Перейти до вмісту

Анатомія падіння

Матеріал з Вікіцитат
Вікіпедія
Вікіпедія

«Анатомія падіння» (фр. Anatomie d'une chute) — французький трилер 2023 року, який зняла режисерка Жустін Тріє за сценарієм, написаним у співавторстві з Артуром Гарарі. У фільмі німецька акторка Сандра Гюллер грає письменницю, яка намагається довести свою невинність у смерті чоловіка[1].

Цитати про фільм

[ред.]

З інтерв'ю виконавиці головної ролі Сандри Гюллер

[ред.]
  •  

З самого початку було зрозуміло, що Сандра до того жила в Лондоні і розмовляє англійською набагато краще, ніж французькою, але в суді їй доведеться докласти зусиль і говорити французькою. Це було зумовлено з самого початку, і Жюстін завжди казала, що мова завжди схожа на персонажа у фільмі. Тому що це дуже важливо – яка вибирається мова, і що це може розповісти про міжлюдські стосунки[2]. — Про мову стрічки

  •  

Історія починається, коли він вже мертвий, тож неможливо уникнути його появи потім. Я дуже вдячна Жюстін за рішення створити ту центральну сцену фільму. Всі теми, які були частиною їхнього життя, присутні в ній. Тож ця розмова, що триває, здається, близько 10 хвилин, є дуже довгою сценою.
Нам дали всю необхідну інформацію про неї, і ми самі мали прийняти рішення – чи дійсно вони любили одне одного, чи ні. Чи є ще якийсь зв’язок між ними, чи вже ні. І ми вирішили, що між ними все ж таки щось є, і вони обожнювали одне одного із самого початку, і що занадто багато чого пішло не так, щоб вони дійшли до цього моменту[2].

  •  

Манера роботи Жюстін багато в чому базується на репетиціях вже під час зйомок, коли вона намагається знайти певні речі вже під час фільмування. І тут треба бути впевненою у тому, що ти робиш. Мені подобається цей процес спільного пошуку речей, спільної роботи – напевно, тому, що я прийшла із театру, а там без цього неможливо обійтися[2].

  •  

Спосіб роботи Жюстін… Нещодавно я бачила документальний фільм про ще один фільм, де один із акторів каже, що їм дозволили робити кілька дублів, і це просто розкіш! Мене це дивує, тому що для мене це ніби… Я не можу зробити це інакше! Я не можу прийти на знімальний майданчик, вже знаючи, що робити. Мене це дивує…
Вона спочатку збирає матеріал, щоб потім якось переписати сценарій прямо у монтажній кімнаті, у неї завжди повно варіантів. Це певним чином схоже на маринування. Ти маєш масу інформації про персонажів, про історію, про те, що саме розповідається[2].

  •  

Сценарій завжди «грався» з англійською та французькою мовами, з позицією чужинки головної героїні у цій країні. З упередженістю, яку ми іноді маємо проти людей, які не розмовляють нашою мовою. І, як я дізналася від Жюстін, це дуже актуально для Франції.
Тож ні, це завжди було частиною сценарію, дискутувалася лише кількість французької. Баланс 50 на 50 між англійською та французькою – таким було фінальне рішення, а коли ми вже почали працювати, іноді сцени змінювалися з однієї мови на іншу, щоб зберігати подібний баланс[2].

  •  

Я думаю, Жюстін знімала фільм передусім про хлопчика, з точки зору хлопчика. А він і сам не знає, він повинен вирішити – і це також передається глядачам.
Так, я постійно усвідомлювала, що також не могла бути впевненою у собі. Я просто вирішила дати найбільш правдоподібні відповіді, які могла б дати. Адже досить важко завжди намагатися говорити правду, як ти її відчуваєш. І люди повірять тобі тільки тоді, якщо це йде від тебе, зсередини[2].

  •  

Я думаю, ми завжди більше думали про те, як все це вплине на глядача. Насправді це так і сталося, Жюстін не керувала мною жорстко, тому мені довелося просто «відпустити» себе[2]. — Про роль у стрічці «Анатомія падіння»

  •  

Я мала свою «картинку», своє уявлення про правду, яке мені дуже подобалося – це як ескіз: коли перед нами циліндр, якщо на нього подивитися спереду, то це буде коло, а як збоку – це буде квадрат. Але це врешті-решт все одно циліндр – все залежить від того, звідки ти дивишся. І тому залежно від того, як ви подивилися, це завжди змінюється, і обидві точки зору правдиві, або навіть і три версії правдиві – це те, про що я постійно думала[2]. — Про роль у стрічці «Анатомія падіння»

  •  

Я навіть не знаю, як це пояснити. Я знаю, що інколи вбивці у суді також вважають, що вони не є такими. Завжди є велика різниця між тим, що люди розуміють під правдою — коли вони вірять і коли не вірять, коли вони хочуть її, а коли ні, яка інформація зручна їм, а яка незручна тощо. З цим можна грати, тож, можливо, у нас було постійне спілкування на якомусь мета-рівні[2]. — Про роль у стрічці «Анатомія падіння»

  •  

Я не відчувала, що працюю із дитиною-актором – мені не довелося піклуватися про нього, він був дуже захищений усіма на знімальному майданчику. Були люди, що відповідали за його комфорт, тому мені не довелося цього робити, як це трапляється, коли працюєш з дітьми.
Зазвичай тобі доводиться самій показувати їм багато речей і намагатися, щоб вони щось повторили за тобою. А з ним так не було. Він робив усе сам, і у нього була чудова коуч на знімальному майданчику, Синтія Ара, яка також допомогала йому входити в цей емоційний стан і, я думаю, також виходити з нього. Так, я просто спостерігала за ним, і для мене була велика честь грати з ним[2]. — Про партнера по знімальному майданчику Міло Мачадо Ґранера

  •  

Я також думаю, що вона намагається підвести актрису до сцени, де їй не обов’язково грати – треба просто бути присутньою і ділитися своїми думками та почуттями. І тому це дуже інтимно і вкрай зрозуміло – вона завжди казала те, чого ти сама хотіла певним чином досягнути, і це дуже спільний процес. Вона й серйозна, й дуже смішна, а іноді від неї йде така енергія… У мене було відчуття, що не треба щось приховувати від неї, і я думаю, що це працювало і у зворотньому напрямку[2]. — Про режисерку фільму Жюстін Тріє

Примітки

[ред.]