Феофан Прокопович
| Феофан Прокопович | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Феофан (Єлеазар) Прокопович (Теофан Прокопович; 1681–1736) — український богослов, письменник, поет, математик, філософ, ректор Київської академії (1710–1716), архієпископ Великоновгородський та Великолуцький.
Цитати[ред.]
З драми «Володимир», 1705 р.[ред.]
Властива пам'ять синам про батька, який далеко відійшов[1]. |
Хоч красне буває |
В біді я і в горі, |
Кого долають, закону прохає в побідників[1]. |
Не соромно учитись: добро й не догана |
Що буде від того, |
З рукописного збірника 1-ї чверті XVIII ст.[ред.]
Простір потрібний для вод твоїх[2]. |
Буде дешевий обід, який можна без труду і страху |
Надто шкідлива та розкіш, яку за страждання купують[2]. |
Чи огидливий кріт бачить гостріше за рись[4]? |
Ти засудив до петлі, бо я не хочу ярма[4]. |
Не тріумфує вояк той, що фортецю здобув[4]. |
Хвилям незнаним не варто вітрила давать[4]. |
Не маю я сили, бо світ весь немилий[4]. |
Мій любий, дивися, як світ забурився, |
Як кривда заскаче, невинність заплаче[4]. |
Що нам з чужого: ясного чи злого[4]? |
А ближнього радість у нас родить заздрість[4]. |
Що означає: «кохаю», «кохання», «коханий» — не знаю, |
Хто в цьому світі хоче щасно жити |
Як тихо жити, посприяє доля, |
З «Поетики», 1705 р.[ред.]
Бідне життя захищає від небезпек[5]. |
Згубною є насолода, здобута ціною страждання[5]. |
З курсу «Про риторичне мистецтво», 1706 р.[ред.]
Якщо ви почали, дбайте з кожним днем бути наполегливішим, а щоб вам кінець був кращий, ніж початок, то до цих перших зусиль додавайте ще більші[5]. |
Сама слава кличе кожного з вас передати своє ім'я нащадкам[5]. |
Найбільш вишукані страви стають огидні для нас, якщо ми переїлися[5]. |
Справді, гравець не так досконало володіє м’ячем, як оратор душею людини[5]. |
Через блукання й незнання сліпа й нерозважна володарка душі — жадоба; щоб наситити себе, зловживає фізичними силами, своїми найпагубнішими помічниками[6]. |
Яка сила і яка можливість виконувати найбільше завдання приховується в душі людини[6]! |
Силами красномовства допомагаємо друзям, відбиваємо зазіхання ворогів, захищаємо невинних, засуджуємо нечесних, відкриваємо засідки, перешкоджаємо розрухам безпутників, відвертаємо шкоди й небезпеки[6]. |
Чеснота, якщо її хвалити, збільшується і росте не лише в душі однієї людини» а й інших закликає до наслідування[6]. |
Крім чесноти, немає такого доброродного дару, щоб ним не могли зловживати безпутники[6]. |
Наша батьківщина благає допомоги красномовства, бо так багато її преславних подвигів поминається глибокою мовчанкою і тільки дещо дотепер вона зробила, передане пам’яті нащадків. Але все полишене на забуття є настільки значним, що здатне затьмарити найбільшу славу[6]. |
Дослідження — це наче якась сліпа, але цікава винахідливість думки, що тільки доповнюється, шукає, але не може знайти[6]. |
Завдання митця — зберігати те, що веде до осягнення мети мистецтва[6]. |
Вся відмінність полягає у нерівному досвіді у мистецтві, а саме: один тут досвідченіший, той менше досконалий, а інший буде найгірший[6]. |
Якщо йдеться про річ, то ставиться питання: що є найкраще, а до людини: ким вона є[7]? |
Холодний стиль — це мертва думка під виглядом багатослівності[7]. |
Не раз деякі хочуть говорити глибокодумно, але не говорять нічого, крім порожніх слів[7]. |
Емоційність означає нестримно прямувати до чогось і його пристрасно бажати[7]. |
Не диво, що багатьом я мало подобаюся, коли кажу правду[7]. |
Треба навіть у ворога визнавати чесноту[7]. |
Багато новаторів прямо відкидають вчення античних, бо вони ніколи не бачили ніяких античних пам'яток[7]. |
Найбільшою шкодою з усіх є лінощі учнів, котрі вагаються взяти на себе труд, рівний справі, якої вони прагнуть[7]. |
Мистецтво вишколює і допомагає досягати успіхів, вправа закріплює, а наслідування освітлює мистецтво й доповнює, неначе за руку веде до всього[7]. |
Негарним і смішним є наслідування, коли хтось, занедбавши головне, наслідує якісь дрібниці автора, а що більше: наслідує тільки вади[7]. |
Бідного топчуть завжди[7]. |
Він нечесний тому, що спілкується з нечесними[7]. |
Можливість і нагода звичайно дають велику змогу щось виконувати[8]. |
Немає жодної обставини, що, додана до якоїсь речі, не збільшувала б її або не зменшувала б[8]. |
Немає нічого в природі, щоб захоплювало все зразу, що виникає і діється[8]. |
Як хоромам та храмам відповідають передсінки, так і стосунки повинні зберігати початки до своїх справ[8]. |
Погано говорити означає нічого не говорити. Це ж велика дурість: хотіти говорити і не бажати бути зрозумілим[8]. |
Якщо вади хочуть завжди бути прихованими, то чеснота, навпаки, радіє, коли бачать[8]. |
Коли хтось доводить, що той є красномовний, хто говорить темно, то, отже, на його думку, найкрасномовнішим буде німий[8]. |
Часто дивуємося, що в недосолених стравах немає смаку, хоча здається, що для смаку нічого не бракує[8]. |
Це такі люди, для яких щось говорити або робити — це тільки порожній привід, щоб викликати брехливий ефект[8]. |
Мудреці кажуть: життя є двояке — практичне і споглядальне[8]. |
Сентенції, що вказують на правду, допомагають краще формувати звичаї[8]. |
Говорити сентенційно — це значить на основі розгляду та обґрунтування справи віднайти поважні вислови, що містять у собі якісь повчання[8]. |
Душа людини є настільки потаєнною і настільки мінливою, що жодною силою її не можна ані розгадати, ані зрозуміти[9]. |
Ми ненавидимо те, що, на наш погляд, шкідливе для нас. Шкідливе ж бо стоїть нам і нашому добру на перешкоді, а добра кожен собі бажає. Також і інші душевні хвилювання зводяться до любові[9]. |
Є дві властивості любові: бажати добра й не бажати зла[9]. |
Любов — це прагнення нашої волі, обдарованої розумом, до доброї справи, оскільки вона добра[9]. |
Любов у дружбі — це бажання іншому тільки того, що вважається добром, і намагатися підготувати це добро не заради себе, а для друга[9]. |
Любов народжується спільністю добра і горя, бо ті, що хоч раз були в одній і тій же небезпеці, завдяки саме цьому полюбили одне одного[9]. |
Воїн із воїном, купець із купцем, учений з ученим укладають дружбу[9]. |
Нічого немає так ненависного, як горда й непокірлива людина, що нехтує іншими, і навпаки, ніщо не вважається гіднішим любови, як скромність[9]. |
Якщо зрадити любов, то вона тоді жорстока і сповнена гніву[9]. |
Більше очікуймо майбутнього добра, ніж прийдешнього лиха[9]. |
Якщо сама любов є початком інших почуттів, то ледве чи може бути інше почуття причиною любови[10]. |
Радісна душа легко зазнає щастя, а розгнівана тому, що вона сліпа і менше передбачає небезпеки[10]. |
Заздрість спричиняє для людини страждання з приводу чужого добра; вона не думає про те, щоб мати це добро, а хоче, щоб інший його не мав[10]. |
Чиста совість є правдивою та єдиною радістю[10]. |
Запалюй надією на майбутнє добро[10]! |
Радість треба стримувати тоді, коли вона здається даремною або шкідливою[10]. |
Радість перемоги несе з собою багато горя простим людям[10]. |
Коли ми радіємо, багато людей плаче[10]. |
Як любов є прагненням нашої волі до чогось доброго, ненависть — до чогось злого. |
Разом із ненавистю породжується і жадоба помсти[10]. |
Особливо гніваємося на того, хто радіє з нашого горя[11]. |
Обов’язок мудрого — керувати нашими почуттями, а не чекати, поки самі згаснуть[11]. |
Іншим є смуток, коли ми страждаємо з приводу власного горя, а ще іншим, якщо з приводу чужого. Перший зветься просто смутком або стражданням, а другий — співчуттям або милосердям[11]. |
Смуток — це відчуття або уявлення наявного зла[11]. |
Впадати в розпач є ніщо інше, як надмірно боятися[11]. |
Не може бути розпачу, коли усунуто страх, і навпаки[11]. |
Довір’я має бути до людей, які заслуговують того[11]. |
Жінки неначе з природи створені, щоб згадувати й розповідати про свої сновидіння, бо ця стать є легковажною і з великими претензіями[11]. |
Почесне все, що входить у поняття чесноти, науки та правди. Ганебне ж навпаки: воно хоч і не приносить, як здається, шкоди, однак своєю огидністю відвертає від себе всіх[11]. |
Справедливість, оберігаючи загальне добро, віддає кожному належне[11]. |
Доля часто усміхається нечесним і відвертається від чесних[11]. |
Ліниві люди не користуються щедрими дарами природи[11]. |
Більше лихе зловживати обдаруваннями, ніж їх не мати[12]. |
Незвичайним є те, що рідкісне[12]. |
З курсу «Вступ до арифметики й геометрії 1707-1708 рр.[ред.]
Людина бажає поглинути з якоюсь иевситеииою пожадливістю не лише ту чи іншу науку, а й взагалі всі без винятку науки, яких помітила хоча 6 якісь сліди[12]. |
Навряд чи можна передати, наскільки приємно і радісно знаходити й оволодівати тим, що довго шукав[12]. |
Ми звикли дивуватися й одночасно радіти[12]. |
З курсу «Фізика», 1708-1709 рр.[ред.]
Не може бути жодного місця без будь-якого тіла, бо творець цього світу скомпонував природу так, щоб одне тіло пов’язувалося з іншим. І коли якесь одне тіло, сусіднє з ним, вступає на його місце, то його слідами йде інше тіло, а того — знову ще інше[12]. |
У природі не може існувати порожнечі[12]. |
Усім створеним істотам вклав і надав Творець певне прагнення і жадобу до власного збереження та безсмертя. Звідси боротьба між протилежними і дружба, мир між подібними[12]. |
Коли якась одна річ гине, то на її місце виступає інша цієї самої природи[12]. |
З «Етики», 1708 р.[ред.]
Метою наших дій є щастя[13]. |
Добро — це те, що відповідає будь-кому[13]. |
Добро може бути приємне без почесті[13]. |
Бажаним є лише добро, і все бажане є добрим, жодне зло не є бажаним і ніщо бажане не є злом. Бо все відповідне є добром і все бажане є добром[13]. |
Бажаємо навіть того, що не має в собі жодного значення добра, проте нам здається, що воно має значення добра. Таке добро вигадане[13]. |
Кожна мета має значення добра тому, що коли людина щось робить, то вона бажає чогось, заради чогось те робить[13]. |
Усі діють з якоюсь метою, але метою відповідною собі і визначеною ними[13]. |
Володіння тим, чого бажаєш, є найвищим щастям. Отже, досягнення того, чого найбільше бажаєш, є найвищим щастям[13]. |
З листів[ред.]
Зупинити треба невігласів. Адже поступальний розум наукових студій єдиний[13]. |
Хай просвіта хвилює вік[13]! |
Божевільна людина, нічого майже не сказавши, вважає, що сказала все[14]. |
У брудних справах, приймаючи їх за золото, людина брудніша ще більше[14]. |
Від чесних та розумних ми не терпимо жодної неслави й то тому, що нечесні вважають нас за поганих[14]. |
Боляче найбільше, що нехтують нами, але я не шукаю підтримки у тих, чия ненависть проти нас спрямована[14]. |
Немає такого, хто б звертався до того мистецтва, якого він не знає; ніхто не вдасться до малярства або ремісництва, хто не є ані майстер, ані маляр[14]. |
Всі прагнуть навчати інших, а самі не хочуть вчитися[14]. |
Саме тоді, коли світ став найнечестивішим, він намагається за допомогою лицемірства з’явити себе якнайсвятішим... Таким чином зараз світ, занурившись у безпросвітний морок невігластва, хоче виставити себе вельми вченим[14]. |
Чим більше неприємностей зазнавав і певніший ставав у своєму загині, тим більше день у день лютував[14]. |
Одне зло, яке нам робить щось вороже, злість, заздрість, запопадливість, а друге більше — якщо на нас сіє кукіль ненависть зловісних людей, які всяке зле слово виголошують нібито заради правди з Євангелія[14]. |
Нерідко й добрі люди, у всіх своїх намірах похвали гідні, ганьби собі заживають через ненависних служителів своїх. Такі вже злозапопадливі й хисткі помічники наші: немовби й допомагають нам і нам же самим велику шкоду приносять[14]. |
Швидше можна знайти те, чого більше, ніж чого менше й вельми вбого[15]. |
Краще б дурному не подавати меча, аби собі ганьби не зажити[15]. |
Не знаю, чи є хто такий щасливий, аби міг з терня грона збирати, а з реп’яхів смокви! А нам такі скажені крутії, крім темного болю, не кращий плід приносять[15]. |
Кого любить отець, того й карає і б’є, як сина; його ж приймає[15]. |
Ці слуги Божі зітхають, коли в когось сліз не бачать або чиїхось зітхань не почують. На них часом нападає такий сказ, що, чинячи утиски, гноблячи, лаючи й убиваючи Господніх воїнів, вони вважають, що прислужилися Богові[15]. |
Не важко зрозуміти, якими ознаками диявол, а якими Бог слуг своїх нагороджує[15]. |
Шлях хай вибирають, який кому безпечнішим і зручнішим здасться. |
Зважай на те, що праця дає[15]. |
Багато є слів, які самі собою ні добре, ні зле, ні мале, ні велике не означають. Але як прикладемо до них інші слова, покажуть нам або зле, або добре, або мале, або велике[15]. |
Багато мистецтв треба знати тому, хто вчителем у чомусь хоче бути[15]. |
Інші цитати[ред.]
- Бажаним є лише добро.
- Він нечесний, тому що спілкувався з нечесними.
- Заздрість спричиняє для людини страждання з приводу чужого добра.
- І від добрих вчителів не всі добре вчаться.
- Кого любить Отець, того й карає.
- Краще б дурному не подавати меча, аби собі ганьби не зажити.
- Крім чесноти, немає такого доброродного дару, щоб ним не могли зловживати безпутники.
- Ледарі байдужі до щедрих дарів природи.
Наука — це корінь і насіння, і основа всякої користі як батьківщини, так і церкви. Але на те пильно треба уважати, щоб наука була добра і ґрунтовна. Бо існує наука негідна цього імені, а люди, хоч і розумні, але несвідомі цього, вважають її за справжню науку… Треба знати, що від 500-го до 1400-го року, тобто впродовж 900 років, у цілій Європі майже всі науки були у великому занепаді і незнанні, так що і в найкращих авторів, що писали за тих часів, бачимо великий талант, а світла великого не бачимо. Після 1400-го року почали з'являтися цікавіші і зручніші вчителі і поступово деякі академії набули дуже великої сили і більшого значення, як за тих старих, Августових літ. Але багато шкіл залишилося в давньому стані, так що в них є тільки імена риторики і філософії, і інших наук, а діло не те… Люди, що спробували такої, так би мовити, примарної і примрійної науки, дурніші, як невчені. Бо хоч вони темні, проте уважають себе вченими і думають, що спізнали все, що тільки можна знати, не хочуть і не думають читати книг і вчитися більше. Але ж людина, освічена справжньою наукою, ніколи не почуває ситості в своєму спізнаванні і не перестає ніколи вчитися, хоч би дожила до віку Матусаїла. («Духовний реглямент», 1720)[16] |
|||||
- Полишене на забуття є таке значне, що здатне затьмарити найбільшу славу.
- Сама слава кличе кожного з вас передати своє ім'я нащадкам.
- Силами красномовства допомагаємо друзям, відбиваємо зазіхання ворогів, захищаємо невинних, засуджуємо нечесних, відкриваємо засідки, перешкоджаємо розладам безпутників, відвертаємо шкоди й небезпеки.
- Той, кого долають, закону прохає в побідника.
- Хай не шукає, щоб когось любити,
- Як не бажає він зітхать.
- Хто закохався, полум'ям хутко згорить.
- Чеснота, якщо її хвалити, збільшується і росте не лише в душі однієї людини, а й інших закликає до наслідування.
- Чим допоміг би нам розум, коли б ми не могли висловити нашої думки?
- Чиста совість є правдивою та єдиною радістю.
- Що квітне — зів'ядає.
- Що нам із чужого: ясного чи злого?
- Як воїну дав вождь меча, то побіди.
- Якщо вади хочуть завжди бути прихованими, то чеснота, навпаки, радіє, коли її бачать.
Примітки[ред.]
- ↑ а б в г д Мудрість, 2019, с. 287
- ↑ а б в г д е ж и к л Мудрість, 2019, с. 288
- ↑ Крин — квітка лілея.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Мудрість, 2019, с. 289
- ↑ а б в г д е ж и к л Мудрість, 2019, с. 290
- ↑ а б в г д е ж и к л м Мудрість, 2019, с. 291
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Мудрість, 2019, с. 292
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Мудрість, 2019, с. 293
- ↑ а б в г д е ж и к л м Мудрість, 2019, с. 294
- ↑ а б в г д е ж и к л м Мудрість, 2019, с. 295
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Мудрість, 2019, с. 296
- ↑ а б в г д е ж и к Мудрість, 2019, с. 297
- ↑ а б в г д е ж и к л Мудрість, 2019, с. 298
- ↑ а б в г д е ж и к л Мудрість, 2019, с. 299
- ↑ а б в г д е ж и к Мудрість, 2019, с. 300
- ↑ Крип'якевич І. П. Історія України. — Львів: Світ, 1990. — С. 248
Джерела[ред.]
- Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2001
- Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7
