Перейти до вмісту

А. Аудгільд Сульберґ

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Аудгільд Сульберґ)
Аудгільд Сульберґ
Стаття у Вікіпедії

А. Аудгільд Сульберґ (норв. A. Audhild Solberg; нар. 12 квітня 1975) — норвезька письменниця, авторка підліткової літератури, літературна критикиня, рецензентка, перекладачка. 2014 року вийшла її дебютна книжка «Хто проти суперкрутих», яку згодом видали в Німеччині, Франції, Швеції, Данії, Нідерландах, Чехії, Україні[1].

Цитати

[ред.]
  •  

До того часу, як я стала авторкою, я працювала редактором у видавництві й сім років вивчала літературу. Я прочитала багато норвезької та англо-американської прози в оригіналі – мої улюблені автори Джойс Керол Оутс, Іен МакЕван та Кора Сандел. Нещодавно я прочитала романи Елени Ферранте, перекладені з італійської. Мені також сподобалися, і я редагувала роботи бельгійського автора Димитрія Вергюлста, який, до речі, теж приїде до Києва на «Книжковий Арсенал»[2].

  •  

Маю надію, що мої книжки анти-булінгові. Моя мета зробити так, щоб діти сміялися й плакали; щоб вони помітили, що світ більший, ніж вони собі гадають; щоб, направду, допомогти їм розвинути емпатію[2].

  •  

«Ми читаємо, щоб знати, що ми не самотні» – казав знаменитий К. С. Льюїс, автор серії книжок про пригоди в Нарнії. Читання – це шлях єднання із собою та іншими[2].

  •  

Ніколи не думаю про свої книжки як про засіб, та й не думаю, що інші серйозні автори так думають. Книжки, які написано ради дидактичної мети, – це погані книжки. Але, гадаю, багато авторів, які пишуть для дітей і підлітків, хочуть вплинути в хорошому розумінні, хочуть дати їм знати, що це ОК – бути сердитим чи трохи дивакуватим, коли ти молодий. І також, що це зовсім не ОК – цькувати інших. Якщо дивитися на літературу з цього кута, то література може слугувати за анти-булінґовий засіб[2].

  •  

У читанні ти почуваєшся менш самотньо й водночас розширюєш свої горизонти. Неважливо, хто ти й звідки, чи ти норвежець, чи українець, чи німець, чи чех: любити, почуватися залишеним, страждати ради вливання в групи – це все універсальні досвіди, які діти переживають у всіх країнах.
Сподіваюся, що читачі моїх книжок з інших країн почуватимуться не такими самотніми після прочитання[2].

  •  

Я зустрічала тисячі дітей з 2014 року, відколи мою книжку надруковано. Більшість із них – із Норвегії, але я також зустрічалася із шведськими й німецькими читачами, я також отримую імейли та меседжі з Інстаґрама від юних фанатів. Відгуки дітей завжди надихають. Та варто зазначити, що найбільше мене торкають ті, де діти зазначають, що вони впізнають себе в Анне Беа. Коли вони кажуть, що сподіваються, що інші читачі зрозуміють, як жахливо бути зацькованим і самотнім, я гоова плакати[2].

  •  

Я була і є фанатом знаної у світі шведської авторки Астрід Ліндгрен – як і більшість людей, які росли в Скандинавії після 1940-х. Вважаю, що її погляд на дітей, що вони не просто собі діти, а маленькі люди зі своїми думками й потребами, вплинув на скандинавських авторів. Люсі-Мод Монтгомері – ще один ментор, як і норвезько-англійський автор Роальд Дал. В їхніх книжках є гумор й емпатія до слабших[2].

  •  

Я ніколи не зазнавала цькування в школі, як Анне Беа, і добре, що й багато інших дітей теж. Але ті, хто зазнавали, – для них це жахливий досвід на все життя. У Норвегії були випадки, коли діти вчиняли самогубство через сильне цькування. І ми всі читали історії чи знаємо дорослих, які мають ментальні та фізичні травми, як результат цькування.
Мені хотілося, щоб мої читачі мали доступ до розуміння: як це – бути зацькованим. Також я хочу, щоб вони зрозуміли, що більшість із нас почувалися самотніми й інакшими, коли були дітьми чи підлітками. Я точно так почувалася, хоча й мала друзів[2].

  •  

Я рідко читаю книжки для дітей, отже мої улюблені автори ті, чиї книжки я читала в дитинстві. Моя найулюбленіша – «Енн із Зелених Дахів» Люсі-Мод Монтгомері, історія канадської дівчинки-сироти, яку взяли до себе брат і сестра. Гумор, дотепність, мова, індивідуальність Енн, а ще те, що вона має руде волосся й ластовиння, – я закохана в цю книжкум[2]!

  •  

ARKs barnebokpris – це найбільша літературна нагорода в Норвегії, яка вручається журі (у складі його діти) дитячому письменникові. Щороку в 10 000 норвезьких шкіл діти читають п’ять книжок, обраних дорослими членами журі, а потому діти обирають найкращу книжку. Для мене бути обраною дітьми 2014 року – це велика шана й ріст щодо впевненості. Так я зрозуміла, що моя творчість резонує з дітьми, і це вплинуло на написання сиквела[2].

Примітки

[ред.]