Беженар Сергій Миколайович

Беженар Сергій Миколайович

Стаття у Вікіпедії

Сергі́й Микола́йович Бежена́р (9 серпня 1970, Нікополь, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР) — радянський та український футболіст, український футбольний тренер. У минулому — захисник низки українських та іноземних футбольних клубів, гравець національної збірної України.

Цитати

«Теж все добре. Зараз з дружиною онуком займаємося. Артему три роки. ...Водили його [свого сина Сергія] до різних секцій, але спортсмена з нього не вийшло. Так що зараз він, як і ми з дружиною, займається своїм сином і нашим онуком». — про власну родину в інтерв’ю виданню «Український футбол» «У Мадриді арбітрам давали швейцарські годинники за 25 тисяч доларів, але Реал не дискваліфікували»: вогняне інтерв’ю Беженара (29 січня 2025 року)

«Звичайно. Адже технології набагато вперед пішли. Зараз у всіх гаджети. Якщо раніше дитину не можна було додому з вулиці загнати, то зараз її не можна на вулицю з дому випровадити. Це якщо казати загалом. У плані бажання грати у футбол нічого не змінилося. У хлопців, які живуть у нас в академії, є все для заняття футболом. У будь-який момент вони можуть вийти на поле і попрацювати індивідуально. Стали отримувати набагато більше інформації за рахунок усіляких відео, адже у нас тепер знімають навіть тренування. Вони все це можуть побачити. Можуть переглянути гру будь-якого чемпіонату. У мого покоління нічого подібного не було. Ми отримували інформацію лише зі слів тренера чи газет». — про те, чим нинішнє покоління відрізняється від колишніх у інтерв’ю виданню «Український футбол» «У Мадриді арбітрам давали швейцарські годинники за 25 тисяч доларів, але Реал не дискваліфікували»: вогняне інтерв’ю Беженара (29 січня 2025 року)

«Щодо футболу, то все, що можна було дати на той час, мені давали. У Нікополі для юних футболістів був свій інтернат, розташований у селі Воля [до 2024 року називалося Чкалове]. Ми жили на базі команди майстрів нікопольського Колосу. У нашому розпорядженні були два трав’яних поля, критий зал. Там була і загальноосвітня школа, яку я закінчив. Мені гріх скаржитися». — про те чого не вистачало у дитинстві в інтерв’ю виданню «Український футбол» «У Мадриді арбітрам давали швейцарські годинники за 25 тисяч доларів, але Реал не дискваліфікували»: вогняне інтерв’ю Беженара (29 січня 2025 року)

«Перше – це чемпіонат світу 1987 року U-16 у Канаді. Ми чемпіонами світу стали. Емоції, звісно, переповнювали. ...З Москви ми прилетіли до Сент-Джонса, який знаходиться на острові Ньюфаундленд. Тут зіграли всі матчі групового турніру. У коледжі, де нас розмістили, умови були хороші, ось тільки поля, на яких ми тренувалися, залишали бажати кращого. Перша гра у нас була із чемпіоном Африки – Нігерією, командою досить атлетичною. Було дуже нелегко, чесно скажу, грали з нігерійцями ми погано. Ще не адаптувалися, давав знати про себе часовий пояс. Наче й першими забили, але перемогу не втримали. Гол у відповідь нам забили за хвилину до кінця гри. У результаті нічия 1:1, яку розцінили як невдачу. Пам’ятаю, після тієї гри ми зібралися, була серйозна розмова. Всі розуміли, що якщо далі так гратимемо, то нам тут нічого не світить». — про найяскравіші моменти футбольної кар'єри в інтерв’ю виданню «Український футбол» «У Мадриді арбітрам давали швейцарські годинники за 25 тисяч доларів, але Реал не дискваліфікували»: вогняне інтерв’ю Беженара (29 січня 2025 року)

«Золоту медаль чемпіона світу та двохкасетний магнітофон. Тоді його в Союзі дістати було тяжко». — про те, що привіз тоді із Канади в інтерв’ю виданню «Український футбол» «У Мадриді арбітрам давали швейцарські годинники за 25 тисяч доларів, але Реал не дискваліфікували»: вогняне інтерв’ю Беженара (29 січня 2025 року)

«Той чемпіонат проходив у Франції, за місяць до поїздки на чемпіонат світу. Запам’яталися чудові поля на французьких стадіонах. Фінал грали на знаменитому «Парк де Пренс». До цього ми виграли три матчі кваліфікації чемпіонату Європи у Югославії 4:0, Австрії 1:0 [забив вирішальний гол із пенальті], та Норвегії 4:1. У півфіналі з пенальті обіграли французів. Але у фіналі поступилися італійцям. Щоправда, у їхньому складі грав футболіст, який не мав на це права, тому в Італії відібрали чемпіонський титул». — про те, як у 1987 році ще стали і віце-чемпіонами Європи в інтерв’ю виданню «Український футбол» «У Мадриді арбітрам давали швейцарські годинники за 25 тисяч доларів, але Реал не дискваліфікували»: вогняне інтерв’ю Беженара (29 січня 2025 року)

«З Нікополя до Дніпра мене забрали одразу після школи. З дорослою командою нікопольського Колосу я навіть жодного тренування не провів. Пам’ятаю, Колос грав із Даугавою. Я тільки повернувся з чемпіонату світу. На гру приїхав тренер Дніпра Леонід Колтун і сказав мені: «Завтра біля магазину Спорттовари сідаєш ось у цю «Волгу», і ми їдемо в Дніпро». ...Жив я у Придніпровську. На зимових зборах жив у одній кімнаті із Сергієм Пучковим, який постійно ділився зі мною своїм досвідом. Багато що він мені передав. На базі було все, що потрібно. Нас годували, екіпірували, поряд – поле для занять. Що ще потрібно юному гравцю?» — про те, як опинився у Дніпрі в інтерв’ю виданню «Український футбол» «У Мадриді арбітрам давали швейцарські годинники за 25 тисяч доларів, але Реал не дискваліфікували»: вогняне інтерв’ю Беженара (29 січня 2025 року)

«Дебютував наприкінці червня 1988 року. Дніпро грав у Мінську проти Динамо. Я грав на позиції центрального захисника замість Пучкова, який поїхав зі збірною срср на матчі передолімпійського турніру. Ігри чемпіонату тоді не переносили. Сталося так, що тренери вирішили мене поставити на ту гру. Поруч зі мною на полі діяли досвідчені майстри: Вишневський, Башкиров, Сорокалет. Гра вийшла цікавою, рівною, вигідних моментів біля воріт суперника ми створили більше, тож перемогли 1:0. Для мене дебют був вдалим. Я відіграв весь матч, а команда не пропустила. У той чемпіонський для Дніпра рік я провів за основу ще два матчі: повністю в Баку і з лавки у Києві на Республіканському (вийшов на поле хвилин за 15 до закінчення матчу). ...Я дуже задоволений, що доля звела мене з усіма людьми, які тоді грали в Дніпрі. Там мене одразу опустили з небес на землю. Досвідчені гравці почали підказувати, що і як. Давали, вважаю, правильні поради. Пам’ятаю, як уже покійний Олександр Сорокалет сказав мені: «Ти поки що виграв чемпіонат світу серед школярів, а тут футбол вже інший – дорослий». Тим самим він одразу дав мені зрозуміти, що тут треба багато працювати. Ці його слова я ніколи не забуду. Та й взагалі, мені досвідчені футболісти стільки добрих порад дали! Скажімо так: не дозволили звернути в інший бік». — про дебют у Дніпрі в інтерв’ю виданню «Український футбол» «У Мадриді арбітрам давали швейцарські годинники за 25 тисяч доларів, але Реал не дискваліфікували»: вогняне інтерв’ю Беженара (29 січня 2025 року)

«На той час я, як гравець юнацької збірної СРСР, зарплату отримував від Держкомспорту. Спочатку це було 160 рублів, потім 200. Другу зарплату, від клубу, вже не можна було отримувати». — про свою першу зарплату у Дніпрі в інтерв’ю виданню «Український футбол» «У Мадриді арбітрам давали швейцарські годинники за 25 тисяч доларів, але Реал не дискваліфікували»: вогняне інтерв’ю Беженара (29 січня 2025 року)

«Біла службова «Тойота». Її мені дали у Дніпрі. Коли йшов із команди, то залишив її там. ...Коли ми, група хлопців із Дніпра, 1995 року приїхали до Динамо, нам дали «Мазди» – також службові». — про свої машини у Дніпрі та Динамо в інтерв’ю виданню «Український футбол» «У Мадриді арбітрам давали швейцарські годинники за 25 тисяч доларів, але Реал не дискваліфікували»: вогняне інтерв’ю Беженара (29 січня 2025 року)

«Так. Я і досі в цьому будинку живу. А ще Женя Похлєбаєв. У мене восьмий поверх, у Похлебаєва – п’ятий. Може, ще у когось з хлопців залишилася тут квартира, хтось переїхав, а квартиру здає. Точно не скажу. Раніше багато в цьому будинку жило динамівців, місцеві хлопці також тут квартири отримували». — про , що всіх дніпрян у Києві поселили в одному будинку в інтерв’ю виданню «Український футбол» «У Мадриді арбітрам давали швейцарські годинники за 25 тисяч доларів, але Реал не дискваліфікували»: вогняне інтерв’ю Беженара (29 січня 2025 року)

«Так, прямо зі стадіону. У 1988 році після гри Дніпра у Києві. Вік військової служби підійшов. ...Та не було у мене ніякої служби😊. Грав у Динамо і все. Один раз у частину приїхав присягу прийняв, потім ще раз приїжджав, коли служба добігла кінця. Ось і все». — про те, як уперше у Динамо забрали як призовника в інтерв’ю виданню «Український футбол» «У Мадриді арбітрам давали швейцарські годинники за 25 тисяч доларів, але Реал не дискваліфікували»: вогняне інтерв’ю Беженара (29 січня 2025 року)

«Історія була така. Пам’ятаю, мені Євген Кучеревський сказав: «Коли зустрінешся з Валерієм Васильовичем, попроси його кінцівку чемпіонату дограти у Дніпрі, а вже взимку приїхати до Києва». Приїжджаю я на стадіон «Динамо», дивлюся – стоїть німецький автобус і напис на ньому UdSSR. Вони його після чемпіонату Європи в Німеччині або купили, або просто німці його нам віддали. Тоді ще національна збірна СРСР готувалася до відбірної гри в Києві, на Конча-Заспі. Підходжу до Лобановського, він упізнав мене, привітався. Кажу йому: «Валерію Васильовичу, так і так, ось моє приписне». Він вислухав мене, а потім запитує: «Є у тебе, якісь питання, побажання?». І тут я кажу йому те, про що попросив мене Кучеревський, чи можна мені дограти чемпіонат у Дніпрі, а потім приїхати до Києва. Сказав: «Бачиш ось той автобус – UdSSR?». Відповідаю: «Бачу». «Йдеш, сідаєш у нього і їдеш у Конча-Заспу». Ось так замість Ялти, куди поїхав Дніпро під час паузи в чемпіонаті, я поїхав на базу Динамо 😊». — про першу зустріч із Валерієм Лобановським в інтерв’ю виданню «Український футбол» «У Мадриді арбітрам давали швейцарські годинники за 25 тисяч доларів, але Реал не дискваліфікували»: вогняне інтерв’ю Беженара (29 січня 2025 року)

«Там не тільки у мене, а й у Юрія Никифорова схожі проблеми були. Ми відслужили, але з Динамо у нас були контракти на три роки. Ці контракти тоді вважалися недійсними, оскільки військовослужбовець не мав права їх підписувати. Та історія довго тяглася, через це я пропустив початок чемпіонату, мене ніяк не могли заявити за Дніпро. Але потім мене все ж таки повернули у Дніпро. Знайшли причину – довчитися у дніпропетровському ВУЗі. На той момент – так. Адже я був наповнений тією атмосферою, яка панувала в команді в чемпіонський для Дніпра 1988 рік. Плюс мені дуже хотілося грати у Вищій лізі. Дніпро тоді омолоджувався і повертав мене в команду з прицілом на майбутнє. Я відчував, що у Дніпрі на мене розраховують. Тож я із задоволенням погодився. Знову поринув у те середовище». — про те, коли служба закінчилася, Дніпру довелося боротися за ваше повернення в інтерв’ю виданню «Український футбол» «У Мадриді арбітрам давали швейцарські годинники за 25 тисяч доларів, але Реал не дискваліфікували»: вогняне інтерв’ю Беженара (29 січня 2025 року)

«...Грали у Дніпропетровську проти шотландського Хартса. Враження залишилося двояке. У Дніпрі гра була більш-менш рівна, а туди приїхали, вийшли на поле, а воно у них коротке, усе поряд. З перших хвилин шотландці влаштували тиск своїми аутами – все вперед і вперед, у нашу штрафну. Дуже багато боротьби ми програли на своїй половині поля. Вони нас взяли своїм натиском. Коли рахунок став 3:1, гра вирівнялася. Другий тайм йшов уже під наше диктування, але забити більше ми так і не змогли. У єврокубках радянські клуби завжди осінню частину турніру проходили, а ось весняну провалювали через відсутність ігрової практики». — про першу свою гру в єврокубках в інтерв’ю виданню «Український футбол» «У Мадриді арбітрам давали швейцарські годинники за 25 тисяч доларів, але Реал не дискваліфікували»: вогняне інтерв’ю Беженара (29 січня 2025 року)

«Непросте питання, на яке я не маю відповіді. За грою, ми були найсильнішими. Практично весь чемпіонат йшли на першому місці [до 27 туру], а потім почали десь очки втрачати. У Запоріжжі ми вели в рахунку в більшості. Мали моменти, щоби забити ще, але наприкінці гри пропустили. У них був лише один момент, який вони використали. Били штрафний, і після прикрого рикошету м’яч залетів у ворота. Потім удома весь матч «сиділи на воротах» Кривбасу. Ми стільки там не забили! А перед грою з Динамо ще програли у Харкові 0:1. Команда в нас була дуже молода – «дитячий садок», можна сказати, ми не витримали психологічного тиску. Але ж там ще й регламент по ходу чемпіонату поміняли. Спочатку був один, а потім став іншим». — про Дніпро не виграв золоті медалі чемпіонату України сезону 1992/1993 в інтерв’ю виданню «Український футбол» «У Мадриді арбітрам давали швейцарські годинники за 25 тисяч доларів, але Реал не дискваліфікували»: вогняне інтерв’ю Беженара (29 січня 2025 року)

«У Дніпрі я більшу частину своєї кар’єри провів. Вважаю, що у мене дві рідні команди – Дніпро та Динамо. Але якщо за часом взяти, то Дніпру я більше віддав. Спочатку не хотів. Думав, може, все якось налагодиться. Але нам півроку зарплату у Дніпрі не платили. ...Я вже особисто зустрічався із головним тренером московського Торпедо Валентином Кузьмичем Івановим. Від нього була конкретна дуже пристойна пропозиція. Обіцяли у Москві і квартиру, і машину. ...Про що не шкодую. Вибрав [Динамо] не через якісь матеріальні блага, а через перспективу пограти в Лізі чемпіонів і, звичайно, в збірній України. ...Аргументи у Григорія Михайловича більшою мірою стосувалися спортивної складової. В принципі, це і взяло гору. Все, що обіцяв мені тоді Григорій Михайлович Суркіс, він виконав на 100%». — про те чому вдруге перейшов до київського Динамо в інтерв’ю виданню «Український футбол» «У Мадриді арбітрам давали швейцарські годинники за 25 тисяч доларів, але Реал не дискваліфікували»: вогняне інтерв’ю Беженара (29 січня 2025 року)

«Коли дізнався, звісно, була якась гіркота. Не міг повірити, що якийсь суддя приїхав до Києва, відсудив гру, а потім почали випливати якісь незрозумілі речі. Григорій Суркіс запевнив хлопців, що це непорозуміння. Сказав, що наступного року цю дискваліфікацію з Динамо знімуть. Так і сталося. Григорій Михайлович людина слова – сказав і зробив. Я не розумію, чому все це торкнулося Динамо. Знаєте, якщо так судити, тоді всі клуби можна було б дискваліфікувати. Пам’ятаю, мені один відомий суддя з Москви розповідав, що у 1980-х він їздив у Мадрид, обслуговувати матч на Кубок УЄФА за участю Реалу. Каже: «Заходимо в номер із бригадою арбітрів, дивимося, а там для кожного з нас лежить швейцарський годинник Франк Мюллер і ще щось». На запитання, що це таке, їм відповіли – «Це вам подарунок». Я не знаю, яка зараз практика, чи дарують клуби щось арбітрам. Але тоді в Реалі дарували арбітрам годинники. Нічого собі подарунок – 20-25 тисяч доларів! І Реал ніхто за це не дискваліфікував». — про те, як у 1995 році після першого матчу групового турніру Ліги чемпіонів між Динамо та Панатінаїкосом київський клуб було дискваліфіковано та знято з розіграшу в інтерв’ю виданню «Український футбол» «У Мадриді арбітрам давали швейцарські годинники за 25 тисяч доларів, але Реал не дискваліфікували»: вогняне інтерв’ю Беженара (29 січня 2025 року)

«Пам’ятаю, нас тоді дуже швидко зібрали. Повним ходом йшов чемпіонат, з’явилося вікно, і в нього втиснули гру збірної. На підготовку в нас часу взагалі не було. На поле вийшли гравці різних команд – Чорноморця, Дніпра, Динамо. Якби нам дали трохи більше часу, наприклад, зібрали на базі одного з клубів, дали б у цьому складі зіграти одну товариську гру, щоби награти якісь зв’язки, напевно, і результат міг бути іншим. А так усе швидко: Київ, Ужгород, там гра. У підсумку 1:3». — про те, як брав участь у першому матчі національної збірної України в інтерв’ю виданню «Український футбол» «У Мадриді арбітрам давали швейцарські годинники за 25 тисяч доларів, але Реал не дискваліфікували»: вогняне інтерв’ю Беженара (29 січня 2025 року)

«1997 року у Києві з Хорватією. Це був стиковий матч відбору на ЧС-98 до Франції. Почали ми чудово ту гру. Вже на 4-й хвилині Шевченко відкрив рахунок. Але коли невдовзі Косовський забив другий гол, суддя не зарахував. Чому «обнулив» абсолютно правильний гол? Мені важко сказати. Це був ключовий момент у матчі. Після цього прикрого епізоду ми трохи зменшили оберти, а хорвати увімкнули пресинг. Я був персональним сторожем Алана Бокшича, який все виконував у русі та був дуже швидким гравцем. Щоправда, спочатку він особливо не виділявся, але в середині першого тайму йому вдалося завдати удару з-за меж карного майданчика. М’яч потрапив у ногу Сергія Попова і після рикошету залетів у сітку наших воріт. Після такого психологічного удару продовжувати грати впевнено та спокійно на дуже важкому полі було практично неможливо. А нам треба було забивати вже три м’ячі. Однак футболу далі вже не було». — про те, що за збірну України провів 23 матчі, але,= один особливий в інтерв’ю виданню «Український футбол» «У Мадриді арбітрам давали швейцарські годинники за 25 тисяч доларів, але Реал не дискваліфікували»: вогняне інтерв’ю Беженара (29 січня 2025 року)