Безуб'як Володимир Йосипович
| Безуб'як Володимир Йосипович | |
Володимир Йосипович Безуб'як (23 березня 1957, Львів, Українська РСР, СРСР) — український футбольний тренер, колишній футболіст, грав на позиції півзахисника. Виступав, зокрема, за «Карпати» (Львів).
Із січня по липень 2016 року — старший тренер футбольного клубу «Карпати» (Львів).
Цитати
[ред.]«Коли Петро Петрович довірив мені «Карпати», сприйняв це за честь. Але пауза в праці з дорослими футболістами вимагала часу, щоб відновити трохи втрачений навик. Навіть не сподівався, що це призначення вже колись станеться. Я ж тривалий час у першій команді не був. Майже три роки займав посаду старшого тренера карпатівської академії й спілкувався найперше з тренерським складом. Ми обговорювали тренувальний процес, проводили методичні заняття, впроваджували нові технології, їздили на стажування в академію німецького Гоффенгайма. Чимало корисного дала робота з іспанськими спеціалістами безпосередньо в «Карпатах». Крім того, досі допомагають нам праці Олега Кононова». — про те, як очолив львівські "Карпати" в інтерв'ю football.ua Володимир Безуб’як: Поки тренери прийшли, Лужний уже пустив комусь кров (8 травня 2016 року) |
«Ми задоволені тим, як працюють СДЮШОР і карпатівська академія. Але недопрацьовуємо ми в селекційній роботі. Проблема в тому, що найкращих наших вихованців «Шахтар» і київське «Динамо» банально забирають. Для мене ця політика дивна. Не знаю, чому Федерація дивиться на такі речі крізь пальці. Зрозуміло, що в дитячий футбол вкладують кошти як Рінат Ахметов, так і Петро Димінський. Ось лишень можливості різні. Навіть непорівнювані. Й при цьому сильніший вражає слабшого. Розумієте, кошти в дитячо-юнацький футбол, за великим рахунком, вкладаються саме заради тих одного-двох найталановитіших хлопців, які здатні проявити себе в професійному футболі. Втім, в останню мить талантів пересмикує «Шахтар». |
«Лужного я пам’ятаю ще з дитячих років. Якраз коли я розпочинав тренерську кар’єру, Олег робив перші кроки в нашій школі. Ярослав Луцишин, котрий тренував майбутнього капітана збірної в спортінтернаті, якось згадував історію. Грала їхня команда в першості СССР. Перший тайм складався для львів’ян дуже погано. Тренери збиралися внести в перерві корективи. Але коли прийшли до роздягальні, то зауважили, що капітан Лужний уже з усіми розібрався, комусь навіть пустив кров. Луцишин подивився і сказав: «Нам вже робити нічого». Розвернувся і пішов. У другій половині команда вийшла і суперника розірвала. |
Примітки
[ред.]
