Вергюлст Димитрій

Вергюлст Димитрій

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Вергюлст Димитрій (нід. Dimitri Verhulst; 2 жовтня [1972 — бельгійський нідерландськомовний сучасний поет і прозаїк.

Цитати

В мистецтві все інакше: там краса є створеною, штучною. Література відрізняється від інших різновидів мистецтва: згадуючи живопис або скульптуру, ми часто говоримо про чисту форму, тоді як література – це ще й комунікація. Це більш безпосередній спосіб розповісти історію, хоча форма, стиль лишаються штучними.

Гумор взагалі складно перекладати, деякі жарти, поширені в одній культурі, звучатимуть образливо для іншої. Наприклад, мій сарказм може дуже образити індійців.

Думаю, релігія знову стає табуйованою. Здавалося, ніби в Європі ми цього вже позбулися, однак сьогодні існує потужний ісламський рух, який повертає релігії інквізицію. А ще смерть і розмови про неї. Коли здається, ніби ми подолали табу і тому можна не битися, табу повертається. Тож нічого не можна сприймати як належне: ти маєш щодня захищати те, у що віриш.

Зараз у літературі представлені великі мови – французька, російська, німецька, англійська, китайська, іспанські – країни, які пишуть цими мовами, є «королями» Нобелівської премії. Однак комітет забуває, що є «малі» мови з чудовою літературою – як-от, українська. Журі варто звернути увагу на менші літератури, де, можливо, є лише один блискучий автор. А вони знову дали премію англомовному поету! Вони кажуть: «Це найкращий поет сучасності». Проте це просто дурниця!

Звичайно, ситуація з «Над прірвою в житі» і моїми книжками різниться. Я все ж думаю і про гроші, а Селінджер міг до старості жити з продажів одного роману, можете собі уявити? Напевне, я теж так учинив би, якби був Селінджером, однак я, на жаль, не написав нічого схожого на його «Над прірвою в житі». І я не пишу англійською. Тож радію, що можу отримати трохи грошей за екранізації.

Мені не хотілося б когось називати саме «переоціненим» письменником, адже це звучить дуже зарозуміло. Я люблю літературу загалом, і буду задоволений, якщо люди читатимуть більше, ніж зараз. Якщо я скажу «цей автор поганий, і цей щось не дуже», то зроблю ведмежу послугу літературі.

Мені здається, що Мойсей був жахливим письменником. Старий Заповіт можна було б написати й краще! Якби я був видавцем і отримав манускрипт Біблії, то відправив би його назад на доопрацювання! Забагато персонажів. Те саме з Кораном – можна було б написати краще. Я розумію, що на такі теми говорити небезпечно, адже є чимало релігійних людей, яких такі слова можуть образити. Мої зауваження стосуються не самої релігії, а лише форми. Втім, сьогодні мені легко критикувати ці книжки, однак, можливо, для свого часу це були блискучі твори.

Мені не соромно за своє минуле. Крім того, відкритість – одна з функцій літератури. Оскар Вайлд міг би соромитися власної сексуальності, однак він не соромився і не приховував її. Він міг би сказати: «Можливо, одного дня я шкодуватиму, бо кожен на вулиці впізнаватиме мене як гомосексуала, і моє життя буде зруйноване», – однак він не сказав. І згодом суспільство прийняло, інтегрувало нетрадиційну сексуальну орієнтацію. Життя ставало кращим, відкритішим, адже письменники писали на табуйовані для решти суспільства теми. Це інша функція літератури – проламувати стіну табу.

Створювати міфи не є частиною мого літературного завдання, навіть навпаки: одним з моїх завдань є руйнування міфів.

Я вважаю, що потворність – один з різновидів чесності. Візьмімо, наприклад, жіночу красу. Часто жінки намагаються перетворити свій образ за допомогою хірургії й отримують надмірні форми – все те, що вони пов’язують із умовним ідеалом. Я вважаю, що ось це – потворно. І мені не подобаються жінки без зморшок, адже зморшки – це так красиво.

Я волію писати про нужденність людей і те, що ми рівні у своїй простоті, банальності. Мені подобається показувати банальність життям.

Як на мене, сьогодні вже нема національних літератур. Я читаю літературу зі всього світу. І тому мені шкода росіян і французів, які сфокусовані винятково на російській і французькій літературах. Світ став мультикультурним, завдяки інтернету зникли культурні кордони, і було б по-дурному читати винятково свою національну літературу. Я відчуваю себе частиною великої літературної сім’ї.

Я хотів би, щоб мої ранні романи не надрукували. Я все ж був замолодим автором, у 26 років не варто друкувати свої твори. Мої ранні тексти незрілі, гумор поверховий, сюжет простий. Однак я був нетерплячим і мріяв стати письменником. «Готель Проблемскі» – перша книжка, якою я задоволений.