Українське радіо. Історія буремного століття

«Українське радіо. Історія буремного століття» — публіцистична книжка, присвячена сторічній історії Українського радіо — від першого ефіру 1924 року до сучасних трансляцій у час повномасштабної російсько-української війни. Видання висвітлює розвиток українського радіомовлення в різні історичні періоди, зокрема боротьбу з радянською цензурою, становлення мовлення у 1990-х роках, відновлення ефіру в деокупованих містах та роль радіо як інструмента протидії російській пропаганді. Книжка розповідає про внесок українців у розвиток радіотехніки, формування української естради й еволюцію радіо як медіа, що впливало на формування національної ідентичності. Значне місце займають історії журналістів, дикторів, інженерів і митців, які, попри цензуру, політичний тиск чи воєнні дії, забезпечували безперервність українського мовлення — зокрема з бомбосховищ і під час роботи в окупованих регіонах.

Цитати

Сторіччя Українського радіо викликає у мене почуття гордості. Не лише тільки за минуле, але й за теперішнє. Під час Великої війни радіо залишилося незамінним «промінчиком» правди, який проводить крізь хаос і дезінформацію. Ми, як суспільство, змогли не просто зберегти цей голос, а й надати йому нової сили. Суспільне мовлення та всі причетні зробили справді величезну справу. — із передмови Наталії Лигачової, голови ГО «Детектор медіа»

У найкритичніші обстріли Українське радіо продовжувало звучати, медіа відновлювали ефір, а світ бачив черговий доказ того, що для Росії незалежні медіа є однією з головних загроз. Протягом всієї війни ворог системно атакуватиме вежі в Харкові, Рівному, Коростені, Лисичанську, Херсоні та інших містах. Бо де є незалежні медіа — там немає Росії.

Попри конкуренцію з боку телебачення, соцмереж, музичних застосунків та стримінгових платформ, радіо залишається невіддільною частиною життя українців. За даними опитування Info Sapiens, проведеного на замовлення Суспільного мовлення у квітні 2023 року, 76 % українців регулярно слухають радіо. З них 61 % робить це через смартфони чи онлайн-платформи, 47 % — через FM-приймачі, а 8 % залишаються вірними проводовому радіо.

У різні періоди діяльності Українське радіо мало у своєму складі різні мистецькі колективи. Сьогодні їх п’ять: Симфонічний оркестр, Хорова капела, Оркестр народної та популярної музики, Тріо бандуристок і Великий дитячий хор. Творча резиденція радіоансамблів — Будинок звукозапису Українського радіо, де в акустично досконалих залах народжується магія звуку. Симфонічний оркестр Українського радіо. Це не лише один із найстаріших та найавторитетніших музичних колективів України, а й один із найстаріших радіооркестрів Європи: навіть на BBC симфонічний оркестр з’явився роком пізніше.

Світлана Горлова була надзвичайно уважною та вимогливою до слова. Наприклад, вона вважала, що з огляду на фонетичні розбіжності дикторами на українське радіо не варто брати людей, перша мова яких російська. А природних мовців потрібно довго, наполегливо, але й доброзичливо вчити. Саме цьому було присвячено всенародно популярну програму, яку вела Світлана Горлова. Це радіожурнал «Слово» — програма про те, як правильно писати й говорити українською мовою, що вперше пролунала в ефірі 1978 року. За неї в складі творчого колективу ведуча здобула премію імені Івана Франка в галузі інформаційної діяльності від Держкомтелерадіо та премію імені Івана Огієнка.

«Зберігати вічно» — написано на більшості архівних аудіоматеріалів Художнього фонду Українського радіо. Цифри говорять самі за себе: понад 200 тисяч годин звучання, понад 150 тисяч записів, з яких 110 тисяч є оригінальними, зробленими працівниками Будинку звукозапису УР.