Перейти до вмісту

Апостол Олег Орестович

Матеріал з Вікіцитат
Олег Апостол
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Олег Орестович Апо́стол (нар. 17 квітня 1987, Івано-Франківськ) — український військовик, бригадний генерал, командувач Десантно-штурмових військ України (з 2025), учасник російсько-української війни.

Цитати

[ред.]
  •  

В ДШВ дуже серйозно ставляться до навчання та підготовки. Також в нас потужна командна ланка. Можемо твердо сказати: як би не було важко, десантники не біжать з позицій. Вони довіряють своїм командирам, відчувають свою підтримку і воюють до кінця. Це дуже важливий момент, на який ми звертаємо увагу, і цим перемелюємо пі*арів[1] та не даємо пройти противнику. Я так можу навести у приклад усі бригади ДШВ[2].

  •  

ДШВ – це такий рід військ, який завжди відрізнявся власними підходами, нестандартністю, методами застосування. Про якісь кардинальні зміни наразі не йдеться. Ми говоримо про модернізацію та покращення – там, де це можливо. У нас невеликий колектив, який має власні славні традиції.
Дійсно, є моменти, які я хочу допрацювати та вкласти власний досвід для поліпшення ситуації. Однак загалом система працює, вона потужна, одна з найкращих в наших Силах оборони. Наша ключова задача – щоб ця система продовжувала працювати як годинник[2].

  •  

Перехід на корпуси — необхідний процес. Раніше під управлінням тимчасових органів (ОТУ) об’єднували різні підрозділи. Тобто командувати доводилось не своїми підрозділами: ти не розумієш їхні реальні настрої, спроможності. І це створювало певну дискоординацію. Наразі лінію фронту буде тримати корпус, у підпорядкуванні якого буде власний комплект військ, власні командири. Це має підвищити якість управління.
Варто звернути увагу, що і росіяни впродовж бойових дій провели реформи в окупаційній армії. І зробили це доволі швидко. У 2022-му отримали тягла, побачили неефективність управління власною армією, і пішли на створення дивізій та армій. З 2023 року ми побачили результати[2].

  •  

Підрозділи ДШВ завжди готуються, тому для нас немає великої проблеми перейти з оборони в наступ. Як тільки є така можливість і наказ командування — ми наступаємо і звільняємо нашу землю.
Не буду приховувати – ми можемо стояти в обороні, але наше призначення — наступати. Знаходити слабкі місця в обороні противника і робити прориви. Це те, в чому ДШВ немає рівних. Власне наступ — це вже гарна мотивація для наших підрозділів. Особисто мені наступати легше, ніж стояти в обороні. Попри поширену думку, в наступі ти зазнаєш менших втрат, ніж в обороні. І більше відчуваєш динаміку на полі бою[2].

  •  

Це війна, ми зазнаємо втрат, дуже боляче. Але єдиний шанс вижити для нас — перемелювати ворога і продовжувати воювати.
Коли я був комбригом, під час боїв наступали такі моменти, що все: думав, кінець вже мені і моїм батальйонам. А потім перетерпіли, поманеврували, перехопили ініціативу і пішли далі знищувати пі*арів. Дуже складні моменти були, і зараз бувають. Але не можна зараз нам з вами розслаблятись. Бо опинимось в Карпатах в кращому випадку. Раджу дезертирам і ухилянтам у Карпатах почати готувати рубежі оборони[2].

Примітки

[ред.]