Європейський словник філософій. Лексикон неперекладностей (фр.Vocabulaire européen des philosophies. Dictionnaire des intraduisibles) — українська версія французького енциклопедичного словника філософської лексики, створеного під керівництвом Барбари Кассен[1]. Саме українська команда Словника першою запропонувала стратегію покрокового багатотомного перекладу, в якому статті об'єднуються в тематичні рубрики. Згодом нашу ініціативу підтримали інші мовні спільноти. До французської версії Словника вже увійшли слова Правда, Майдан і Свобода.
Тоталітарна неправда спричиняє беззаконня і терор. Захистом від неї є особливий різновид правди — правда як палімпсест[3], що спирається на солідарність дискримінованих та відновлення втрачених смислів і стертих цінностей.[4]
«Третя правда» Кримського - це правда, яка перевершує окремішність однієї людини: правда громади, країни, людства, які позиціонують себе в координатах добра і зла. У сьогоднішній інформаційній війні ця інтерсуб'єктивна правда зазнає агресивної атаки людиноненависницької брехні, спрямованої на нівелювання надблаг.[5] — представники київського кола філософії Попович і Кримський за вихідну точку беруть не ізольованого індивіда, а спільноту вільних людей (панорамне бачення)
Українське філософування в цьому плані постає не як мікрокосм на тлі великого філософського космосу, а як мікро-мультиверсум, в якому знаходить своє унікальне відлуння великий мультиверсум світових мовно-філософських традицій. Відтак, девізом українського філософствування може стати девіз всього Європейського союзу: In varietate concordia — «Згода у розмаїтті»[6] — для україномовного філософування нормальною та природною є ситуація «внутрішньої поліглосії» (там само)
Іван Драч. 500 років Українському козацтву, 1990 р.
Свобода по-французьки буде liberte, а далі egalite i fraternite, тобто «свобода, рівність, братерство». Чого воно разом це все? Тому що, коли вони поєднані, коли воно глибинне, різноякісне, тоді воно справді є свободою, а по-українськи більше навіть — волею.[7][8] — вислів 2014 р. (там само)
Вона не пропала, бо вона не знала ні царя, ні пана, а хоч був цар, єсть так чужи(й), і хоча були і єсть пани, так чужі(…), а справж[ній] українець не любить ні цар[я], ні пана і зна[є] одного Бога. Так і перше було, так і тепер.[9][10] — Леонід Ушкалов цитує Костомарова: «сусідні Польща й Московщина не могли терпіти вольного народу й "роздерли її [Україну] пополам <…> І билась Україна літ п'ятдесят, а єсть се святійшая і славнейшая боротьба за свободу..."».[9] Володимир Мокрий: «засновники Кирило-Методіївського братства у своїх програмових документах надали свободі християнського виміру»[9][11]
[Гідність] — святе прагнення не задовольнятися посереднім, а стреміти до найвищого.[12][13] — в оптиці ренесансного бачення перспективи людини як центру Всесвіту, створеного Богом, автор вважає гідністю здатність до нескінченного розвитку «завдяки уподібненню в діяльності трьом найвищим ангельським чинам: серафімам у любові, херувімам у споглядальній здатності розуму та престолам у правосудності».[12]
На авансцені України завжди були люди вільного ратного духу, «вогненні душі» козаків, степових лицарів, з яких ніхто не бажав бути глядачем світової драми, а тільки її актором. Ця стихія вільної самодіяльності особистості, без якої не можна було вижити в умовах кордонної цивілізації, що протистояла варварству степових набігів, живила і республіку козаків, і вольницю бурсаків, і вдачу «мандрових дяків» та ініціативу городян у містах, яким було надано магдебурзьке право.[14][15] — С. Кримський виокремлює архетиписвободи та гідності як центральні для української культури (там само)
Єдиним реальним способом відокремити «овець від козлів» завжди була і є реальна справа, виклик, велика мета.[16] — Адже саме оголошення про початок проєкту розділило філософську спільноту, миттєво виокремивши тих, хто здатен відповісти на виклик. (там само)
↑Barbara Cassin (dir.), Vocabulaire européen des philosophies, Paris, Le Seuil/Le Robert, 2004, 1 532 pages ISBN 2020307308.
↑Європейський словник філософій: український контекст. Лексикон неперекладностей / Барбара Кассен, Костянтин Сігов, Андрій Васильченко. — Київ: Дух і Літера, 2025. — Т. 3. — С. 155 — ISBN 978-966-378-856-2
↑Палімпсест — це рукопис, найчастіше на пергаменті, з якого стерли старі тексти, а поверх них написали нові. Причому старі тексти проступають крізь нові нашарування.
Європейський словник філософій: український контекст. Лексикон неперекладностей / Барбара Кассен, Костянтин Сігов, Андрій Васильченко. — Київ: Дух і Літера, 2024. — Т. 5. — 496 с. — ISBN 9786178262402
Стаття у Вікіпедії
.jpg)
