Антоніо Табуккі

	Антоніо Табуккі
	Стаття у Вікіпедії
	Медіафайли у Вікісховищі

Анто́ніо Табу́ккі (іт. Antonio Tabucchi, 24 вересня 1943, Піза — 25 березня 2012, Лісабон) — італійський письменник, перекладач, журналіст.

Цитати

Не треба зважати на обстановку. Зрештою, література — це метафора^[1].

	Сумніви — як плями на щойно випраній білій сорочці . Місія кожного інтелектуала та кожного письменника — вселяти сумніви щодо досконалості, бо досконалість породжує ідеології, диктаторів та тоталітарні ідеї^[2].
	I dubbi sono come macchie su una camicia bianca, fresca di bucato. La missione di ogni intellettuale e di ogni scrittore è di instillare i dubbi per la perfezione, perché la perfezione genera ideologie, dittatori e idee totalitariste.

Та він (Пессоа) жив у структурованому світі. А я живу в іншій добі, тож справді-таки вважаю, що уламки — це те, що лишилося нам після кораблетрощі^[3].
— Добре, що Пессоа помер у 1935 році, якраз перед світовою і європейською катастрофою. І нам лишилося декілька уламків, що й досі плавають на поверхні, наче після кораблетрощі. І я їх зібрав і спробував створити книжку. (там само)

Фредерик Беґбедер: Ви з Умберто Еко будуєте свої твори на кораблетрощах минулого.
Антоніо Табуккі: Ми люди минулого, до нас були чотири тисячі літ літератури. ...забути її неможливо. Гільгамеш розпочав свій епос за дві тисячі років до Різдва Христового. Ми - нащадки дуже давньої культури. Не можна казати, що ми такі вже невинні. Не довіряю я тим авторам, які кажуть: «Я нікого не наслідую, ніхто не мав на мене впливу тощо». Мушу зізнатися, що на мене все впливало. Я зазнав усіх впливів. (...) Нема нічого брехливішого, ніж оця невинність! ^[4]

	Це велика проблема тих, хто занадто багато відчуває і занадто багато розуміє: ми можемо бути багато чим, але життя лише одне і змушує нас бути лише одним, тим, ким нас вважають інші^[5].
	Questo è il grande problema di coloro che sentono troppo e capiscono troppo: che potremmo essere tante cose, ma la vita è una sola e ci obbliga a essere solo una cosa, quella che gli altri pensano che noi siamo.

Це роман сам руйнується як жанр. Він міняється, пристосовується до того чи того оточення. Він як рослина. Може в атмосфері є токсини. Може, ті токсини — це письменники. Може, і я є отрутою. І ця бідолашна рослина мусить мінятися, щоб уціліти^[6]. — відповідь на питання чи не набрид традиційний класичний академічний роман з початком, серединою і кінцем і чи не хоче він його зруйнувати.

Як по щирості, то я вважаю, що автор пише для себе. Існує якась безглузда необхідність щось сказати. І кому? Самому собі. Це щось таке, як сповідь. І якщо цей тип сповіді збігається з кимось, хто схожий на вас, то це добре. Тоді почуваєшся не таким самотнім у житті й у світі^[7].

Примітки

↑ Бегбедер Ф. Бесіди нащадка епохи, 2017, с. 36
↑ Citato in Luís Miguel Queirós, Il più portoghese degli italiani, Internazionale, n. 942, 30 marzo 2012, p. 77.
↑ Бегбедер Ф. Бесіди нащадка епохи, 2017, с. 37-38
↑ Бегбедер Ф. Бесіди нащадка епохи, 2017, с. 39
↑ Dalla prefazione a Marilyn Monroe, Fragments: poesie, appunti, lettere, Feltrinelli, 2010.
↑ Бегбедер Ф. Бесіди нащадка епохи, 2017, с. 38
↑ Бегбедер Ф. Бесіди нащадка епохи, 2017, с. 40

Див. також

Лаура Ґаравалья

Джерела

Ф. Бегбедер. Бесіди нащадка епохи. — Київ: КМ-БУКС, 2017. — 352 с. — ISBN 978-617-7535-39-2

Поділіться цитатами з вашими друзями:

[Бегбедер_Ф._Бесіди_нащадка_епохи—2017——36-1] Бегбедер Ф. Бесіди нащадка епохи, 2017, с. 36

[2] Citato in Luís Miguel Queirós, Il più portoghese degli italiani, Internazionale, n. 942, 30 marzo 2012, p. 77.

[Бегбедер_Ф._Бесіди_нащадка_епохи—2017——37-38-3] Бегбедер Ф. Бесіди нащадка епохи, 2017, с. 37-38

[Бегбедер_Ф._Бесіди_нащадка_епохи—2017——39-4] Бегбедер Ф. Бесіди нащадка епохи, 2017, с. 39

[5] Dalla prefazione a Marilyn Monroe, Fragments: poesie, appunti, lettere, Feltrinelli, 2010.

[Бегбедер_Ф._Бесіди_нащадка_епохи—2017——38-6] Бегбедер Ф. Бесіди нащадка епохи, 2017, с. 38

[Бегбедер_Ф._Бесіди_нащадка_епохи—2017——40-7] Бегбедер Ф. Бесіди нащадка епохи, 2017, с. 40

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]