Прекрасний новий світ

Матеріал з Вікіцитат
Вікіпедія
Вікіпедія

«Прекрасний новий світ» (англ. Brave New World) — роман-антиутопія англійського письменника Олдоса Гакслі, виданий 1932 року.

Цитати[ред.]

Розділ перший[ред.]

  • Девіз Світової Держави: «СПІЛЬНІСТЬ, ІДЕНТИЧНІСТЬ, СТАБІЛЬНІСТЬ».
  • Лише подробиці, як відомо, сприяють чеснотам і щастю; узагальнення ж є інтелектуально необхідне зло. Не філософи, а різьбярі й колекціонери марок творять хребет громади.
  •  

  — Процес Бокановського є одним з головних засобів суспільної стабільності!
  «Головний засіб суспільної стабільності»,— було старанно занесено до записників.
  Стандартні чоловіки й жінки. Виводки в уніформах. Фабрика невеликого розміру обслуговується продукцією одного бокановськифікованого яйця.
  — Дев'яносто шість ідентичних близнят працюють на дев'яноста шести ідентичних машинах! — Голос Директора тремтів від ентузіазму. — Нарешті ми на твердому ґрунті. Вперше в історії! — Він зацитував девіз планети: «Спільність, Подібність, Стабільність». — Величні слова. Якби ми могли бокановськифікувати безмежно, то були б розв'язані всі проблеми.

Розділ другий[ред.]

  •  

«Ясла для немовлят. Неопавловські кімнати виховання» — повідомляв напис при вході.

  • Книжки й голосні крики, квіти й електричні удари змішуються в дитячих головах; і після двохсот повторень такої або подібної лекції вони будуть поєднані нерозривно. А що поєднала людина, природа роз'єднати не в змозі.
  •  

  Первоцвіти й краєвиди мають один серйозний недолік: вони дармові. Любов до природи не збільшує замовлень заводам. Тому було вирішено відмінити любов до природи, в усякому разі, серед нижчих каст; відмінити любов до природи, але не тенденцію послуговуватися транспортом. Бо, звичайно, важливо, щоб вони й далі виїжджали за місто, навіть ненавидячи це. Проблемою було знайти економічно здоровший резон користуватися транспортом, ніж примітивна любов до квіточок та пейзажів. І той резон було знайдено.
  — Ми прищеплюємо масам нелюбов до природи. Але одночасно ми привчаємо їх до всіх видів заміського спорту. Особливо до тих, які потребують складного спорядження. Так, щоб був завантаженим не лише транспорт, а й фабрики спортінвентаря. Ось звідки поєднання квітів і електрошоку, — підсумував Директор.

  •  

  — …всі в зеленому, — почувся приємний, доволі чіткий голос, — а дельти носять хакі. О, ні, ні, не хочу гратися з дельта-дітлахами. А епсилони ще гірші. Вони надто тупі і тому не вміють ні читати, ні писати. Крім цього, вони в чорному, такому бридкому кольорі. Як гарно, що я — бета. — Коротка пауза, а потім голос почав знову: — Діти-альфи носять сіре. У них робота важча за нашу, тому що вони страшенно розумні. Як гарно, що я бета, що не працюю так тяжко. А ще — ми набагато кращі від гамм і дельт. Гамми дурні. Вони носять зелене, а дельти — хакі. О, ні, ні, я не хочу гратися з дельта-дітьми. А епсилони ще гірші. Вони занадто тупі й тому не вміють…
  Директор вимкнув гучномовець. Голос занімів. Лише його привид продовжував мимрити з-під восьмидесяти подушок.
  — Перед тим, як вони прокинуться, їм це буде повторено ще разів сорок-п'ятдесят, а тоді знову в четвер і суботу. Тричі на тиждень, сто двадцять разів протягом тридцяти місяців. Після того перейдемо до складніших уроків.

Розділ третій[ред.]

  •  

…ви всі, я переконаний, пам'ятаєте прекрасні натхненні слова нашого Форда: «Історія — нісенітниця».

  •  

  — А чи знаєте ви, що таке «рідний дім»?
  Домівка. Домівка — це кілька маленьких кімнаток, де тіснилися чоловік, періодично вагітна жінка і юрба хлопчаків та дівчат різного віку. Без повітря, без простору. Антисанітарія справжньої тюрми. Темрява, хвороба й сморід.
  …
  А в духовному плані домівка була ще злиденніша, ніж у фізичному. Скидалася вона на кролячу нору, смітник, що чадів непорозуміннями й сутичками тісно натоптаних життів, переповнених емоціями. Які небезпечні, безумні, непристойні взаємовідносини між членами сімейної групи! Немов збожеволівши, мати тремтить над своїми дітьми (її рідними дітьми!)… немов кішка над кошенятами. І не просто кішка, а така, що говорить, кішка, що знову й знову повторює: «Моя дитино, моє дитятко. Моя крихітко, ой як ти зголодніла, як припала рученятами, губенятами до моїх грудей». Ця невимовна мука й насолода, і втіха! Аж поки дитина не засне з булькою білого молока в кутиках рота.

  •  

  — Сім'я, моногамія, романтика. Скрізь винятковість, зосереджене спрямування імпульсів; енергії в одне вузьке річище. Але кожен належить кожному іншому, — закінчив він, цитуючи гіпнопедичну приказку.
  Студенти знову кивнули головами, підкреслено погоджуючися з твердженням, повторення якого у напівтемряві понад шістдесят тисяч разів примусило сприймати його як правдиве, незаперечне й самозрозуміле.

  •  

— Уявіть собі воду в трубі під тиском (студенти уявили). — Я просвердлю в ній отвір,— продовжував Головконтр,— і ударить струмінь. А якщо просвердлити двадцять отворів, то буде вже двадцять, але слабеньких струмочків. «Моя дитино, моє дитятко!..», «Мамо!» Безумство інфекційне. «Коханий, єдиний, дорогий і безцінний…» Материнство, моногамія, романтика кохання. Вгору б'є фонтан — бушує й піниться дикий струмінь. Почуття має один вихід — моя любов, моя дитина. Не дивно, що живородні люди були безумні, порочні й нещасні. Їхній світ не дозволяв їм діяти розважливо, бути при своєму розумі, бути доброчесними й щасливими. Материнство й закоханість, на кожному кроці заборона (а звичка коритися заборонам не сформована), спокуса й муки сумління на самоті, різні хвороби й безконечний ізолюючий від людей біль, непевність у майбутньому й злидні — все це прирікало їх на страшні переживання. А при таких переживаннях,— до того ж на самоті, в безнадії й ізоляції,— про яку стабільність може йти мова?

  •  

Верхи усіх хрестів були зрізані — і постав Т-подібний знак. Було тоді щось, що звалося Богом. У нас тепер Світова Держава. Ми щорічно святкуємо День Форда, влаштовуємо урочисті співи й зібрання солідарності.

  •  

Кубик соми ковтнем — і немає проблем.

Розділ четвертий[ред.]

  •  

Слова можуть бути всепроникаючі, як рентгенівське проміння, коли їх вживати як слід.

Розділ п'ятий[ред.]

  •  

Всі люди у фізико-хімічному відношенні рівні.

  •  

— Мабуть, епсилона й не турбує те, що він епсилон, — сказала вона вголос.
— Звичайно, що ні. Чого б їм турбуватися? Вони ж не знають, як це бути неепсилоном. Ми, звісно, були б проти. Але ж ми інакше влаштовані. Крім того — спадковість у нас інша.
— Як гарно, що я не епсилон, — сказала Леніна з глибоким переконанням.
— А була б епсилоном, — сказав Генрі, — то завдяки своєму вихованню раділа б, що ти не бета або альфа.

Розділ шостий[ред.]

  •  

Вважаю за краще залишатися самим собою. Хай буду поганим самим собою, ніж якимось добрим іншим.

  •  

— Від моря в мене таке відчуття, ніби, — він завагався, підшуковуючи слова, — ніби стаю самим собою, якщо ти розумієш, що я маю на увазі. Більше самим собою і менше частиною чогось іншого. Не лише клітиною в суспільному тілі.

  •  

— Так не можна, так не можна, — повторювала вона. — Як ти так можеш говорити про нехіть бути частиною суспільного тіла? Зрештою, кожний працює на кожного іншого. Кожен нам потрібен, навіть епсилони…

  •  

— А хіба ти не бажаєш бути вільною, Леніно?
— Я не знаю, про що ти говориш. Я й так вільна. Вільна радуватися, насолоджуватися. Тепер усі щасливі.
— Так, «тепер усі щасливі», — засміявся Бернард. — Ми втовкмачуємо це п'ятирічним дітям. Але чи не хотіла б ти бути вільною і щасливою якось по-іншому, Леніно? Якось, скажімо, по-своєму, а не за колективним зразком.
— Я не знаю, про що ти ведеш мову.

Розділ сьомий[ред.]

  • Чистота — запорука фордності.
  • Цивілізація — це стерилізація.

Розділ восьмий[ред.]

  • …Чи не краще стримати своє захоплення, доки побачиш сам той прекрасний новий світ?

Розділ десятий[ред.]

  • Що талановитіша людина, то ширші у неї можливості збивати людей з пуття. Хай краще потерпить один, ніж дозволити йому псувати багатьох. Зважмо справу об'єктивно, […], і переконаємося, що немає огиднішого злочину, ніж порушення загальноприйнятих норм поведінки. Вбивство припиняє життя одному індивідові. А що, зрештою, для нас індивід? …Ми без жодних утруднень, легко можемо наробити скільки завгодно нових. Порушення ж прийнятих норм ставить під загрозу більше, ніж життя простого індивіда, воно б'є по самому суспільству.
  • Це слово «батько» було не таким сороміцьким, як «мати», бо ж не так прямо пов'язувалось із огидним і аморальним живородінням — було радше простою вульгарністю, ніж страшним матюком.

Джерела[ред.]

  • Всесвіт. — 1994. — № 5/6, 7