Публій Корнелій Тацит

Матеріал з Вікіцитат
Публій Корнелій Тацит
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Публій Корнелій Тацит (лат. Publius Cornelius Tacitus або Gaius Cornelius Tacitus; бл. 56-бл. 117) — римський історик.

Цитати[ред.]

  • Благодіяння приємні тільки тоді, коли знаєш, що можеш за них відплатити, коли ж вони непомірні, то замість подяки віддаєш за них незалежністю.
  • Гнів заважає розуму бачити істину.
  • Поганий мир навіть гірше війни.
  • Війна між близькими буває особливо непримирима.
  • Як часто буває в нещасливі часи, благе рішення було прийнято вже тоді, коли час було згаяно.
  • Не можна не сміятися над осліпленням тих, які думають, що їх ефемерна влада змусить замовкнути голос прийдешніх століть.
  • Велика загальна ненависть створює міцну дружбу.
  • Чим ближче держава до падіння, тим більша кількість її законів.
  • Потомство віддасть кожному по заслугах.
  • Чим більше в державі корупції, тим більше законів.
  • Ліки діють повільніше, ніж хвороби.
  • Глузування залишають у душі смертельні уколи, коли вони засновані на правді.
  • Добрі звичаї мають більше значення, ніж хороші закони.
  • Зрадників зневажають навіть ті, кому вони стали у пригоді.
  • Гірша ненависть — це ненависть, що виходить від родичів.
  • Розум і здоровий глузд — якості лідера.
  • Лише дурні називають свавілля свободою.
  • Часто далеке минуле вихваляємо, а сьогодення не цінуємо[1].
  • На диво щасливий той час, коли можна думати, що хочеш, і говорити що думаєш.
  • Віддаленість збільшує чарівність.
  • Чесна смерть краще за ганебне життя.

Про Ісуса Христа[ред.]

  •  

І ось Нерон, щоб розвіяти чутки, постарався вишукати винних і піддав найвиточенішим покаранням тих, хто своїми мерзотами заслужив до себе загальну ненависть і кого юрба називала християнами. Христа, від імені якого походить ця назва, стратив за часів Тиберія прокуратор Понтій Пілат; придушене на час, це згубне марновірство стало знову вихоплюватися назовні, і не тільки в Юдеї, звідки пішла ця пошесть, але й у Римі, куди звідусіль стікається усе бридотне і безсоромне і де воно знаходить своїх прибічників.[2]«Аннали» (15.44).

Примітки[ред.]

  1. 365 думок на добрий день / уклад.: А. Щепанська, Д. Лука SSP, Л. Кіндратович. — Львів: Видавництво Святого Павла, 2018; Видавництво "Свічадо", ISBN 978-966-938-245-0
  2. Таціт, Корнелій. Аннали. З часу відходу божественного Авґуста / К. Таціт; Пер. Кислюка О. І. — Київ: Український письменник, 2013. — С. 584. ISBN 978-966-579-387-8

Джерела[ред.]