Мікеланджело Буонарроті

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
FA gold ukr.png Ця стаття належать до вибраних цитат україномовного розділу Вікіцитат
Мікеланджело Буонарроті
Michelango Portrait by Volterra.jpg
Портрет Мікеланджело, Даніеле да Вольтерра
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Галерея зображень у Вікісховищі

Мікела́нджело Буонарро́ті (іт. Michelangelo Buonarroti; 1475—1564) — італійський скульптор, художник, архітектор, інженер та поет. Його твори — одні з найвищих досягнень мистецтва епохи Відродження.

Задокументовані вислови[ред.]

  •  

Дякую Богові за те, що я завжди бажаю більшого, ніж можу досягти.[1]

 

  •  

Мистецтво ревниве: воно вимагає, щоб людина віддавалася йому повністю.[2]

 

  •  

(…) за тих часів люди не одягалися в золото; ті, кого я намалював, були не багатії, а святі люди, бо вони зневажали багатство[3]відповідь папі Юлію II на прохання «збагатити [Сикстинську] капелу золотом і кольорами, бо вона бідна»

 

  •  

І без жінок чимало прикрощів завдало мені мистецтво, а дітьми моїми будуть твори, які я залишу після себе; якщо вони чогось варті, то трохи поживуть; горе було б Лоренцо ді Бартолуччо Гіберті, якби він не зробив дверей Сан Джованні; його діти й онуки розпродали і розтратили всю його спадщину, нічого від неї і не залишилося б, а двері ще стоять[4]відповідь на висловлений жаль, що він не одружився і не має дітей-спадкоємців

 

  •  

Картина зроблена чудово. Тільки не знаю, що станеться з нею в день Страшного суду, коли кожен почне збирати частини свого тіла; адже від неї нічого не залишиться[5]про картину художника, який скористався чужими малюнками та картонами для її написання

 

  •  

Кожен художник добре зображає самого себе[6]про художника, на картині якого вийшов найвдалішим бик

 

  •  

(…) коли в мене є щось добре в розумі, то це сталося через те, що я родився в прозорому повітрі нашої аретінської місцевості. Із молока своєї мамки я видобув різець і молоток, якими я роблю свої статуї[7]про джерело свого таланту

 

  •  

(…) не личить сміятися, коли весь світ плаче. (…) не слід було Леонардо[племінник Мікеланджело] влаштовувати таке веселе свято на честь новонародженого, бо так веселитись треба при смерті людини, яка добре прожила своє життя[8]з листа до Вазарі

 

  •  

Не турбуйся, тут важливіше те, яке буде освітлення на площі[5]натяк скульптору, що освітлення майстерні не таке важливе, як те, що потім скаже публіка

 

  •  

Скажіть папі, що це пусте діло, яке можна впорядкувати швидко, ось хай він змінить світ, щоб він мав пристойний вигляд, а картини змінювати легко[9]відповідь папі Павлу IV на зауваження щодо надмірної оголеності деяких постатей із фрески «Страшний суд»

 

  •  

Хто йде позаду інших, ніколи не випередить їх; і, хто не вміє добре творити сам, ніколи не зможе як слід скористатися чужими творами[6]про скульптора, який дуже майстерно копіював твори античних майстрів

 

  •  

Це все дрібниці; бо коли ми любимо життя, а життя і смерть створені тим самим майстром, то й смерть повинна нам подобатися[10]відповідь одному приятелеві на зауваження, що йому тяжко буде помирати, оскільки він надто захоплений мистецтвом

 

  •  

(…) це не гріх — учинити неприємність кільком обжорам, які чекають на мій скорий від'їзд [11]з листа до Вазарі; у якому він пише, що мусить продовжувати роботу над Собором Святого Петра (Сан П'єтро) і не може поїхати у Флоренцію

 

  •  

Якби ця глина перетворилася в мармур, біда була б античним статуям[5]про статуї Антоніо Бігаріно, зроблені із теракоти і розмальовані під мармур

 

  •  

Якщо боротися з нікчемою, то перемога нічого не варта[4]відповідь на пропозицію боротися із інтригами Нанні ді Баччо Біджо

 

З поезії[ред.]

  •  

Дарма з моєї праці отакої
Милуєшся, Джованні, — як не є,
Живопис — то мистецтво не моє[12]уривок із сонета про розпис стелі Сикстинської капели, адресованого Джованні-пістойцю (1509 —1510) (переклад Мойсея Фішбейна)

 

 

La mia pittura morta
difendi orma', Giovanni, e 'l mio onore,
non sendo in loco bon, né io pittore[13]

  •  

Мистецтво мій кумир, мов ясні зорі,
У пітьмі сяли[11]з сонета, надісланого Вазарі 19 вересня 1554 року (сонет CXLVII)

 

 

Onde l'affettuosa fantasia
che l'arte mi fece idolo e monarca[14]

  •  

Немає думки у найкращого митця,
Що він її у мармурі не втілить[15]цей сонет було прочитано і прокоментовано Бенедетто Варкі на лекції у Флорентійській академії (1538 —1544)

 

 

Non ha l'ottimo artista alcun concetto
c'un marmo solo in sé non circonscriva[16]

Ніч (іт. Notte)
  •  

Цю постать Ночі, дивну й чудову,
Що спить, лиш ангел міг її створити
З каміння і живу в сон занурити.
Не віриш? Розбуди, почуєш мову
(Дж. Баттіста Строцці)

Відповідь Ночі
Приємний сон. Камінням краще бути,
Коли панують сором і нещастя.
Не бачити, не чути — це є щастя.
Мовчи. Благаю, дай мені заснути[17]

 

 

Caro m'è 'l sonno, e più l'esser di sasso,
mentre che 'l danno e la vergogna dura;
non veder, non sentir m'è gran ventura;
però non mi destar, deh, parla basso[18]

  •  

Чи олівця, чи фарби ти вживаєш,
Мистецтво дорівнявши до натури,
Береш од неї славу й ті фігури,
Які ще кращими нам повертаєш[19]сонет було опубліковано Вазарі у «Життєписах»

 

Про його твори[ред.]

  •  

Коли дивишся на нього, то хочеться затулити йому обличчя покривалом, таке воно променисте й осяйнепро статую «Мойсей»

 

  Джорджо Вазарі[20]
  •  

(…) живописцеві не треба шукати чогось нового, нових винаходів у позах чи одязі фігур, нової виразності чи різноманітності, бо всю довершеність, якої можна досягти в живопису, вже зосереджено в цьому творіпро фрески стелі Сикстинської капели

 

  — Джорджо Вазарі[21]
  •  

Цей твір перевищив славу всіх сучасних і античних статуй, грецьких і римських, будь-коли зробленихпро статую «Давид»

 

  — Джорджо Вазарі[22]

Про нього[ред.]

  •  

Годі, годі, годі! Досить слів! Скажіть просто — Творець зробив Італію за ескізами Мікеланджело!

 

 

англ. Enough, enough, enough! Say no more! Lump the whole thing! say that the Creator made Italy from designs by Michael Angelo!

  Марк Твен[23]
  •  

(…) коли б він задовольнявся своєю роботою, то дав би дуже мало, навіть нічого; він так далеко пішов у своєму мистецтві і розумінні справи, що, коли, відкривши зроблену фігуру, знаходив у ній хоч найменшу хибу, то кидав її і брався за інший мармур, з наміром до попереднього вже не повертатисьпро перфекціонізм Мікеланджело

 

  — Джорджо Вазарі[24]
  •  

(…) наймилостивіший правитель неба (…) поклав (…) надіслати на землю генія, який буде здатний до всіх мистецтв і в усіх професіях і який самою своєю працею покаже, що таке є довершеність у мистецтві малювання, у кресленні, як треба робити контури, розташовувати тінь і світло, надавати рельєфності картині, як правильно й розумно працювати в скульптурі (…). Він зволив зверх того обдарувати його справжньою моральною філософією, оздобити його ніжною поезією для того, щоб світ захоплювався цим обранцем, як надзвичайним дзеркалом життя, щоб люди дивувалися з його творів, з святості його життя і з успіху його вчинків, щоб ми вважали його скоріше за небесну, ніж за земну істотуіз вступу до «Життєпису»

 

  — Джорджо Вазарі[25]
  •  

Нехай сам він був створений із цього пороху земного. Але із тліні спалахнув вогонь, що очищує все, — вогонь генія

 

  Роллан Ромен[26]
  •  

«Мікеланджело» перетворився на метабренд, на глобальне позначення для досягнення у мистецтві, так само як «Клінекс» став для паперових серветок, а «Ксерокс» — для фотокопій, з тією перевагою тільки, що використання «Мікеланджело» як прийдеться не означатиме отримання листів від його адвокатів

 

 

англ. «Michelangelo» has become a metabrand, a universal code for artistic achievement just as «Kleenex» is for paper tissues and «Xerox» for phorocopies — with the added advantage that using «Michelangelo» indiscriminately won't draw letters from his lawyers

  — Ерік Шильяно[27]

Виноски[ред.]

  1. Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 573
  2. Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 573
  3. Вазарі, 1970, с. 329
  4. а б Вазарі, 1970, с. 415
  5. а б в Вазарі, 1970, с. 414
  6. а б Вазарі, 1970, с. 413
  7. Вазарі, 1970, с. 298
  8. Вазарі, 1970, с. 380
  9. Вазарі, 1970, с. 384
  10. Вазарі, 1970, с. 412
  11. а б Вазарі, 1970, с. 388
  12. Мікельанджело Буонарроті. Нажив я воло тут, на риштуванні... (в перекладі Мойсея Фішбейна). Процитовано 2 червня 2012.
  13. Saslow, 1991, с. 70
  14. Saslow, 1991, с. 476
  15. Вазарі, 1970, с. 308
  16. Saslow, 1991, с. 302
  17. Вазарі, 1970, с. 346
  18. Saslow, 1991, с. 419
  19. Вазарі, 1970, с. 373
  20. Вазарі, 1970, с. 320
  21. Вазарі, 1970, с. 331
  22. Вазарі, 1970, с. 312
  23. Марк Твен. Простаки за кордоном (1869)
  24. Вазарі, 1970, с. 386
  25. Вазарі, 1970, с. 296 —297
  26. Роллан, 1992, с. 78 —79
  27. Scigliano, 2005, с. 10 —11

Література[ред.]