Божена Немцова

Матеріал з Вікіцитат
Божена Нємцова
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Божена Немцова (чеськ. Božena Němcová; іноді Нємцова; 4 лютого 1820, Відень — 22 січня 1862, Прага) — чеська письменниця.

Цитати з творів[ред.]

Портрет Божени Немцової

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я


А[ред.]

  •  

А без турботи жодна людина не проживе: одного гнітить одне, іншого — інше, всякий несе свій хрест, та не всім він по плечу.[1]

Б[ред.]

  •  

Батько, зрозуміло, мріяв про сина, який продовжив би його рід, але коли Бара підросла, Якуб перестав шкодувати про це. Вона стала йому милішою за синів, і він часто думав: «Хай вона і дівчинка, але таки моє дитя; я можу, як усі люде, померти спокійно, бо зладнав свою сходинку в рай[2]. — «Дика Бара»

  •  

Буває, легше говорити з царем, ніж з псарем.[1]

Г[ред.]

  •  

Голод найкращий кухар.[1]

Д[ред.]

  •  

Для мене вона не померла. Образ її відбився в моїй душі всією самобутньою красою, і поки я дихаю, вона залишиться жити в мені. Ах, якби мала я хист майстерного живописця, я б не так прославила тебе, мила бабусю!..А це, пером писане, — не знаю, не знаю, чи сподобається воно комусь! Але ти ж полюбляла говорити: всім не догодиш[3]! — З повісті «Бабуся»

  •  

Для щастя правил не існує, — додав Гаєк[4]. — «Добра людина»

  •  

Друга легше знайти, ніж утримати.[1]

Л[ред.]

  •  

Людина швидше помре, ніж відмовиться дізнатися, що від нього приховано; а загляне під кришку — там нічого і не виявиться.[1]

М[ред.]

  •  

Мені здається, що з людьми — як з травами. За однією далеко ходити не треба, скрізь її знайдеш, на кожному лузі, на кожній межі. За іншою ж доводиться забиратися в гущавину лісу і розшукувати її під опалим листям; неможливо підрахувати за працю полізти за нею і на круті гори й на дикі скелі; увагою не звернеш на терен і колючки, що часом перегороджують шлях. Зате така травичка мені у сто разів дорожче.[1]

П[ред.]

  •  

Пам'ятай, дівчина, терплячий завжди виграє.[1]

  •  

Правду кажуть, хто хоче знаходити спільну мову з дітьми, той має сам стати дитиною.[1]

  •  

При добрих людях завжди ангели приставлені.[1]

Р[ред.]

  •  

Радість і смуток сплять в одному ліжку: буває, одну покличеш — інша прокинеться.[1]

  •  

Радості більшої, ніж радувати інших, немає.[1]

Т[ред.]

  •  

– Та що ж казати, – заперечила друга. – Всі ми, жінки, знаємо, як буває, коли молоді любляться. Та мене хоча б візьміть – що мені приховувати, на моєму весіллі вінків не плели.
– А що приховувати – про це й так кожен знає! – втрутилася в розмову ще одна, гостра на язик[4]. — «У замку і біля замку»

  •  

Так воно і ведеться на білому світі: куди не глянь, усюди горе і страждання, і у великих і у малих. А ні, так людина сама їх собі вигадає.[1]

У[ред.]

  •  

У рідній сім'ї й з добрими друзями завжди весело.[1]

Х[ред.]

  •  

Хороша розповідь не те що два рази — скільки завгодно можна слухати, не набридне.[1]

  •  

Хто хліб ріже нерівно, з людьми не домовиться мирно.[1]

Ч[ред.]

  •  

Чоловіки починають цінувати дружин тільки коли їх немає вдома.[1]

Я[ред.]

  •  

Як себе не поведеш, від наклепу не втечеш — споконвіку так.[1]

Про Божену Нємцову[ред.]

  •  

Міф: свята страдниця, мати і берегиня нації. Антиміф: жінка з бурхливим любовним життям і болісним бажанням належати до аристократії. Факт: жодна чеська письменниця навіть на крок не наблизилася до місця Нємцової в літературному каноні. Антифакт: обов’язкова у всіх шкільних програмах до читання солодкава «Бабуся» тому і обов’язкова, що добровільно її вже років сто не читають[3]. — З есею «Божена Нємцова»

  Ганна Улюра

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]