Белінська Алла Борисівна

Алла Белінська

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Алла Борисівна Белінська (нар. 8 жовтня 1995, Вільховець) — українська борчиня вільного стилю, чемпіонка світу та Європи.

Цитати

Є такі прийоми, які стають твоєю фішкою, зброєю. Я роблю його стільки разів, що він уже в мені на рівні інстинкту. — Про прийом, який приніс перемогу на ЧС-2025

Знаєте, кожна сутичка по-своєму важка. Але півфінал із киргизкою Нурзат Нуртаєвою запам’ятаю надовго. Ми з нею ніколи раніше не боролися, а це завжди певний виклик: ти виходиш на килим і не знаєш, чого чекати. Вона діяла дуже різко, швидко, по-азійськи – це зовсім інша школа боротьби, ніж наша. Я відчувала, як вона намагається нав’язати свій темп, і мені довелося шукати момент, де можна перехопити ініціативу. Було непросто психологічно: один неправильний рух і все може обернутися проти тебе. Мабуть, саме в таких боях і народжується справжня віра у себе. — Про те, що на ЧС-2025 у фіналі вагової категорії до 72 кг перемогла представницю Туреччини Несрін Баш та здобула золоту медаль

Коли вимикали світло – ми тренувалися під ліхтариками. Але ніхто не скаржився, нам не важче, ніж воїнам на фронті. Повітряна тривога? Отже, спускаємося в укриття, чекаємо, потім повертаємося й продовжуємо тренування. Головне – дисципліна: якщо здаватися через будь-яку перешкоду, то який сенс в роботі? — Про тренування під час війни

Ми з тренерами завжди аналізуємо: дивимося відео, обговорюємо її звички, розбираємо деталі. Але все одно головне – це твій настрій і твоя дисципліна. Якщо ти всередині розсіяний чи думаєш про щось інше, ніякий план не врятує. Я виходила на фінал із думкою: треба боротися до кінця, ні на секунду не втрачати увагу. — Про підготовку під суперницю

Постійний контроль ваги дуже виснажує. Коли всі поруч можуть дозволити собі шматок торта чи піцу, а ти відмовляєшся, бо розумієш: навіть зайвий кілограм може перекреслити твої зусилля. Бували моменти, коли перед змаганнями доводилося буквально ганяти вагу – це і фізично важко, і психологічно. Але я знала, заради чого це роблю.

Стабільність – це не талант і не випадок. Це щоденна дисципліна. У спорті не буває «захотіла – пішла потренувалася, не захотіла – відпочила». Тут щодня треба бути готовою, працювати, навіть коли сил немає. Мене завжди рятує звичка: я вже не думаю «хочу чи не хочу» – я просто роблю.

Те, що ти переміг когось одного разу, зовсім не означає, що переможеш знову. Ми всі робимо висновки після поразок, і я була певна: суперниця готувалася саме під мене, думала, як узяти реванш. Тому я налаштовувала себе так, ніби ми зустрічаємося вперше. Жодної самовпевненості, тільки концентрація. У фіналі немає місця розслабленню – там кожна мить може вирішити все.

Треба тримати баланс: техніка, фізика й психологія. Але в найвідповідальніший момент вирішує характер. Коли обидві суперниці рівні – виграє та, яка більше хоче перемогти. — Про підготовку до змагань

У мене кожен розписаний. Я так звикла і це дуже зручно. Коли плануєш, то все встигаєш.

Я зрозуміла, що не можна відкладати життя «на потім». Ми всі жили так раніше: можна було відкласти якісь справи чи перенести поїздку. Тепер я живу сьогоденням. Більше ціную час із родиною, звертаю увагу навіть на дрібниці. І, мабуть, стала сильнішою, бо навчилася справлятися з тим, що раніше здавалося неможливим. — Як війна вплинула на світогляд

Я хочу, щоб кожна моя перемога була хоч маленькою радістю для країни, нагадуванням, що ми сильні й непереможні.