Перейти до вмісту

Антихрист

Матеріал з Вікіцитат
File:Antichrist-from-Osogovo-Monastery.jpg
Антихрист, фреска з монастиря Осогово, Республіка Македонія
Вікіпедія
Вікіпедія

Анти́христ (англ. The Anti-Christ) — персонаж християнської есхатології, біблійних, церковних й інших пророцтв про останні дні світу. Він буде людиною надзвичайних здібностей, матиме всю силу сатани і більшість людей прийме його за месію, він стане всесвітнім державним правителем. Частина «анти», окрім «проти», означає також і «замість». Таким чином це людина під владою диявола, яка бажатиме замінити собою Христа.

Цитати

[ред.]
  •  

Антихрист не дбає про Бога своїх батьків[1]. — «Унія греків з костьолом римським», 1595

  Іпатій (Потій) (1541—1613), один із засновників Української греко-католицької церкви
  •  

Антихрист має знищити всі знаки і пам'ятки християнської віри[1]. — «Унія греків з костьолом римським», 1595

  — Іпатій (Потій)
  •  

Антихрист названий людиною гріха тому, що має помножувати всі гріхи і несправедливості, а все, що є добрим, має псувати і знищувати. Отже, ті, хто рятує і розширює царство гріховне, певно є слугами антихристовими[2]. — «Унія греків з костьолом римським», 1595

  — Іпатій (Потій)
  •  

Богдан Хмельницький, Божою милістю генералісимус греко-східної церкви, вождь усіх козаків запорозьких, пострах і викорінювач польського дворянства, скоритель фортець, винищувач римського священства, гонитель язичників і антихриста.[3]

  Олівер Кромвель
  •  

Характерною рисою їхнього світогляду було уявлення про гнану Правду, про те, що скрізь на світі панує Кривда, а перемога Правди над Кривдою, тобто Христа над Антихристом, можлива хіба що по той бік земного життя й людської історії як такої. Я гадаю що це уявлення взагалі характерно для світогляду українців, а надто — десь із XVIII століття, бо саме тоді набуває популярність лірницька «Пісня про Правду і Кривду». І автором цієї неймовірно глибокої, тужливої, а водночас світлої пісні і за життя Потебні, і пізніше вважали Сковороду.[4][5]
Світ як поле боротьби Правди з Кривдою є лейтмотивом інтелектуальної історії України від Сковороди до Драгоманова і Потебні.[4]

  Леонід Ушкалов

Примітки

[ред.]
  1. а б Мудрість, 2019, с. 125
  2. Мудрість, 2019, с. 126
  3. pravyteli.uaweb.org
  4. а б Європейський словник філософій. Т.5, 2024, с. 16
  5. Ушкалов Л. Ловитва невловимого птаха: життя Григорія Сковороди. — К.: Дух і Літера, 2017. — с. 7

Див. також

[ред.]

Джерела

[ред.]