Перейти до вмісту

Біблів Віталіна Миколаївна

Матеріал з Вікіцитат
Віталіна Біблів
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Віталі́на Микола́ївна Бі́блів (нар. 15 жовтня 1980, Васильків, Київська область, УРСР) — українська акторка театру, кіно та телебачення. Володарка національної премії «Золота дзиґа» (2019), Заслужена артистка України (2020)[1].

Цитати

[ред.]
  •  

В театрі я з 2003 року. Акторський шлях апріорі важкий, від маленьких ролей до головних – титанічна праця. Дуже важливою у моєму житті є роль Слави у виставі «Сталкери» режисера Стаса Жиркова. Він побачив мене не комедійною акторкою, а драматичною, і відкрив мені шлях до драматичних ролей. Я, до речі, дев'ять років ходила на кастинги, де завжди казали, що не медійна, не підходжу за типажем тощо[2].

  •  

Для мене велика насолода працювати в парі з Назаром Задніпровським. Як на мене, це просто геніальний актор. Узагалі у нас чудова команда. Глядача дуже важко обдурити, а ми все робимо з любов'ю[2]. — Про роботу у проєкті «Будиночок на щастя»

  •  

Європейці живуть у своїй атмосфері спокою і тиші. Якщо вони грають щось драматичне, то обов'язково треба пропрацювати роль з психологом. А наші актори, як-то кажуть, і в вогонь, і в воду. Літо знімати взимку? Та будь ласка. Але європейці на років тридцять крокують попереду у технічному плані. Про такі можливості, які має європейський театр, поки що ми можемо лише мріяти. У Європі на сцену і камази виїжджають, і літаки сідають, і це нормально[2].

  •  

Пригадую, як напередодні повномасштабного вторгнення 23 лютого 2022 я була в Одесі на гастролях разом із Олесею Жураківською. Ми годували чайок на березі моря, а наступного дня розпочався жах. Ось після перемоги хочу поїхати в Одесу на берег моря і годувати чаєчок у вільній Україні[2].

  •  

У перший день повномасштабного вторгнення я для себе вирішила, що залишатимусь в Україні. Коли мені почали пропонувати роботу в Швейцарії, Німеччині та інших країнах, у мене не було вагань щодо вибору. Я маю роботу на батьківщині, але співпрацюю з європейськими театрами[2].

  •  

У 2009 році після популярності українського серіалу «Леся+Рома» з Ірмою Вітовською не меншу любов глядачів здобув серіал «Сусіди», в якому знялася я. Під час зйомок мене помітили як акторку, яка може зіграти і трагедію, і комедію в одному персонажі[2].

  •  

Я вважаю, що європейцям у нас варто запозичити хорошу акторську гру, вони технічно працюють, а ми беремо нутром. І це багатьох підкорює. Європейці не мають такого життєвого досвіду, як ми. Наші актори в акторській грі набагато сильніші, ніж європейські. Наприклад, часто для європейського актора витрачати свою енергію на сцені є порушенням особистих кордонів. Ми - інші. Після повітряних тривог йдемо і викладаємо дітям пари, граємо у виставах, займаємося важливими справами. У нас зовсім інша природа[2].

  •  

Я завжди кажу, що без праці не може бути успіху. І не треба боятися помилок, помилятися – це нормально. Є менш талановиті студенти, але які працюють і на четвертий рік видають такий результат, що диву даєшся. А талановиті і ледачі просто кусають лікті[2].

  •  

Я працюю лише в Академії Чубинського, хоч запрошень викладати було чимало. Віддаюся цілком і повністю, працюючи зі студентами. Набрати кілька курсів – це значить треба відмовлятися від театру або зйомок в кіно, присвячувати себе лише викладацькій діяльності, я поки що не готова до такого. Хочу поєднувати і театр, і кіно, і викладацьку справу. Тому беру лише один курс[2].

Примітки

[ред.]