Сунь Цзи

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
ВікіпедіЯ
Дивіться у Вікіпедії:
Sun-tzu.jpg

Сунь Цзи (Сюнь-Цзи, кит. 孫子 / 孙子; піньїнь: Sūn Zǐ; 544 — 496 до н. е.) — китайський стратег і мислитель. Автор відомого трактату про військову стратегію «Мистецтво війни».


  • Біди приходять тоді, коли люди через свої лінощі забувають дбати про себе.
  • Коли задають непристойне питання, відповідати на нього не треба. Коли розповідають про непристойне, не треба задавати питань. Коли розповідають непристойні речі, не треба слухати.
  • Коли людина має багато вільного часу, вона небагато досягне.
  • Не піднявшись на високу гору, не пізнаєш висоти неба. Не поглянувши в глибоку ущелину в горах, не взнаєш товщини землі. Не почувши завіту предків, не пізнаєш величі вченості.
  • Новонароджені всюди плачуть однаково. Коли ж вони виростають, виявляється, що вони мають різні звички. Це — результат виховання.
  • Правителя можна порівняти з човном, а народ — з водою: вода може нести човен, а може й перекинути його.
  • Прекрасне може змінити природну злу сутність людини, зробити її доброю.[1]
  • Смерть приходить один раз, людина не повертається.
  • Той, хто правильно вказує на мої помилки, — мій учитель; той, хто правильно відзначає мої правдиві вчинки, — мій друг; той, хто перехвалює мене, — мій ворог.
  • У навчанні не можна зупинятися.
  • Учитися треба все життя, до останнього подиху!
  • Щось робити — це те, чого не люблять люди; заслуги та влада — це те, що вони люблять.
  • Якщо не знаєш своїх дітей, подивися на їхніх друзів

Примітки[ред.]

  1. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. О. Галича. – К.: Либідь, 2001. — С. 22

Джерела[ред.]

  • Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 48-51