Іво ван Хове
| Іво ван Хове | |
Іво ван Хове (нар. 28 жовтня 1958, Гейст оп ден Берг, Бельгія) — бельгійський театральний режисер, відомий своїми авангардними експериментальними театральними постановками поза Бродвеєм. Понад двадцять років був директором Toneelgroep Amsterdam. Нагороджений премією «Тоні» та премією Лоуренса Олів'є, удостоєний звання Кавалера Ордену мистецтв і літератури у Франції та звання Командора Ордена Корони.
Цитати
[ред.]«Насправді намагаюся не слухати. Бо сприймаю її як інформацію, яка лягає на мою підсвідомість і автоматично потім прокручується, як платівка. Так я вчу, приміром, ролі – я їх слухаю. Підсвідомість працює навіть у той час, коли ти можеш займатися повсякденними справами чи навіть спати. Насичувати себе сторонньою музикою дуже складно, навіть під час відпочинку. Буває, що якусь пісню зовсім відсторонено почуєш – і вона застрягла у тебе в голові. |
«Так, все склалося на користь вокального факультету. Я став співаком завдяки випадковості, оказії – було багато факторів. Але я дуже радий, що доля зробила такий зигзаг». — про те, що обрав вокальну спеціальність через те, що не вступили на факультет інструментальної музики в інтерв'ю «Радіо Свобода» Інтерв’ю з одним із найкращих басів сучасності – українцем, якого запрошують провідні опери світу (5 липня 2018 року) |
«По-перше, сформували мене батьки. Потім мої музичні «батьки», які займалися моєю музичною освітою. І важливо, що мені пощастило виступати на одній сцені плече-в-плече з відомими, успішними людьми, професіоналами, і це для мене була найкраща школа. Я підглядав, як вони себе поводять на сцені, як виступають, я слухав їх і набирався досвіду». — про те, як став таким успішним в інтерв'ю «Радіо Свобода» Інтерв’ю з одним із найкращих басів сучасності – українцем, якого запрошують провідні опери світу (5 липня 2018 року) |
«Самолюбство особливо це не тішить. Тому що це дійсно відповідальність – перед публікою, перед собою передовсім. Люди приходять, на щось сподіваючись, платять гроші. Це зобов’язує показувати певний рівень і триматися його – для мене це непросто. В силу перельотів, несподіваних якихось змін буває складно себе зібрати, бути різко відпочилим, в тонусі, в голосі і показати те, чого від мене очікують». — про те, що називають одним із найкращих басів світу в інтерв'ю «Радіо Свобода» Інтерв’ю з одним із найкращих басів сучасності – українцем, якого запрошують провідні опери світу (5 липня 2018 року) |
«Дуже у мене ненормований робочий день виходить. Буває по кілька репетицій на день, відповідно, не завжди встигаєш вчасно поїсти, привести себе до ладу, відпочити. А буває, три-чотири дні вільних – здавалося б, відпочивай собі, насолоджуйся, але от немає тренажу, немає тієї підтримки, музичного, вокального тонусу. Для співака дуже важливо бути постійно в тонусі. |
«Так не хотілося б цього казати – грошима. Ви знаєте, що театр – це структура, яка не може сама себе окупити. Йому потрібні спонсори, дотації, підтримка влади і міста – інакше не вийде, інакше не залучити гідних виконавців і глядачів. |
«Щодо негативного не знаю, але бувають складнощі. Наприклад, складно влітку, в жаркий час, виступати в зимовому одязі. Таке бувало неодноразово, і бувають моменти, коли серце зупиняється, до втрати свідомості. Влітку дуже складно співати з гримом, у перуці. |
«Це в ідеалі. Це за Михайлом Чеховим. Для цього треба залишити своє взуття за межами кімнати і ввійти зовсім іншою людиною – повна метаморфоза, мутація в персонаж. Не завжди так виходить: є вокальні моменти, які не завжди виходять, і ти вимушений їх контролювати, з оркестром знаходити спільну мову. |
Примітки
[ред.]
