Сенека Анней Луцій

Луцій Анней Сенека

Стаття у Вікіпедії

Галерея зображень у Вікісховищі

Сенека Анней Луцій (лат. Lucius Annaeus Seneca, Сенека молодший; 4 до н. е. — 65 н.е.) — давньоримський філософ, поет, державний діяч і оратор. Син філософа Сенеки старшого. Батько поета Лукана.

	Гнів, навіть прихований, видає обличчя.
	Quamvis tegatur proditur vultu furor.
	— «Hippolytus»

• Людина людині — Бог.

• Людину, що бажає, доля приваблює, ту, що не бажає, штовхає.

	Хто просить боязко, тому відмовляють.
	Qui timide rogat, docet negare.
	— «Hippolytus» II

	Хто хвалиться своїм родом, прославляє іншого.
	Qui genus jactat suum aliena laudat.
	— «Hercules Furens»

	Що б не почалося, воно закінчиться.
	Quidquid coepit, et desimit.
	— «De Consolatione ad Polybium» I

• У боротьбі за існування тварини, озброєні зубами і кігтями, здаються сильнішими за людину, проте природа обдарувала людину двома властивостями, що роблять це слабке єство найсильнішим у світі: розумом і суспільством.

• Треба узгоджуватись із вказівками природи: розумна людина її спостерігає і питає в неї поради. Жити щасливо і жити згідно з природою є те саме.

• Той, хто гадає, що рабство поширюється на всю особу, помиляється: її краща частина вільна від рабства. Лише тіло має коритися, дух же сам собі господар.

Джерела

• Hoyt’s New Cyclopedia of Practical Quotations. New York, London: Funk & Wagnalls company, 1922
• Петрушенко Віктор. Висловлювання та сентенції знаменитих філософів // Тлумачний словник основних філософських термінів. — Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2009. — С. 234 —261. — ISBN 978-966-553-828-8