Безсонов Володимир Васильович

Безсонов Володимир Васильович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Володи́мир Васи́льович Безсо́нов (5 березня 1958, м. Харків, Українська РСР, СРСР) — український радянський футболіст та український футбольний тренер. Майстер спорту міжнародного класу (1977), Заслужений майстер спорту СРСР (1986).

Цитати

«Якось так вийшло. Виступав за харківський інтернат, у якому я, до речі, не вчився. Проводили матч з київським Динамо. Тоді на мене звернув увагу Михайло Коман. Невдовзі до Харкова приїхав селекціонер киян Анатолій Сучков і запросив мене в Динамо офіційно. Приїхав до Києва восени 1975-го, 17-річним. Ще й пощастило потрапити на стадіон, на матч Суперкубка Європи, в якому наша команда перемогла 2:0 Баварію. Зрозуміло, що від усвідомлення того, що завтра тренуватимуся поряд з цими футболістами, хвилювався страшенно. У Динамо грали лише мої кумири. То було щось неймовірне. З іншого боку, хотілося ж стати такими, як вони. То була дитяча мрія». — про те як вихованець харківського футболу, до Динамо потрапили швидше, ніж у "Металіст" в інтерв'ю «Футбол 24» в рамках спільного проекту "Футбол 24" і громадської організації "Друзі Динамо" до 90-річчя київського клубу Володимир Безсонов: Лікарі ж дилетанти – бачать, що поламана шия і забороняють ходити. Але я їх не слухав (10 травня 2017 року)

«З вокзалу приїхав на стадіон Динамо. Сидів і чекав, поки Валерій Васильович з’явиться, тут, на другому поверсі. Лобановський зайшов, привітався, познайомився ближче. Нічого особливого він мені тоді не говорив». — про свою першу розмову з Валерієм Лобановським в інтерв'ю «Футбол 24» в рамках спільного проекту "Футбол 24" і громадської організації "Друзі Динамо" до 90-річчя київського клубу Володимир Безсонов: Лікарі ж дилетанти – бачать, що поламана шия і забороняють ходити. Але я їх не слухав (10 травня 2017 року)

«У тому дублі теж не бракувало досвідчених виконавців – Олександр Дамін, Валерій Зуєв, Сергій Кузнєцов. Для нас, молодих, то був шанс набратися досвіду і зарекомендувати себе на найвищому рівні. Мабуть, якось себе проявив, раз восени, коли Олімпіада завершилася, Лобановський поступово почав підпускати мене до основного складу. Нехай грав не постійно й по кілька хвилин, але то теж був досвід, який допоміг у майбутньому». — про те, як у 1976 році динамівська основа разом з тренерським штабом готувалася до Олімпіади під маркою збірної СССР, а в складі киян у чемпіонаті Союзу грали фактично дублери в інтерв'ю «Футбол 24» в рамках спільного проекту "Футбол 24" і громадської організації "Друзі Динамо" до 90-річчя київського клубу Володимир Безсонов: Лікарі ж дилетанти – бачать, що поламана шия і забороняють ходити. Але я їх не слухав (10 травня 2017 року)

«Не треба звертати уваги на те, що старші футболісти тебе сварять. Без цього ніяк. Треба приглядатися, що такі гравці, як Мунтян, роблять на полі. Мені приємно, що ще з тим складом у 1977 році зумів стати чемпіоном СССР. Пізніше був з Динамо першим ще п’ять разів, але це прем’єрне золото назавжди залишиться особливим». — про те, що поряд у середній лінії грали такі досвідчені люди, як Володимир Мунтян в інтерв'ю «Футбол 24» в рамках спільного проекту "Футбол 24" і громадської організації "Друзі Динамо" до 90-річчя київського клубу Володимир Безсонов: Лікарі ж дилетанти – бачать, що поламана шия і забороняють ходити. Але я їх не слухав (10 травня 2017 року)

«Маєте на увазі юнацький чемпіонат Європи в Угорщині і юніорський чемпіонат світу в Тунісі? Гарне покоління підібралося, в якому виділялися не лише москвичі чи кияни, але й львів’яни Андрій Баль, Григорій Батич, харків’янин Валентин Крячко. Але, повторюся, заслужити від Лобановського довіру увійти в одну обойму і регулярно виходити на поле разом з представниками команди 1975 року було набагато важче». — про те, як у 1970-х роках перемагали всі команди, у складі яких виступав в інтерв'ю «Футбол 24» в рамках спільного проекту "Футбол 24" і громадської організації "Друзі Динамо" до 90-річчя київського клубу Володимир Безсонов: Лікарі ж дилетанти – бачать, що поламана шия і забороняють ходити. Але я їх не слухав (10 травня 2017 року)

«Ще з тих років засвоїв, що без самопожертви в футболі не досягнеш нічого. А в нас у Динамо всі були такими жертовними. В поєднанні з високою виконавською майстерністю це приносило результат. Усе повинно бути в комплексі – техніка, тактика, жертовність. Якась із цих рис окремо взята – добре, але видатних результатів з нею не досягнеш. Травми – невід’ємна риса у нашому виді спорту. Так, болить. Щоб не звертати на це уваги, треба полюбити свій біль... І тоді біль вже не сприймається як біль». — про те як у дебютному матчі юніорського чемпіонату світу отримав першу серйозну травму – суперник розпоров шипами бутсів ступню в інтерв'ю «Футбол 24» в рамках спільного проекту "Футбол 24" і громадської організації "Друзі Динамо" до 90-річчя київського клубу Володимир Безсонов: Лікарі ж дилетанти – бачать, що поламана шия і забороняють ходити. Але я їх не слухав (10 травня 2017 року)

«Думаєте, ми не могли грати в короткий пас? Повторюю, що з технікою в усіх динамівців все було гаразд. Тому й адаптуватися до футболу Бєскова було не складно. Та й футбол ми демонстрували цілком пристойний. Особливо коли у 1980-му, незадовго до московської Олімпіади Бразилію з Тоніньо Серезо, Сократесом і Зіко на Маракані перемогли. Той матч був присвячений 30-річчю відкриття найбільшого в світі стадіону. ...Ми мусили адаптуватися до незвичних умов. Поле там довжелезне, мабуть, цілий гектар. Зі свого штрафного майданчика чужих воріт не видно. Та й сама 200-тисячна чаша теж вражала й тиснула. Також свій відбиток наклав перегляд матчу за участю ветеранів бразильського футболу. Грали вони перед нами. Вава, Діді, Гаррінча – то ж не люди, а легенди! Пеле, тоді, здається, не було. З Королем футболу зустрівся трохи пізніше, під час відкриття стадіону в Лос-Анджелесі. Тоді ж у Ріо-де-Жанейро витратили якийсь час, щоб оговтатися. Гра Сократеса, Тоніньо Серезо досі перед очима. Видатні майстри того часу». — про те як наприкінці 1970-х тренер збірної СССР Костянтин Бєсков, що очолював спартаківський клуб, до збірної з киян кликав лише Безсонова і Сергія Балтачу в інтерв'ю «Футбол 24» в рамках спільного проекту "Футбол 24" і громадської організації "Друзі Динамо" до 90-річчя київського клубу Володимир Безсонов: Лікарі ж дилетанти – бачать, що поламана шия і забороняють ходити. Але я їх не слухав (10 травня 2017 року)

«...не треба робити з мене жертву. Ще скажуть, що виходив на поле на милицях. Не люблю, коли мене асоціюють лише з травмами. Так, часто доводилося грати через біль. Але ж не я один такий був. А що мені було берегтися? Може, ліз у стики трохи частіше, ніж інші. Тоді б ні на чемпіонатах світу не зіграв, ні Кубка кубків не виграв би. Взяти 1986-й. відіграли у Москві матч з "Торпедо", додому поверталися потягом. В купе відчув, що не можу повернути голови. Звернувся до лікаря. Після приїзду до Києва зробили знімки. Виявилося, що в мене перелом третього і четвертого хребців. Вдягнули на шию бандаж. Вилікувався. Хоча медики говорили, що про футбол можу забути. Ви ж розумієте, лікарі – дилетанти. Бачить, що поламана шия і забороняє ходити, а то можуть атрофуватися всі кінцівки. Але то їхні проблеми. Точніше, у мене проблем не було». — про те що 1980-й був єдиним у кар’єрі сезоном, в якому вдалося уникнути травм в інтерв'ю «Футбол 24» в рамках спільного проекту "Футбол 24" і громадської організації "Друзі Динамо" до 90-річчя київського клубу Володимир Безсонов: Лікарі ж дилетанти – бачать, що поламана шия і забороняють ходити. Але я їх не слухав (10 травня 2017 року)

«...Приїхала людина з Москви, сидить навпроти і намагається витягти з мене розповідь, як я пив чи курив. "Пив і курив, – відповідаю. – Далі що?" "А де ви пили, а з ким?" – не вгомониться той. "Слухай, ти мене вже замучив. Я стільки випив, що ти борщу за все своє життя не з’їв, б…", – сказав уже тоді, коли диктофон начебто був вимкнений. Ми просто сиділи і розмовляли. А той взяв і написав. Ледь вийшла газета, як отримую дзвінок з Москви від Вагіза Хідіятулліна. Цитував, сміявся. "Уся Москва на вухах після твоєї заяви", – каже». — про те, що горілки випив більше, ніж ті журналісти, яким про це говорив в інтерв’ю на початку 2000-х років, з’їли борщу в інтерв'ю «Футбол 24» в рамках спільного проекту "Футбол 24" і громадської організації "Друзі Динамо" до 90-річчя київського клубу Володимир Безсонов: Лікарі ж дилетанти – бачать, що поламана шия і забороняють ходити. Але я їх не слухав (10 травня 2017 року)

«Не хотів туди їхати. Але попросили друзі – Боря Норман, Яша Шаркінзон. До мене в Маккабі з Хайфи поїхав Вітя Чанов. Приїхав туди в грудні, після завершення чемпіонату СССР-1990. У нас розпочиналася відпустка. Зрозуміло, я був неготовим. Трохи в Хайфі потренувався, зіграв п’ять матчів і зрозумів, що то вже не те. Так, мені було лише 32. Але треба вчасно піти. Не хочу сказати, що не отримував від футболу задоволення. Але з тими болями, які тоді відчував, вже не був тим Безсоновим, якого люди запам’ятали в його найліпші роки. Звик грати на максимумі, але досягнути його вже не міг. Відчував, що там не встигаю, там недобігаю». — про те як після 15-ти сезонів у складі Динамо переїхав до Ізраїлю де майже не грав та дуже швидко завершив кар’єру в інтерв'ю «Футбол 24» в рамках спільного проекту "Футбол 24" і громадської організації "Друзі Динамо" до 90-річчя київського клубу Володимир Безсонов: Лікарі ж дилетанти – бачать, що поламана шия і забороняють ходити. Але я їх не слухав (10 травня 2017 року)

«Так. Але мучити себе я не хотів. Якщо я в Ізраїлі не міг грати так, як хочеться, то в чемпіонаті Союзу було ще складніше. Натомість погодився працювати в Анатолія Кириловича помічником. І залишався на посаді другого тренера Динамо аж доти, доки не запропонували очолити Борисфен. У Динамо, мабуть, було спокійніше, але хотілося працювати самостійно. З чогось треба було починати. І вчитися». — про те як після повернення Анатолій Пузач покликав знову виступати за Динамо в інтерв'ю «Футбол 24» в рамках спільного проекту "Футбол 24" і громадської організації "Друзі Динамо" до 90-річчя київського клубу Володимир Безсонов: Лікарі ж дилетанти – бачать, що поламана шия і забороняють ходити. Але я їх не слухав (10 травня 2017 року)