Алар Каріс

Алар Каріс

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Алар Каріс (ест. Alar Karis; нар. 26 березня 1958) — естонський молекулярний генетик, біолог та державний службовець. Шостий президент Естонії з 11 жовтня 2021 року.

Цитати

Дехто по той бік Атлантики каже, що США збираються піти з певних регіонів Європи. Президент Трамп сказав: ми збираємося переміститися з Німеччини в східну частину Європи. Але насправді нічого не сталося. Я думаю, НАТО залишиться тут, у Європі. З європейського погляду це теж важливо. Це важливий альянс. Ми, звичайно, повинні виділяти більше ресурсів на оборону. Але, тим не менш, я думаю, ми не в змозі створити нашу власну систему оборони в Європі. Тому ми робимо це у співпраці, у союзі з НАТО.

Дуже важко передбачити майбутнє, але наш світ – як би це сказати – заснований на верховенстві закону. І ООН повинна виконувати свою роботу набагато краще. Отже, світ, заснований на правилах, – це фундамент усього. Звісно, я розумію, що вже є рух у різних напрямках, але це те, що ми маємо.

Естонці розуміють, що важливо вкладати гроші в оборону, але, звичайно, також важливо показувати, куди йдуть ці гроші. Показувати, що вони йдуть на оборону, а не кудись ще. І я довіряю нашим генералам, які точно знають, що нам потрібно. Тому що, якщо ви вкладаєте більше, виникає спокуса купити щось, що краще. І воно доступне в даний момент. Можливо, ми не потребуємо цього обладнання, але воно може знадобитися в довгостроковій перспективі.

Ми всі межуємо з Росією – не тільки Естонія, Фінляндія та деякі інші країни, а вся Європа. Тож, якщо щось трапиться – а я сподіваюся, що не трапиться – то вся Європа буде в біді. Тому нерухомість в Іспанії або Італії мало чим допоможе.

Ми досить сильні, а разом ми ще сильніші. Якщо ви подивитеся на мапу світу, то побачите, що важливо співпрацювати і робити щось разом, бо інакше радіти буде нічому, думаючи про майбутнє.

Певно, головна проблема в Європі та в Естонії, що так багато подій відбувається одночасно. Прокидаєшся вранці, а новини вже інші, і починаєш думати про них, порівнювати з тими, що були вчора тощо. Я завжди говорив, що ми повинні зберігати спокій, бути напоготові й уважно спостерігати за всім, що відбувається.

Ніхто не хоче ні від чого відмовлятися, але в ці важкі часи, ймовірно, потрібно думати швидше про те, чого не робити, ніж про те, що робити. І це залежить від рішень, які ухвалює наш уряд. Але, принаймні, якщо ви подивитеся на опитування громадської думки, жителі Естонії готові захищатися. Понад 80 відсотків нашого населення готові захищати країну. Тож у нас і у Фінляндії цей показник досить високий. В інших країнах Європи цифри набагато нижчі. І це означає, що люди згодні витрачати більше на оборону.

Росія знаходиться поруч з нашим кордоном, і так було протягом століть. Ми знаємо, чого очікувати. Але, звичайно, сусід є сусід. Але «сусід» не завжди означає «друг». У нас багато дружніх сусідів: Фінляндія, Латвія, Німеччина та інші. У світі деякі країни оточені недружніми сусідами. Тож у цьому сенсі нам пощастило, і наразі ми знаємо, хто є нашим ворогом. Тож будемо сподіватися, що Росія зміниться. Але історія, чесно кажучи, не дає особливих надій.

Я завжди наводжу такий приклад: перед Другою світовою війною ми витрачали набагато більше – 20 відсотків на оборону. Але тоді проблема полягала у відсутності союзників. Зараз ми в іншій ситуації. Ось чому НАТО надзвичайно важлива для нас і для інших дружніх країн. Тобто треба виділяти певні ресурси на оборону. А також потрібні союзники, щоб захистити себе самого. Зовсім нещодавно Фінляндія і Швеція також вступили до НАТО, хоча Фінляндія дуже добре оснащена у військовому плані. Але там розуміють, як важливо бути членом оборонного альянсу під назвою НАТО.

Я не знаю жодного політика, який був би прихильником Путіна. Можливо, моє коло спілкування занадто мале. Але в будь-якому разі, я не бачу політиків, які були б на боці Путіна. Але, звичайно, старше покоління відчуває ностальгію за СРСР,як, наприклад, деякі східні німці за НДР. У нас її небагато або немає взагалі. Але є люди, які думають, що це були хороші часи – хоча це неправда. Їх меншість в естонському суспільстві, і, як я вже сказав, це люди старшого покоління, які дивляться російське телебачення і набагато легше приймають цю пропаганду.