюзивному інтерв'ю «Українському футболові» «За Реал мене вітали, ніби я їх обіграв»: Віталій Вернидуб розповів про тата й сина, а також куди міг перейти як гравець (13 березня 2025 року)

«Важко говорити. Усі хочуть атакувати. Але коли граєш проти сильного суперника чи в єврокубках, від твоєї проактивності нічого не залишається». — про свою ідеальну команду, як би вона грала в ексклюзивному інтерв'ю «Українському футболові» «За Реал мене вітали, ніби я їх обіграв»: Віталій Вернидуб розповів про тата й сина, а також куди міг перейти як гравець (13 березня 2025 року)