Павлов Іван Петрович

Іва́н Петро́вич Па́влов (1849 — 1936) — російський фізіолог, творець науки про вищу нервову діяльність і уявлень про процеси регуляції травлення; засновник найбільшої російської фізіологічної школи; Нобелівська премія з фізіології та медицини «За роботу з фізіології травлення» (1904). Противник радянської влади.

• Будь-яка справа не йде без справжньої пристрасті й любові.
• Відпочинок — це зміна робіт.
• Тільки пусті люди не мають прекрасного й величного почуття батьківщини.
• Життя для тих красне, хто прагне до мети, якої постійно досягаєш, але вона все ще недосяжна.
• Щастя людини — десь між свободою і дисципліною.
• Моя віра — це віра в те, що щастя людству дасть прогрес науки.
• Той, хто хоче розвивати силу волі, повинен долати перешкоди.
• Радість, роблячи людину чутливішу до кожного биття життя, зміцнює тіло.

Ці слова приписують Іванові Павлову перед смертю:

• Академік Павлов зайнятий. Він помирає.

Джерела

• Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 1036