Венсан Кассель
| Венсан Кассель | |
Венса́н Кассе́ль (фр. Vincent Cassel; 23 листопада 1966, Париж, Франція) — французький кіноактор.
Цитати
[ред.]«Чесно? Французька та англійська. Ще португальська, вже почуваюся досить впевнено, коли розмовляю нею. Італійська – коли я перебуваю там, то теж спілкуюся непогано. І, мені здається, якщо ви знаєте три латинські мови, то ви можете говорити і іспанською. Все залежить від того, наскільки довго ви перебуваєте в тій чи іншій країні». — про те, що ззнає не багато мов у ексклюзивному інтерв’ю «L'OFFICIEL. Україна» Венсан Кассель: «Когда импровизируете и отпускаете себя, начинают происходить невероятные вещи» (2 листопада 2016 року) |
«Я волію грати французькою мовою. Це легше для мене, а з іншого боку більше роботи. Насправді, колись я зробив фільм і російською мовою. «Порок на експорт» (картина канадського режисера Девіда Кроненберга) – там я розмовляв англійською, але було кілька слів і російською. Також у мене був фільм і повністю російською – «Іменинниця» (комедійна драма режисера Джеза Баттеруорта). І я досі не розумію, як це вийшло у мене». — про те, що коли грає роль і доводиться спілкуватися іншою мовою, це впливає на роботу в ексклюзивному інтерв’ю «L'OFFICIEL. Україна» Венсан Кассель: «Когда импровизируете и отпускаете себя, начинают происходить невероятные вещи» (2 листопада 2016 року) |
«Це дуже складне питання. Я можу сказати, що я мав відчуття, ніби ми на вечірці. Йдеться про те, щоб отримувати від процесу задоволення і не сприймати себе всерйоз, тому що так ти можеш розкритися найбільше. Коли ви граєте в ігри, ви кажете такі речі, які ви не хотіли б сказати. Якщо ви справді включилися в імпровізацію і ви відпускаєте себе, будуть відбуватися неймовірні речі. Ви розкриєтеся, цей процес працює насправді. Тож для мене наша зйомка була як вечірка». — про те, що фільм Ксав'є Долана зображує дуже напружену і стресову зустріч людей, які кардинально відрізняються між собою в ексклюзивному інтерв’ю «L'OFFICIEL. Україна» Венсан Кассель: «Когда импровизируете и отпускаете себя, начинают происходить невероятные вещи» (2 листопада 2016 року) |
«...Ні, поринаю. Це схоже на психофізичний досвід, що означає, що замість того, щоб думати головою, ви повинні випробувати це все ваше тіло. Я розумію, що звучить трохи серйозно, але це не так. Повірте мені. |
«У реальному житті – іноді так, але коли це відбувається, мені чомусь стає соромно». — про те, що на екрані випускає свого внутрішнього демона назовні в ексклюзивному інтерв’ю «L'OFFICIEL. Україна» Венсан Кассель: «Когда импровизируете и отпускаете себя, начинают происходить невероятные вещи» (2 листопада 2016 року) |
«Так, я можу повністю співвідносити себе з ними. Проблема з сім'єю полягає в тому, що ви не можете її вибрати. Ви повинні прийняти їх аж до смерті. Це дуже дійсно цікавий процес, тому що це зобов'язання. Ви повинні змусити її працювати так чи інакше, тому що інакше ви поплатитеся за це. |
«Ви говорите французькою? Є такий вислів: J'aime rien, j'suis parisien - "Я не люблю нічого, я - парижанин". І я – парижанин! Крім того, що я люблю дуже багато речей. |
«Я той, хто завжди йде, – це моя особливість. Я завжди на межі уходу. Це саме те, що відбувається сьогодні, вкотре. Я не жартую, майже в останній день будь-яких зйомок я вже маю квиток на літак». — про свій внутрішній світ в ексклюзивному інтерв’ю «L'OFFICIEL. Україна» Венсан Кассель: «Когда импровизируете и отпускаете себя, начинают происходить невероятные вещи» (2 листопада 2016 року) |
«Вони багато літають. Ми багато мандруємо разом, і я думаю, це добре, якщо чесно. Це те, як я виріс, і так мої діти ростуть – думаю, це круто». — про власну родину в ексклюзивному інтерв’ю «L'OFFICIEL. Україна» Венсан Кассель: «Когда импровизируете и отпускаете себя, начинают происходить невероятные вещи» (2 листопада 2016 року) |
«А мені це не потрібне. Це просто їсти. Це те, як я почуваюся. І я зрозумів це з віком. Я дуже прив'язаний до Нью-Йорка, тому що моя мати жила там. І коли я приїжджав до Франції, то почував себе американцем. Я був одягнений у кросівки, їв нездорову їжу, був прив'язаний до тієї культури, якої насправді не існує у Франції ще. Тож я вирушив до Нью-Йорка, бо хотів піти до акторської студії, а потім став кур'єром, як у фільмі Спайка Лі. |
Примітки
[ред.]
