Батич Григорій Іванович

Батич Григорій Іванович

Стаття у Вікіпедії

Григорій Іванович Батич (8 лютого 1958,Караганда, Казахська РСР, СРСР — 24 листопада 2008, Львів, Україна) — радянський футболіст, нападник, чемпіон світу серед молоді (1977), майстер спорту СРСР (1977).

Цитати

«Так. Навіть наше справжнє прізвище – Батіг. Мій батько Іван з юних років боровся за волю й незалежність України в лавах УПА. Пережив муки й голод у тюрмах і концтаборах. Малописьменний слідчий НКВС неправильно записав його прізвище, а далі всі документи пішли під ним. Ось так батько, а за ним і ми стали Батичами, а не Батогами... До шостого класу я навчався в російськомовній школі в Караганді. Там і почав займатися дворовим футболом. У 1972 році нам дозволили повернутися на батьківщину. Тут ми з братом також змушені були навчатися в російськомовній школі, бо змалечку вчилися на цій мові. І ще я записався в ДЮСШ, де моїм тренером став Ярослав Канич». — про трагічну «біографію» родини в інтерв'ю сайту sport.ua БАТИЧ: «Баля розумів із півпогляду» (6 лютого 2008 року)

«Я мав рекомендації в ленінградський «Зеніт». Але мій батько розповів про це наставнику львів’ян – легендарному Ернесту Юсту. Він сказав, що ніколи не дозволить цей перехід. Так я став гравцем «Карпат»». — про те, як потрапив до «Карпат» в інтерв'ю сайту sport.ua БАТИЧ: «Баля розумів із півпогляду» (6 лютого 2008 року)

«Дуже приємні. Ми з Андрієм Балем гідно представили західний регіон, «Карпати» у світі! Хоча зі мною трапилася там доволі прикра пригода. Після того, як я зіграв три поєдинки з п’яти, в мене стався напад апендициту. Там мені й зробили операцію, яку оплатила Федерація футболу СРСР». — про те, як прийшли визнання й слава – після гучної перемоги молодіжної збірної СРСР на ЧС-77 в інтерв'ю сайту sport.ua БАТИЧ: «Баля розумів із півпогляду» (6 лютого 2008 року)

«Ну ось бачите, як трапилося зі мною в Тунісі, наче й не травма, а все ж із гри вибув... А протягом кар’єри, окрім дитячих років, важких травм вдалося уникнути. У дитинстві мав переломи ключиці, ноги...» — про те, що оминали важкі травми в інтерв'ю сайту sport.ua БАТИЧ: «Баля розумів із півпогляду» (6 лютого 2008 року)

«Було дуже багато матчів і голів, тому важко відразу дати точну відповідь. Із приємністю згадую два м’ячі у ворота армійців Хабаровська. А скільки емоцій викликав мій гол у ворота «Таврії» на останніх секундах гри! Адже він виявився переможним». — про найпам’ятніші матчі та голи в складі «Карпат» в інтерв'ю сайту sport.ua БАТИЧ: «Баля розумів із півпогляду» (6 лютого 2008 року)

«Я, Василь Щербей, Ігор Мосора та Юрій Дубровний зробили все, щоб за один сезон молдавська команда пробилася у вищу лігу. Це був тріумфальний для всіх сезон. Ми набрали однакову кількість очок із тодішнім переможцем першої ліги – литовським «Жальгірісом», але забили найбільшу кількість м’ячів – 67. І з них на моєму рахунку було 25. Це був другий показник у лізі. У вищій лізі я також став найкращим бомбардиром нашої команди (5 м’ячів)». — про виступи за команду "Ністру" в інтерв'ю сайту sport.ua БАТИЧ: «Баля розумів із півпогляду» (6 лютого 2008 року)

«На жаль, так трапилося, що я розлучився. Понад 15 років моя колишня дружина Ірина та донька Анна, якій зараз 22 роки, проживають в Австрії. Донька – спортсменка». — про свою сім’ю в інтерв'ю сайту sport.ua БАТИЧ: «Баля розумів із півпогляду» (6 лютого 2008 року)