Байба Браже (латис.Baiba Braže раніше Baiba Laizāne[1] 4 грудня 1966, Рига), латвійська дипломатка і політикиня, з 19 квітня 2024 року — міністерка закордонних справ Латвійської Республіки. Представляє партію «Єдність» та асоціацію «Нова Єдність». Заступниця генерального секретаря НАТОЄнса Столтенберга з громадської дипломатії (2020—2023).
Думаю, що спецслужби в усіх країнах Балтії в курсі про численні сигнали, зусилля, бачать кібератаки. Адже інформаційна війна не припиняється фактично з 2014 року і навіть довше. Напади на людей, дисидентів, опонентів Кремля, залякування, корупція – це «активні заходи», які раніше входили до інструментарію Радянського союзу, а тепер – РФ. Важливо це розуміти, а також бути здатними розпізнати ці дії та запобігати їм. Вміти виявляти їх і виносити на світло, забезпечувати їхнє викриття[2].
Загалом Росія проводить у нас багато кампаній, і не всі вони стосуються України чи НАТО. Дуже багато з них – про внутрішні латвійські справи. Мета Росії – збільшити розбіжності між різними групами людей у Латвії[2].
Наразі немає прямої військової загрози з боку Росії для жодної з країн НАТО. Але гіпотетично – все можливо. Тому важливо підготуватися і переконатися, що у нас є не лише плани, а й можливості, достатні оборонні витрати, продумана структура сил, навчання, що ми підлаштовуємося до реалій... Тобто необхідно мати цілий «пакет готовності». Для органів безпеки, для збройних сил...[2].
Тому просто зараз у НАТО відбуваються великі зміни. [...]
Хоча підхід НАТО змінився ще у 2014 році – після того, як Росія вперше напала на Україну. Ми тоді побачили не лише спроможність, але й наміри використовувати збройні сили у відкритий і прихований спосіб. Тому Альянс змінив свою військову стратегію та перейшов від операцій у далеких країнах до колективного захисту власної території і людей. Нова військова стратегія НАТО, концепція стримування та оборони в євроатлантичному регіоні, регіональні плани, оборонні плани – все це з’явилося у нас з однією чіткою метою: стримувати Росію і гарантувати, що з її боку не буде бракувати розуміння цього[2].
Як писала про війни канадська письменниця і філософиня Маргарет Макміллан, коли починається війна, завжди є очікування короткої переможної кампанії, але на практиці так майже ніколи не буває. А перехід до довгої війни потребує зовсім іншої тактики і стратегії. Особливу роль починають відігравати витривалість, стійкість, здатність продовжувати битися і вірити в перемогу, мати для цього внутрішні та зовнішні сили[2].
Я не думаю, що час грає на користь Росії. Натомість Україна отримує військову підтримку, а також політичну, юридичну, санкційну. Все це, безумовно, грає на перемогу України. Але шлях до перемоги дуже болючий. Він коштує життів, він коштує здоров'я, шкоди довкіллю. Україна платить найвищу ціну, і це жахає[2].
2.jpg)
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
