Сковорода Григорій Савович

Матеріал з Wikiquote

Григорій Савович Сковорода (1722—1794) — український просвітитель-гуманіст, філософ, поет і педагог.

Зміст 1 Філософія буття 2 Істина 3 Робота і освіта 4 Любов, дружба

[ред.] Філософія буття

• Світ ловив мене, та не впіймав.
• Зi змiною сутi одне стає іншим за своїм буттям.
• Бiльше думай, а тодi вирiшуй. Спiши повiльно!
• Нi про що не турбуватися, нi за чим не турбуватися — значить не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душi, а життя — це рух.
• Що може бути солодше за те, коли любити прагне до тебе добра душа.
• Надмiр породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворiє на це, того не назвеш здоровим.
• Хiба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ходi не дотримує мiри?
• Добрий розум робить легким будь-який спосiб життя.
• Як черевик i ступня не оберненi врiзнобiч, так i нахил душi створює вiдповiдне до себе життя.
• Хiба свiт i народ — не лiпше видовище, ще й дармове, подiбно до вiдомого *Пiфагорового торжища? Ти бачиш, як один стогне пiд тягарем боргiв, другий карається честолюбством, третiй — скнарiстю, четвертий — хворобливим бажанням споглядати безглуздi речi.
• Мудрi люди, плаваючи на кораблi, вивчають для свого пожитку нещастя iнших i позирають на них згори, як гомерiвськi боги.
• Коли ти не озброїшся супроти нудьги, то стережись, аби ця тварюка не зiпхнула тебе не з мосту, як то кажуть, а з чесноти у моральне зло.
• То навiть добре, що Дiоген був приречений на заслання: там вiн узявся до фiлософiї.
• Так само, як боязкi люди, захворiвши пiд час плавання на морську хворобу, гадають, що вони почуватимуть себе краще, коли з великого судна пересядуть на невеликого човна, а звiдти знову переберуться у тривесельник, але нiчого не досягають цим, бо разом iз собою переносять жовч i страх,- так і життєвi змiни не усувають з душi того, що завдає прикростi і непокоїть.
• Безумцевi властиво жалкувати за втраченим i не радiти з того, що залишилося.
• Скiльки зла криється всерединi за гарною подобою: гадюка ховається в травi.
• Майбутнiм ми маримо, а сучасним гордуємо: прагнемо того, чого немає, i нехтуємо те, що є, так нiби минуле зможе вернутись назад або напевно мусить здiйснитися сподiване.
• Кожен народжений, який усiм серцем шукав, безперечно знайде i побачить те, що помiтити можуть очi не всiх людей, а лише блаженних.
• У тих, хто душею низький, найкраще з написаного i сказаного стає найгiршим.
• Уподiбнюйсь пальмi; чим мiцнiше стискає її скеля, тим швидше й прекраснiше здiймається вона догори.
• Коли б ми у ганебних справах були такi ж соромливi i боязкi, як це часто буваємо ми боязкi i хибно соромливi у порядних учинках!
• Визначай смак не а шкаралупою, а за ядром.
• Воiстину, моя самотнiсть вiдкрила менi небо!
• З видимого пiзнавай невидиме.
• Щасливий, хто мав змогу знайти щасне життя. Але ще щасливiший той, хто вмiє ним користуватися.
• Не досить, щоб сяяло свiтло денного сонця, коли свiтло голови твоєї затьмарене.
• Сповiрившись на море, ти перестаєш належати сам собi.
• Я знайшов гавань, прощайте, надії i щастя, досить ви грали мною, тепер грайте iншими.
• Мудрець мусить i з гною вибирати золото.
• Коли велика справа - панувати над тiлами, то ще бiльша - керувати душами.
• Збери всерединi себе свої думки i в собi самому шукай справжнiх благ. Копай всерединi себе криницю для тiєї води, яка зросить твою оселю, i сусiдську.
• Для шляхетної людини нiщо не є таким важким, як пишний бенкет, особливо коли першi мiсця на ньому займають пустомудрi.
• Природа прекрасного така, що, чим бiльше на шляху до нього трапляється перешкод, тим бiльше воно вабить, на зразок того найшляхетнiшого і найтвердiшого металу, який чим бiльше треться, тим чудовiше вилискує.
• Неправда гнобить протидії, але тим дужче бажання боротися з нею.
• Чи знаєш ти, яких лiкiв заживають ужаленi скорпiоном? Тим-таки скорпіоном натирають рану.
• Чим бiльше гальмуєш природу, тим бiльше її збуджуєш.
• Зi змiною сутi одне стає іншим за своїм буттям.
• Слiпi очi, коли затуленi зiницi.
• Кому душа болить, тому весь свiт плаче.
• Тодi лише пізнається цiннiсть часу, коли вiн утрачений.
• Хто дочекаеться кiнця у вiчноплинному джерелi!
• Свiт напочатку тiшить, а потiм мучить i карає.
• Все - трава i лушпиння, все - прах i тiнь, все минає; серцем же людина вiчна.
• Ти робиш найкращу i для тебе рятiвну справу, коли твердо йдеш шляхом доброго глузду.
• Як нерозумно випрощувати те, чого можеш сам досягти.
• Коли твердо йдеш шляхом, яким почав iти, то, на мою думку, ти щасливий.
• Подiбне до подiбного веде Бог.
• Вiнець хвали - старiсть.
• Коли не можу нiчим любiй Вiтчизнi прислужитися, в усякому разi з усієї сили намагатимуся нiкому нi в чому не шкодити.
• Всяка їжа i пиття смачнi й кориснi, але треба знати час, мiсце, мiру й особу.
• Немає нещасливiшого, коли душа болить. Вона болить тодi, коли золять думки.
• А я як був, так i тепер - подорожнiй.
• Лiд на те й родиться, аби танути.
• Демон проти демона не свiдчить, вовк вовчого м'яса не їсть.
• Краще голий та правий, нiж багатий та беззаконний.
• Тiлом ми нiщо, але думкою щось, та ще й велике.
• Облиш забобони, обмий совiсть, а потiм одежу, залиш усi свої хиби i пiдiймайся!
• Коли риба спіймана, вона вже не потребує принади.
• Наступний, весело освiтлений день - плiд учорашнього, так само як добра старiсть - нагорода хорошої юностi.
• Солодке пізнає пізнiше той, хто може проковтнути неприємне.
• Що вподобав, на те й перетворився.
• Не за обличчя судiть, а за серце.
• Кожен є той, чиє серце в нiм: вовче серце - справдешнiй вовк, хоч обличчя людське; серце боброве - бобер, хоч вигляд вовчий; серце вепрове - вепр, хоч подоба бобра.
• Чи може людина, слiпа у себе вдома, стати зрячою на базарi?
• Хiба може говорити про бiле той, котрому невiдоме, що таке чорне?
• Свiтло вiдслонює нам те, про що ми в темрявi лише здогадувалися.
• Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце.
• I нiхто не може вбити в собi зло, коли не втямить спершу, що таке те зло, а що добро. А не взнавши того в себе, як можна взнати й вигнати у iнших.
• На новий путівець шукай новi ноги.
• Що з того, коли листок зовнi зелений, та корiнь позбавлений життєвого соку.
• Чи не дивина, що один у багатствi бiдний, а інший у бiдностi багатий?
• Як послухаєш і втримаєш поза собою, що писане на паперi, коли зневажаєш те, гримить усерединi твого дому?
• В усякому разi будьмо незлобивi!
• Звичайно, з нового поняття у головi мандрiвника повинно виникати бажання.
• Іншого шляху для нього і вiдмiнного вiд першого простування.
• Не називай солодким те, що породжує гiркоту.
• Вiрю, що бiльше єлею має в своїй гладкостi улесник, нiж батько, коли карає, i що фальшива позолота блищить краще вiд самого золота... Але згадай приказку: “Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли пiд нею голови нема”.
• Не роби благим зла, а плотi - Богом.
• Вода без риби, повiтря без пташок, час без людей бути не можуть.
• Не все те недiйсне, що недосяжне дитячому розумовi.
• Тiнь яблунi не заважає.
• Шукаємо щастя по кражах, столiттях, а воно скрiзь завжди з нами; як риба у водi, так i ми в ньому, i воно бiля нас шукає нас самих. Нема його нiде вiд того, що воно скрiзь. Воно схоже до сонячного сяяння - вiдчини лише вхiд у душу свою.
• Невже ти не чув, що сини вiку мудрiшi вiд синiв дня?
• Скiльки ми накидали в наш шлунок священних слiв!
• Не дивина дорогу вiднайти, але нiхто не хоче шукати, кожен своїм шляхом бреде та iншого веде - в цьому i важкiсть.
• Коли хто мандрує по планетах, блукає весь вiк по iсторiях, чи може взнати, що дiється у серцi?
• Сiється гниле - виростає запашне, сiється жорстке - виростає нiжне, сіється гiрке - виростає солодке, сiється нiсенiтниця та дурiсть - виростає премудре й прозірливе.
• Перш за все батька і матір шануй і служи їм. Вони ж бо видимі портрети тієї невидимої сили, якiй ти стiльки зобов'язаний.
• Люблю джерело i початок - вiчнi струменi, що течуть вiд випарiв серця свого. Рiки стiкають, потоки висихають, струмки зникають, тiльки джерело вiчно дихає випаруваннями, оживляє i прохолоджує. Одне джерело люблю.
• Хто швидко прилiпляється до нової думки, той швидко вiд неї i вiдпадає. Що швидко запалюється, те раптово й гасне.
• Чи може щось ширше розлитися, як думки!
• Посудина для води, а не вода для посудини. Через те й душа моя, думки та серце мої кращi мого тiла.
• Не кожен горiх iз ядром, i не кожна стеблина iз зерном.
• Не уподiбнюйся кроту, що в землю закопався. Як тiльки ненароком прориється на повiтря - ох яке воно йому противне!
• Свiтло бачиться тодi, коли свiтло в очах є.
• Той розумiє юнiсть, хто розумiє старiсть.
• Нова людина має i мову нову.
• Яка користь бачити, не маючи смаку!
• Не кiнець те, пiсля чого ще щось має бути. Пiсля справжнього кiнця нiчого бути не може.
• У низьких та похмурих зовнішностях, як у ветхiй одежi, часом ховається премудрiсть, якої не знало людське серце, i то така, що її жодна коштовнiсть недостойна.
• Бачити гаманця i не знати, шо в ньому,- це значить, бачивши, не бачити. Очевидно, треба скрiзь дивитися подвiйно: одне брати в душу, а друге у розум.
• I мудрий часто спотикається.
• Чи є щось необхiднiше людинi, як дихати. I на те повсюди є повiтря...
• О глибина премудрої благоти, що сотворила потрiбне неважким, а важке непотрiбним.
• Одна слава - тiнь, другу приймають божi дiти в Авраамовiй пристанi. Суєтна слава, потяг до набуткiв, отруйна пристрасть - це i в пекельнi лихоманки i дочки-ахидницi на опалення нечестивого серця. Але iстинна слава, шукання iстинного набутку, свята пристрасть - це нареченi високого духу, якi осолоджують у своїх обiймах чисту душу.
• Серце, запалене пристрастю до золота, яке любить мудрувати про самi лише гаманцi, мiки, валiзи, - це верблюд, що любить пити каламутну воду i який за в'юками не може пролiзти через тiснi дверi в країну вiчностi.
• Зрозумiй одне тiлъки яблучне зерно, i досить тобi. Коли в нiм сховалося дерево з коренем, гiлками, листям та плодами, то можна в ньому вiднайти незчисленнi мiльйони садiв, осмiлюся сказати, i незчисленнi світи.
• Лiлея не знає фабрик - вона i без них красна.
• До яких порокiв призводять здоров'я з багатством? Цiлi республiки через те пропали. Чому ж ти багатства бажаєш як щастя? Щастя нещасливим не ро6ить. Чи не бачиш i тепер, скiлькох багатство, як навiдь свiтового потопу, пожерло, а душi їхнi вiд надмiрних затiй, як млинове камiння, самi себе з'їдаючи, без зерна крутяться.
• Бути щасливим - це значить пiзнати, знайти самого себе.
• Збери перед собою живописцiв та архiтекторiв i пізнаєш, що живописна iстина мало де iснує, а найбiльшу юрбу їхню посiло невiгластво i немистецтво.
• Що там веселощi й солодощi, коли нема свiтла? Що там мир, коли нема життя i веселощiв!
• Як полум'я i рiка, так думка повнiстю не вiдпочиває. Вогонь гасне, рiка спиняється, а безтiлесна і безстихiйна думка рух свiй припинити (чи в тiлi вона, чи поза тiлом) не може анi на мить і продовжує своє стрiмке лiтання через необмеженi вiчностi.
• Думки, наче повiтря; його годi побачити, але воно твердiше землi i сильнiше води: ламає дерева, руйнує будiвлi, жене хвилi й кораблi, їсть залiзо i камiнь, гасить і роздуває полум'я. Так i думки сердечнi - начебто немає їх, але вiд цiєї iскри пожежа, хвилювання i руїна, вiд цього зерна залежить цiле дерево нашого життя.
• Коли зерно добре, добрими насолоджуєшся плодами.
• Фарби на картинi кожен бачить, але щоб побачити малюнок і живопис, потрiбне друге око. Хто ж його не мав, той слiпий у живописi. Гру музичного iнструменту кожне вухо чує, але щоб вiдчути смак схованої у грi гармонi, треба мати вухо таємного розумiння, а хто позбавлений того, цей нiмий у музицi.
• Бути пророком чи фiлософом - це прозрiти над пустелю, над стихiйне бродiння щось нове, котре не cтарiє, дивне i вiчне, i вiстити про те.
• Не тiло, а душа є людиною.
• З лиця людину можна примiтити, а не з підошви.
• Що хочеш, шукай, але не згуби миру.
• Будь ласка, вiдчуй, що розумним i добрим серцям набагато милiший i шанованiший природний i чесний швець, нiж безприродний статський радник.
• Так як в органi одне повiтря через рiзнi трубки рiзнi голоси витворює, отак у людському тiлi один розум по-рiзному діє, розкладаючись на рiзнi складники.
• Коли вовк грає на свирiль, ведмiдь танцює, а лошак носить поноску, годi не смiятися. Кожна нешкiдлива невiдповiднiсть смiшить. А коли вже вовк став пастухом, ведмiдь ченцем, а лошак радником - це не жарт, а бiда. О коли б ми пiзнали, як це суспiльству шкiдливо.
• Годi побудувати словом, коли те саме руйнувати дiлом.
• Буття i слава iменi нероздiльнi, як добре зерно iз гiлками, як джерело із потоками, як сонце з промiнцем. Марнославство ж, як трава, що росте на покрiвлях, передчасно мусить засохнути.
• Розум гострий у багатьох, але не всi навчилися мислити.
• Чисте небо не боїться блискавки та грому.
• Легенький повiтряний шум - випущене з вуст слово, але воно часто чи смертю разить, чи у веселiсть уводить i оживляє душу. Мала птиця півень лева лякає, а миша - слона.
• Коли зачинається курча, тодi псується яйце.
• Звичайно, кожного свiту машина має своє небо з пливучими в нiм планетами.
• Здоровий та чистий смак усiм задоволений, а засмiчене горло без мiри i смаку жере.
• Частки розбитого дзеркала всi однаково лице вiдбивають.
• Насiння лихих справ - лихi думки.
• Бачиш, що свiтло премудростi тодi входить у душу, коли чоловiк два єства пізнає: тлiнне та вiчне.
• Не будь нахабний i не вважай недостатнiм те, що тобi незрозумiле.
• Веселiсть - це здоров'я гармонiйної душi. Душа, вражена якимсь пороком, не може бути весела.
• Як глупота є матiр усiх порокiв, так мудрiсть є справжня мати як наших чеснот, так i скромностi.
• Очевидно, такий свiт: якщо сам чогось зробити не може, заздрить іншим.
• Де ти знайдеш жар, коли весь вогонь чеснот загас?
• Що в кого болить чи радує - те в кожного в головi та на язицi.
• Коли повз тебе проходить п'яний, ти так думай: Бог дав тобi видовище, щоб ти на чужому прикладi усвiдомив, яке велике зло пияцтво - бiжи вiд ньoго!
• Не буде тверезий той, хто перевантажує себе їжею, хоча б вiн i не пив вина.
• Не той убиває коня, хто годує його простим кормом, а той, хто дає багато вiвса i не дотримує мiри в їздi.
• О солодкий шлях життя, коли совiсть чистa!
• Не той щасливий, хто бажає кращого, а хто задоволений тим, чим володiє.
• Як хто посiє в юностi, так пожне в старостi.
• Блаженство буде там, де є приборкання пристрастей, а не їхня вiдсутнiсть.
• Шляхетна душа ненавидить явно, не прикриваючи приязним лицем своєї нехотi, - чинять так лише рабськi серця, що народилися на лицемiрство та брехню.
• Добра слава краще м'якого пирога.
• Коли є червiнець, навiщо бажати, щоб i гаманець був золотий.
• Плаває нещасливо той, хто не вмiє досягти гаванi.
• Ця невидима натура, чи Бог, все живе пронизує і підтримує, скрізь завжди є, була і буде.

[ред.] Істина

• Пiзнаєш iстину - ввiйде тодi в кров твою сонце.
• Як лiки не завжди приємнi, так i істина буває сувора.
• Одна істина солодка i стара, все iнше - сiно та гриб.
• Істина спалює i нищить усi стихiї, показуючи, що вони лише тiнь її.
• Видно, що життя оживає тодi, коли думка наша, люблячи iстину, дослiджує стежини й, а зустрiвши око її, торжествує й веселиться цим незаходимим свiтлом.
• Коли любиш неправду, ненавидиш свою душу.

[ред.] Робота і освіта

• Без бажання все важке, навіть найлегше.
• Не все те невірне, що тобі незрозуміле.
• Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той нiколи не припиняє вчитися, хоча б зовнi вiн i здавався бездiяльний.
• Не все те отрута, що неприємне на смак.
• Бери вершину i матимеш середину.
• Кожного вабить до себе своя пристрасть.
• Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати - це наполовину завершити.
• Коли б змога писати так само багато, як i мислити!
• Повiльна постiйнiсть накопичує кiлькiсть, бiльшу вiд сподiваної.
• Розум завжди любить до чогось братися, і коли вiн не матиме хорошого, то звертатиметься до поганого.
• Одне менi тiльки близьке, вигукну я: о школо, о книги!
• Математика, медицина, фiзика, механiка, музика зi своїми сестрами - чим глибше їх пiзнаємо, тим сильнiше палять серце наше голод i спрага.
• Не розум вiд книг, а книги вiд розуму створилися.
• Без бажання все важке, навiть найлегше.
• Землеробство вдесятеро лiпше всiх кручених наук, тому що воно для всiх найпотрiбнiше.
• Серце тодi насичується, коли освiчується.
• Зовсiм мертва душа людська, позбавлена природного свого дiла, вона подiбна каламутнiй та смердючiй водi, в тiснотi умiщенiй.
• Довго сам учись, коли хочеш учити iнших. В усiх науках та мистецтвах плодом є правильна практика.
• Глупiсть тисячi нерозумних живописцiв не може примусити нас зневажати живописне мистецтво, а научає, що ця наука многотрудна, i тiльки дехто з величезної кiлькостi любителiв її осягає.
• Роби те, до чого народжений, будь справедпивий і миролюбний громадянин, i досить iз тебе.
• Найкраща помилка та, якої допускаються у навчаннi.
• На звивистих шляхах, по горбах i через глибокi рови мчить недосвiдчений вершник, якщо вiн погано править конем.
• Не той дурний, хто не знає (ще такий, котрий усе знає, не народився), але той, хто знати не хоче. Зненавидь глупоту: тодi хоч i дурний, а будеш у числi блаженних.

[ред.] Любов, дружба

• Любов виникає з любовi; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
• Як купцi вживають застережних заходiв, аби у виглядi добрих товарiв не придбати поганих i зiпсутих, так i нам варто якнайретельнiше пильнувати, щоб, обираючи друзiв, цю найлiпшу окрасу життя, бiльше того, - неоцiненний скарб, з недбальства не натрапити на щось підроблене.
• Ти не можеш вiднайти жодного друга, не нашукавши разом з тим i двох-трьох ворогiв.
• Як музичний iнструмент, коли ми чуємо його здалеку, видається нашому вуховi приємнiший, так i бесiда з вiдсутнiм другом буває звичайно набагато любiшою, анiж iз присутнiм.
• Похибки друзiв ми повиннi вмiти виправляти або зносити, коли вони не серйознi.
• Немає нiчого небезпечнiшого, нiж пiдступний ворог, але немає нiчого отруйнiшого вiд удаваного друга.
• Хiба не любов усе єднає, будує, творить, подiбно до того, як ворожiсть руйнує.
• Все минає, але любов після всього зостається.
• Без ядра горiх нiщо, так само, як i людина без серця.
• Не любить серце, не бачачи краси.
• Схильнiсть до дружби нi куплею, нi проханням, нi насиллям не досягається...
• Дружать тiльки з тими, до кого вiдчувають особливе духовне ваблення.
• Життя наше - це подорож, а дружня бесiда - не вiзок, що полегшує мандрiвниковi дорогу.
• Дуже правильно сказано: той, хто не має ворогiв, не має також і друзiв.
• Хiба коли-небудь була дружба помiж скупими?