Перейти до вмісту

Ів Летерм

Матеріал з Вікіцитат
Ів Летерм
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Ів Каміль Дезіре Летерм (нід. Yves Camille Désiré Leterme; народився 6 жовтня 1960 року, Вервік, Бельгія) — бельгійський політик. Прем'єр-міністр Бельгії з березня 2008 по грудень 2008 року, та з листопада 2009 до грудня 2011.

Цитати про Китай

[ред.]
  •  

Китай за короткий час досяг безпрецедентних успіхів у своєму соціально-економічному розвитку і знову повернувся на світову арену. Це, по суті, ребалансування глобальної структури влади.[1]

  •  

Нам необхідно сприяти взаємному відкриттю, співпраці та справедливій торгівлі між європейськими та китайськими компаніями.[1]

  •  

Необхідно контролювати ризики для глобальних ланцюжків та економічних обмінів і підтримувати дружню співпрацю з партнерами.[1]

  •  

Китай і Захід мають вести більш інтенсивний діалог з питань, що стосуються їхніх важливих інтересів. Я сподіваюся, що в майбутньому буде створено більше майданчиків для розумного обміну думками та побоюваннями ЄС та Китаю.[1]

  •  

Європейська інтеграція, миротворчість і розвиток Китаю, в обох цих випадках, економіка була двигуном цих процесів. Відтак, у нас тут спільна відповідальність. Відповідальність, яку ми поділяємо має базуватися на взаєморозумінні. Ми повинні добре розуміти Європу і мати хороше розуміння Китаю.[2]

  •  

Ми, політичне керівництва Європи, європейські народи, західні країни в цілому, повинні бути готові співпрацювати з Китаєм, відновити баланс глобального управління, перезавантажити систему ООН і знайти кращі способи задати правильні позиції та місця для країн, що розвиваються, для країн, що розвиваються.[2]

Цитати про Україну

[ред.]
  •  

Децентралізація не є творцем миру, вона може використовуватися для вирішення різноманітних конфліктів. Умова для децентралізації – це мир в тому сенсі, що усі люди в Україні й всі, хто сидять за столом переговорів, сприймають і готові сприймати те, про що домовилися на всій території.[3]

  •  

Для вступу в НАТО потрібно, щоб були зібрані всі необхідні умови: по-перше, це консенсус населення про бажання стати членом НАТО, по-друге – щоб ряд геополітичних умов, які є надзвичайно особливими в цьому регіоні, був відповідним чином сформований, щоб це сприяло вступу в НАТО. На жаль, мені здається, що сьогодні всі ці чинники не зібрані всі разом.[4]

Джерела

[ред.]

Примітки

[ред.]