Безус Роман Анатолійович

Безус Роман Анатолійович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Рома́н Анато́лійович Бе́зус (26 вересня 1990, Кременчук, Полтавська область, Українська РСР, СРСР) — український футболіст, атакувальний півзахисник збірної України та кіпрської «Омонії».

Цитати

«В принципі, по підготовці у нас були всі умови, були спаринги. Може, щось і не вийшло при підготовці, тому що не пройшли «Валенсію». Є ще багато інших причин. Але все одно треба було боротися і вигравати. Складно пояснити, що сталося. Це був перший або другий матч, який багато футболістів зіграли повністю, 90 хвилин. Це було важливо. Особливо перша гра у нас вийшла скутою, із цим перельотом на Кіпр. Я так навіть і не згадаю, один момент був у нас, у Брауна у другому таймі. А так гра вийшла не дуже хорошою. Тільки після першого пропущеного голу стали трошки атакувати. А друга гра вже повинна була більш-менш сподобатися, була самовіддача, і почали непогано. Думаю, якби ми зуміли забити гол спочатку, то потім могли б постаратися і переломити хід поєдинку. Але не змогли, і зараз вже складно говорити про це». — про зимові збори команди та те, що матчі з «Валенсією» були показовими в плані того, як пройшла підготовка до сезону в інтерв'ю прес-службі ФК "Динамо" (Київ) Роман БЕЗУС: «Хочеться побажати усім миру» (17 березня 2014 року)

«Я у це ніколи не вірив і не вірю, тому що гроші у футбол не грають, і так потрапити в команду не можна. Є приклади, ось навіть я потрапив у «Динамо» Київ не з багатої родини, ніхто за мене ніколи не платив. Я просто грав ще в юнацькому віці, потім мене запросили в команду другої ліги, далі помітили і запросили у «Ворсклу», а вже потім і в «Динамо». Я знаю, що зараз у мого тата, він дитячий тренер, є непогані хлопці. І ось зараз двох хлопців забрали в команди, і ніхто ніяких грошей за них не вимагав. Як далі у них складеться - це вже інше питання, але те, що пробитися можна, це точно. Звичайно, я чув про те, що бувають випадки, коли одного-двох футболістів запрошують за зв'язками. Але особисто я цього не знаю і про «Динамо» такого не чув». — про чутки, що у хорошу команду, тим більше в «Динамо», складно потрапити, не маючи «великого гаманця» в інтерв'ю прес-службі ФК "Динамо" (Київ) Роман БЕЗУС: «Хочеться побажати усім миру» (17 березня 2014 року)

«Зараз молодь вже зовсім інша. Я ж ні про гроші, ні про автомобілі не думав. Я років з 15-17 сам став заробляти, але ті гроші можна було дуже швидко перерахувати. А з самого дитинства я займався тому, що мені подобалося, хотілося рівнятися на футболістів, які тоді грали, щоб на тебе ходили стадіони, щоб тебе знали в усьому світі за те, що ти хороший футболіст. Тільки такі були прагнення, а не те, щоб заробляти багато грошей». — про те, що зараз багато дітей приходять в футбол, щоб у майбутньому добре заробляти та про свою мотивацію почати займатися футболом в інтерв'ю прес-службі ФК "Динамо" (Київ) Роман БЕЗУС: «Хочеться побажати усім миру» (17 березня 2014 року)

«Мене тато підштовхнув до футболу. Мене відправляли в дитячий садок, він у нас був як раз під будинком. Я бачив, що тато йде на тренування, біг до паркану і починав плакати, мовляв, не хочу в сад, мені тут не подобається, хочу на тренування. Він каже: «Поїхали». Я переліз через паркан, і ми поїхали на тренування до старших. Так і пішло. Спочатку я просто дивився, пам'ятаю, років п'ять мені було, стояв, дивився футбол, як старші грають, і мені м'яч прямо в обличчя влучив. Я впав, але нічого - сам встав, сміюся. А тато спочатку злякався. А потім мені самому захотілося грати, почав займатися і вже не бачив себе в чомусь іншому». — про те чому прийшов у футбол в інтерв'ю прес-службі ФК "Динамо" (Київ) Роман БЕЗУС: «Хочеться побажати усім миру» (17 березня 2014 року)

«Звичайно, тоді мені хотілося потрапити в «Динамо» Київ та грати за збірну України. З європейських клубів подобалася італійська «Рома», можливо, туди ще хотілося. Але слава Богу, що вдалося потрапити у Київ. Але цього ще мало, хочеться ставати основним гравцем, показувати хорошу гру. Ось як з дитинства хотілося, щоб ходили стадіони на тебе». — про футбольні мрії у дитинстві в інтерв'ю прес-службі ФК "Динамо" (Київ) Роман БЕЗУС: «Хочеться побажати усім миру» (17 березня 2014 року)

«У нього є ще мама, яка дарує йому багато інших іграшок, я її за це іноді лаю. Мені хочеться, звичайно, щоб він теж грав у футбол, щоб це таке сімейне діло було, щоб і я міг йому підказувати надалі, і дідусь. Але головне, щоб він був здоровий. А я буду намагатися в усьому йому допомогти, якщо йому буде подобатися ця гра, як подобалася мені. Але зараз видно, що дитина любить грати з м'ячем, кидає його собі, вже трошки став ходити і б'є м'ячик, так що йому вже цікаво, хоча це ще ні про що не свідчить». — про власного сина в інтерв'ю прес-службі ФК "Динамо" (Київ) Роман БЕЗУС: «Хочеться побажати усім миру» (17 березня 2014 року)

«Я завжди відчував підтримку вболівальників. Але в Полтаві не так багато людей, як хотілося б, ходили на футбол. Однак було багато доброзичливих людей, зустрічали на вулицях, спілкувалися. У Полтаві була дуже домашня атмосфера, адже це невелике місто, і всі один до одного ставилися по-доброму. Були моменти, коли і критикували. Але спогади залишилися найкращі. Я дуже добре пам'ятаю ігри з «Бенфікою» у Лізі Європи. Це для мене був перший європейський досвід, перша поїздка до Португалії. Звичайно, ми не так добре зіграли, але я побачив і відчув, що я можу грати на більш високому рівні. І в домашньому матчі я цілий тайм грав, в принципі, непогано. Я повірив, що можу прагнути до більшого. Так і зараз». — про любов уболівальників у інтерв'ю прес-службі ФК "Динамо" (Київ) Роман БЕЗУС: «Хочеться побажати усім миру» (17 березня 2014 року)

«Його вплив на мене, як на футболіста, та й як на людину, був величезним. Він умів працювати не тільки з молодими футболістами, але і з кожним в команді. Він вміє створювати колектив. Зараз у Маріуполі єдина команда, в заявці якої немає легіонерів. І там теж хороший колектив». — про роль Миколи Павлова у футбольній кар'єрі в інтерв'ю прес-службі ФК "Динамо" (Київ) Роман БЕЗУС: «Хочеться побажати усім миру» (17 березня 2014 року)

«В принципі, все було нормально. Складно було, бо був затяжний період переговорів. Майже рік ходили чутки про можливий перехід. Президент «Динамо» хотів купити мене ще під час роботи Сьоміна, але не було конкретних домовленостей. Потім знову були переговори, і ми з Євгеном Селіним то переходимо, то ні. Ми дзвонили один одному, переживали. Тоді ще така історія була з Куриловим, якого хотів купити «Шахтар». І ситуація була не дуже хороша. Але ми зібралися, відіграли півроку, і потім нас, як і обіцяли, відпустили у «Динамо». А коли ми вже приїхали в Київ, все було добре, спілкувалися з президентом. Для мене головне, що я в Києві, мені дуже хотілося грати. Потім вже з Андрієм Ярмоленко і Максимом Ковалем у перший же вечір поїхали разом повечеряти, поспілкувалися, і з того дня дружимо». — про те, що перехід в «Динамо» склався легко в інтерв'ю прес-службі ФК "Динамо" (Київ) Роман БЕЗУС: «Хочеться побажати усім миру» (17 березня 2014 року)

«Тісно я ні з ким не спілкуюся, тому що не знаю мови. Вони також не говорять російською або українською. Так, жартуємо трохи. Але про щось поговорити не можемо. А якщо у когось чогось навчитися.... Ніко - був такий цікавий футболіст, зі своєю манерою. І як людина такий європеєць - цікавий персонаж. У нього можна було щось почерпнути. У Мігеля добре поставлений удар, передачі, ці «падаючі м'ячі». В принципі, навіть якщо за цим спостерігаю, то все одно не все виходить повторити». — про те в кого з київських легіонерів є чому навчитися, з ким спілкувався в інтерв'ю прес-службі ФК "Динамо" (Київ) Роман БЕЗУС: «Хочеться побажати усім миру» (17 березня 2014 року)

«Спочатку футболіст повинен виділятися на футбольному полі, мати сильний характер і авторитет серед гравців. В принципі не важливо, який у тебе вік і досвід, головне, щоб у тебе був характер і авторитет: коли тобі вірять, тоді за тобою підуть». — про те, які якості потрібні хорошому футболісту в інтерв'ю прес-службі ФК "Динамо" (Київ) Роман БЕЗУС: «Хочеться побажати усім миру» (17 березня 2014 року)

«Мені соромно зізнатися, але книжки я не читаю. Хоча така мета у мене є, є книга, яку я почав читати. А в кіно мені подобається стара класика, подобаються радянські комедії, фільми з Адріано Челентано. Він мені подобається і як актор, і як співак. Зараз ще подобається Ді Капріо, шкода, що йому ніяк не дадуть «Оскар». Також люблю історичні фільми». — про те, що не читає книжки, але любить кіно в інтерв'ю прес-службі ФК "Динамо" (Київ) Роман БЕЗУС: «Хочеться побажати усім миру» (17 березня 2014 року)

«Я б не сказав, що життя дуже змінилося. Просто одні речі раніше ти купував за одну ціну, на яку розраховував, виходячи із зарплати. Зараз зарплата більше, тому іноді можеш дозволити собі купити більш дорогу річ. У Полтаві я б кросівки або джинси за такі гроші, можливо, не купив би. Якщо мені дійсно подобається, то я куплю, або дружині можу купити подарунок, ту саму сумку. Якщо раніше у неї були 1-2 сумки, то зараз більше. Але, думаю, це нормально. Думаю, в цьому плані життя дещо змінилося, але у всьому іншому я такий самий. За грошима я не женуся, прожив би і на ті гроші, які заробляв в Полтаві, але раз так сталося, то краще так. Знаєте, психологічно все ж важко усвідомлювати, що ти граєш з хорошим гравцем на одному рівні, в одній команді, а зарплата у нього набагато вище. Це теж неправильно. Коли я грав у Полтаві, то вперше поїхав в Дубай, а потім в Домінікану. Зараз, будучи гравцем «Динамо» Київ, я знову відпочивав у Дубаї. Зараз, звичайно, трохи краще готель, умови, так і летіли ми зараз з маленькою дитиною, тому тривалі перельоти небажані». — про те, як перехід у «Динамо» вплинув на побут в інтерв'ю прес-службі ФК "Динамо" (Київ) Роман БЕЗУС: «Хочеться побажати усім миру» (17 березня 2014 року)

«Здається, що ні, але в душі я розумію, що стаю іншим, по-іншому думаю. Я не багато часу проводжу з сином. Але, буває, з тренування прийдеш - не буду лукавити, хочеться відпочити 15-20 хвилин - а син вимагає уваги, він вже починає ходити, але іноді набиває шишки, потрібно контролювати, стежити за ним. Дружина теж з ним постійно. Але іноді, коли готує або щось по дому робить, доводиться мені з ним займатися. Хоча це приємні клопоти. Іноді вона дзвонить, мовляв, що тобі приготувати? Найчастіше, коли приїжджаєш зі зборів, хочеться українського борщу з салом. А так я люблю фарширований перець. Так і все, що вона готує, мені подобається. Єдине, чого я не можу терпіти - це печінка, її я не їм». — про те, як батьківство змінило та чи готує дружина в інтерв'ю прес-службі ФК "Динамо" (Київ) Роман БЕЗУС: «Хочеться побажати усім миру» (17 березня 2014 року)

«Так, одного разу платив за те, що забув одягнути щитки. Був один такий штраф. Та й у Полтаві наприкінці мене вже не штрафували. Було багато штрафів за вагу. У Миколи Петровича була така специфіка роботи, що він все контролював, навіть за +100 грамів ваги доводилося платити. Був у мене ще один серйозний прокол, про який зараз не хочу говорити, та й гол «Карпатам» мене врятував. Перед матчем сказали: якщо не заб'єш, то буде важко тобі. Ми 1:1 зіграли, і я гол забив, радий був». — про те, що по молодості і недосвідченості часто платив штрафи в інтерв'ю прес-службі ФК "Динамо" (Київ) Роман БЕЗУС: «Хочеться побажати усім миру» (17 березня 2014 року)

«Те, що відбувається у нас в країні - це страшно. Я не розумію - чому, навіщо все це? Я бачив у Інтернеті картинку - сидить дідусь в медалях за ВВВ і думає: «Раніше ми з росіянами воювали проти Німеччини, а тепер Німеччина захищає нас від Росії...» Світ втратив глузд. Для мене це незрозуміло, не хочеться навіть думати про це. Дай Бог, щоб все було мирно, щоб Бог спас нас від війни, тому що це дуже страшно. Я хочу, щоб ми пам'ятали людей, які загинули на Майдані, їм велика честь, це наша історія. Вони наші герої, як і наші військові, які зараз у Криму. Я не розумію, як люди можуть хотіти, щоб Крим став частиною Росії. Це частина України вже стільки років, і не може бути по-іншому. Ми єдині, не можна відокремлюватися. У нас гарна країна, красива, з хорошими людьми. Навіть у футболі, нарешті, починає зростати рівень чемпіонату, 4-5 клубів борються за медалі, а не 1-2, як раніше. Хочеться жити, прогресувати. Я можу сказати і про те, що хочу, щоб мій син ріс у культурній країні, щоб створювалися умови краще, ніж коли росли ми. Хочеться, щоб росла країна. У нас є шанс. Не можу навіть думати про війну, хоч і доводиться. Хочеться, щоб не було ніяких провокацій, хочеться побажати усім миру. Давайте молитися за Україну». — про ставлення до ситуації в Україні та готовність зі зброєю в руках захищати країну в інтерв'ю прес-службі ФК "Динамо" (Київ) Роман БЕЗУС: «Хочеться побажати усім миру» (17 березня 2014 року)