Юстейн Ґордер
Матеріал з Вікіцитат
- Мене сформувала домашня бібліотека й відкритість батьків
- Головне зберегти цікавість до світу, і тоді не треба буде вчити філософію
- Моя письменницька творчість ґрунтується на досвіді, який я отримав, коли був 11–12–річним хлопчиком. Тоді я усвідомив, що є частиною великої таємниці, того, що називається Всесвітом. Для мене було неймовірним, що існує цей світ, що в ньому існую я. Тоді я звернувся до дорослих — до батьків, до вчителів — із запитанням: «Чи не дивно те, що існує цей світ?». Відповідь була: «Ні». Це була як провокація. «Тобто існування нашого світу — норма», — не вгавав я. «Так», — відповіли мені дорослі. І коли я почав писати, це стало своєрідним реваншем: тоді я міг виразити все, що мене турбувало й дивувало. Думаю, в моїх книжках читачі бачать себе, бо, я переконаний, більшість із нас вірить, що ми є частиною великої таємниці, і світ не є звичайним
- Я й розповідаю про філософів у художніх творах, бо переконаний, що людський мозок сприйнятливий до оповідок. Ми маємо наративний розум.
- Мені є, що сказати світові, але я не мораліст
- Кожен день я дивуюся всьому, що мене оточує. Щоранку я прокидаюся в ліжку з... інопланетянином. Цей інопланетянин – я!
- Про "замок в Піренеях": Цей роман – наче мій внутрішній діалог
