Анна Геглунд
| Анна Геглунд | |
Анна Марія Геглунд (швед. Anna Maria Höglund; нар. 14 травня 1958, Стокгольм[1]) — шведська письменниця та ілюстраторка. Як ілюстраторка, оформила багато книг Ульфа Старка.
Цитати
[ред.]Багато моїх улюблених авторів – не шведи. Перекладачі роблять гарну роботу. Часом і не зрозумієш, що то переклад[2]. |
Боюся, що я не завжди спроможна бачити різницю між реальним та уявним. А оскільки життя абсурдне, то немає потреби щось додатково дофантазовувати[2]. |
Здебільшого я працюю водночас і над текстом, і над ілюстраціями, але інколи я починаю створювати ілюстрації, щоб знайти правильну тональність і відчути підсвідому фокусацію. І чому вона є. І тоді краще працюється без слів[2]. |
Інколи краще обговорити ідею з самого початку, ще до її матеріалізації. А інколи краще замкнутися в робочій студії аж до кінця процесу[2]. |
Спочатку, приблизно десять років тому, я хотіла створити книжку про іншу стать, спрощену версію, для ранніх підлітків. Але не склалося. Але я справді хотіла створити книжку, отож я шукала інші підходи, доки таки знайшла потрібну їй форму. Це книжка, яку я хотіла б мати в 13 років[2]. — Про книжку «Бути мною» |
Я завжди була феміністкою, але не знала, як це називається словами. Мені йдеться про рівноправність. Щоб одна стать не була б вища над іншою і не правила б іншою[2]. |
Я завжди любила малювати, але за заробітки з малювання я не могла б прожити. Коли я побачила рекламу в газеті щодо змагань у мистецтві книжки-картинки, що проводилися видавництвом, я подумала, що це може бути весело і, як я сподівалася, прибутково. Я не виграла, але книжку мою було видано. |
Я любила «Вітер на місяці» Ерика Лінклатера. І згодом «Енн із Зелених дахів» Люсі-Мод Монтгомері, якщо говорити про читання. Малюнки, які мені подобалися, – це роботи різних художників, вони не з книжок-картинок[2]. |
Я рідко звертаюся до певних згадок у своїх роботах, але я звертаюся до почуттів, які я знаю з дитячих і підліткових років. Останні були стражданням, як зазвичай. Мені було дуже тяжко пережити школу, і я полишила її[2]. |
Примітки
[ред.]
